Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Професор Шумейко 📚 - Українською

Читати книгу - "Професор Шумейко"

194
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Професор Шумейко" автора Галина Бабич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 41
Перейти на сторінку:

— Нічого вже робити не треба. Я зробив усе.

— Що ти зробив?

— Може, колись прочитаєш.

Заснути з думкою про дитинство

Оповідання

Дитинство... Припустимо, що ви його забули, бо у декого воно було таке, що й згадувати не хочеться. Та де там... Тягне і тягне туди, як злодія у місце, де пограбував. І що за наслання? Кличе воно тебе зі своїми прикрощами і радощами, потаємним дитячим коханням.

Післявоєнне дитинство не закидали подарунками ані батьки, ані меценати. Ми тужливо мріяли про той час, коли зможемо зробити це самі для своїх і чужих дітей.

Післявоєнне дитинство — сувора школа мужності й виживання. Ми вижили. Питаєте, чому так часто тягне туди? У дитини інша психологія, аніж у дорослих. Нам було любо спостерігати за буденними клопотами батьків і сусідів, ганяти годинами «гилку», удосвіта босими йти по росі на збір лісових ягід і грибів, слухати бамкання церковних дзвонів аж із сусіднього села, пірнати і виринати з холодної, як крига, води у старому руслі Дніпра. Були в нашому дитинстві дитячі жалі, комічні ситуації, фантазії, деякі з них, на щастя, стали реальністю.

Помста

Чи хтось навмисне придумав, чи так воно є, але вродливі дівчата вибирають собі некрасиву у подруги. Для контрасту. Я завжди була «контрастом», але від цього анітрохи не страждала.

Це просто задоволення мати красиву, а ще й добру та надійну подругу і, здається, взамін нічого не треба. Була в Поліни Олександрівни така подруга і в школі, і в університеті. Про одну із них та ще двох шибеників-однокласників і піде мова. Коли згадала, перехопило подих, серце закалатало, як тоді, у дитинстві.

Опинившись на протилежному березі річки, Поля не могла дістатися другого берега. Річка не широка, але глибока, плавати дитина не вміла. Це було в другому класі. Старанна і сумлінна, дівчинка вчилася на «відмінно». У кого списують у школі? У відмінників. її подружка — шкільна улюблениця, донька директора школи, дівчинка із заможного будинку під бляху, а не з сільської хати під солому. Поліна Олександрівна усміхнулася про себе. Ядзю вона дуже любила.

Баба Варка казала:

— Як намальована, та директорова Ядзя.

Уже тоді хлопці-однокласники лютували і билися через Ядзю. Заплетені дві чорні коси звисали з її плечей. А кісники (у нас казали «лєнти») різних кольорів. Ні в кого в школі не було такого густого, чорного і довгого волосся, як у неї. Мати щосуботи змивала їй голову пахучим милом. Ядзі не тільки треба давати списувати якийсь там диктант чи контрольну з арифметики, але годинами стояти біля неї і чесати її довге волосся — волосок до волосочка. Прочитавши ці останні слова, скажете: я чинив би так само.

А за спиною Полі сиділи два шкільні лобуряки, хлопці-переростки, які не тільки списували завдання у відмінниці, але й приносили в клас погані частівки про вчителів, зокрема про улюблену наттту вчительку з української мови Віру Григорівну. Вона з'явилася у школі після першої чверті. Міська, навіть у літі ходила в капелюшку. А під ним — величезна золотава кульбаба. Поліна не знала тоді, що фарбують не тільки ворота, хвіртки, сволоки, а й волосся. Одного дня перед уроком Віри Григорівни ми звели свій погляд на дошку. А там друкованими літерами завбільшки з кулак написано: «Хварбована блондінка любить історика». А внизу?.. Соромно не тільки писати, але й думати.

А блондінкє 40 лєт,

П... рвана, ціцєк нєт!

Можна таке пережити вразливій Полі? Ні. Вона метикувала, як помститися за улюблену вчительку.

— Не дам списувати. Крапка.

Бійки в класі з цього приводу не було. Ніхто ніяк не зреагував. Через тиждень ні з того ні з сього хлопці запросили Полю і Ядзю покататися на човні. Травень місяць, будній день. У неділю — єдина на ті часи забава, розрада після виснажливого тижня. Щоб заробити якусь копійчину, мої односельці, окрім обов'язкової праці в колгоспі за трудодень, вдавалися до будь-якого додаткового заробітку: ночами плели мати, рибальські сітки, віники. Найбільшого клопоту, але й прибутку давав їм рідкісний «бізнес» — розведення в домашніх умовах шовковичних шовкопрядів. Задіяна була вся сім'я. Дорослі стежили за довгим шляхом (4 стадії), який проходив шовковичний шовкопряд, щоб буденне, з нашою допомогою, перетворити на істинно прекрасне і тим самим розкрити свої художні потенції. Мається на увазі творення шовкової нитки. Спочатку мачинка-черв'як їсть листя шовