Читати книгу - "Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника"

Бегемот прислухався. З боку шлюзу долинув протяглий стогін атмосферного стабілізатора. Це відкрився люк у гнучкому тунелі-хоботі, що з'єднував стикувальний модуль «Капітана Паландо» з транспортним човником.

Теслен з'явився у казематному тунелі в супроводі золотистого кіборґа-«павука». Нагрудну пластину скафандра командуючого прикрашала діамантова мініатюра Ордену Білих Зірок і знак найвищого з адміральських звань Імперії — семикутна зірка над схрещеними блискавками.

— Перемог і величі! — прогримів Аннадір.

— Прямого шляху, капітане!

— Доповідаю: «Капітан Паландо» готовий до бойового польоту. Штатний екіпаж корабля: три офіцери-пілоти, бортовий космоаналітик, два техніки і шість матросів. До супремусу, відповідно до маршрутних вимог, завантажені програмне забезпечення польоту і програмне забезпечення систем безпеки. Повна готовність супремусу, бойової частини і групи двигунів завірена печаткою і підписом головного техніка Дев'ятого флоту. Рейсове завдання буде розкодоване після отримання вашого наказу про старт, відповідно до форми «три», — капітан корабля знову спробував розправити плечі; рипнули панелі оббивки.

— Вільно, Алі, рапорт прийнято, — Теслен потиснув руку Аннадірові, одному з тих небагатьох, які вижили після атаки ящерів на крейсер «Пантократор» двадцять два роки тому. Той, хто тепер командував «Капітаном Паландо», носив тоді срібного медальйона — відзнаку другого пілота.

Для рейсу на Піфію адмірал особисто підібрав команду. Екіпаж транспортника складався винятково з надійних людей, вірність і відданість яких були перевірені в багатьох ситуаціях. Офіційно Теслена на борту «Паландо» не було. Його клон-двійник інспектував автоматичний паливний завод на віддаленому форпості планетарної системи Капели. Контррозвідка Дев'ятого флоту підтвердила, що представник Служби, який прибув на завод разом із двійником, ніяк не виказав того, що виявив підміну.

Теслен пройшов до рубки і зайняв сидіння-кокон, призначене для пасажирів. Кіборґ-охоронець втягнув до свого корпусу павучі лапи й примостився поряд, у спеціальній ніші. Його імітатори очей потьмяніли — кіборґ перейшов на економний режим. Розпочалися передстартові процедури. Після того, як усі системи «Капітана Паландо» набули повної автономності й припинили обмінюватися інформацією з орбітальною базою, Аннадір увів до корабельного супремусу рейсове завдання. Водночас захисне поле заблокувало всі можливі канали витоку даних з корабля. Це була стандартна процедура, запроваджена штабом Флоту відразу після Війни. Аґенти ящерів могли діяти де завгодно.

— Ми йдемо до Лімесу Кита? — запитав Аннадір, переглядаючи параметри рейсового завдання. Лише той, хто добре знав капітана, зміг би розчути в його голосі здивування.

— Там перестрибнемо. У нас палива на два повноцінних розгони. Але технікам Ґрідаса про це невідомо.

— Навіть мені про це невідомо, — завважив капітан. — Як це зробили?

— Новітні досягнення подвійної бухгалтерії плюс повний відстій у службах головного техніка. Проте аналітики Ґрідаса знають, що на Киті весь паливний ресурс контролюється непідкупними хлопцями з П'ятнадцятого флоту, й, відповідно, ми без відома Служби нікуди не дінемося. Нехай сплять далі.

— Але їхні станції спостереження не сплять ніколи. Вони все одно зафіксують радіанту нашого другого занурення в лімес.

— А ми там не будемо сходити на Темні Шляхи. Ми стрибнемо крізь локальну сингулярність[40].

— Через «діру»? Отже, наш справжній пункт призначення десь біля Кита?

— На все свій час, Алі. Зараз ми це обговорювати не будемо. Перед другим стрибком завантажимо другу частину рейсового завдання до супремосу під тим самим паролем.

— Передбачливо, — погодився Бегемот. Індикатори його кокону вже миготіли синім світлом, відраховуючи останні хвилини «сухого режиму». — Та все ж, командире, якось не віриться, що в наш час можна обійти Службу. На місці прибуття, наскільки я розумію, також сидітимуть їхні резиденти. Ці діти темряви всюди засіли.

— Алі, давай будемо вирішувати проблеми тоді, коли вони виникатимуть.

— Вам видніше, адмірале.

Бегемот опустив прозоре забрало шолома. Індикатори змінили колір із синього на фіолетовий. Кокон Аннадіра огорнувся плівкою, і лінивий потік безбарвного гелю відділив капітана від швидкого потоку подій.

— «Видніше! — адмірал заплющив очі. — Якби ж то… До Піфії нібито все передбачено. Але, Батьки-відновителі, як передбачити все те, що чекає нас на самій Піфії?»

Планета Піфія.

Витяг із сімнадцятого арпікранського видання довідника «Населені планети»

Піфія (11КВ23:3, перша астрономічна назва — Еніада, священна назва — Магонія) — третя планета червоної зірки спектрального класу М9 Рірі (стародавня назва — Епсилон Ерідану). Маса — 0,86 маси Землі, орбітальний період — 308 днів, ексцентриситет — 0,0094, діаметр — 12730 км, сила тяжіння — 0,91 земної, кут нахилу екватора до лінії орбіти — 18 градусів, період обертання навколо осі — 41 година. Планета має три природні супутники — Морну, Гермезію і Астротею.

Два водяних океани займають більше половини поверхні планети, дві третини суходолу протягом усього року вкриті льодовиками. Середньорічна температура в зоні екватору — 140 °C. Найбільша глибина океану — 3 км, найвищі гори — Хребет Примар — 5,6 км над рівнем моря. Ґрунти переважно мергелевого типу. Атмосфера азотно-вуглецева, кисню менше 3 %. Адаптація атмосфери для життя людей визнана недоцільною. Планета має тубільні флору і фауну, які сформувались за Арпейської планетарної ери, приблизно чотириста мільйонів років тому. Серед тварин переважають риби, птахоящери і частково вимерлі теплокровні тетраподи. На суші, в океані та в атмосфері зустрічаються небезпечні для людини організми і хвороботворні віруси.

Планета відкрита астрономами Землі до Ери Відновлення. Перше дослідження безпілотним зондом «Клавдій Птолемей» здійснили у 2165 році Ери Посланців[41], перша пілотована експедиція досягла Піфії у 2218 році ЕП (зореліт «Ахілл», капітан Стефанія Гасха-Діас), регулярна колонізація розпочалася у 23 році Ери Відновлення. Основний потік переселенців складали земляни і жителі Марса. Юридично планетою-протектором (метрополією) є Земля, а ґарантом громадянських прав поселенської общини Піфії — Союзний Конґрес Землі. Першим куратором колонії був землянин Юнус Німад (23–24 pp.). У наш час (415 р. Ери Відновлення) на планеті мешкає 3,1 мільйона колоністів з правами імперського громадянства, головне місто — Сецзе, 400 тисяч мешканців.

Уже перші дослідження виявили на планеті матеріальні сліди гуманоїдної цивілізації. Остання залишила планету. На Плато Джонґа частково розкопано сім міст технополісного типу. Їхній вік оцінюють в 700–750 тисяч років. Знайдені там артефакти дозволяють стверджувати, що гуманоїди стародавньої Піфії за зовнішнім виглядом майже не відрізнялися від людей (були меншого зросту, мали більш розвинені зап'ястки та дещо іншу форму черепа). Причиною їх переселення з планети (близько 680 тисяч років тому) вважається природна катастрофа — падіння велетенського метеорита і викликана ним активізація полярної групи вулканів у південній півкулі на Плато Арнольда (лавові поля тих часів укривали 40 % суходолу, а сліди отруйних сіркових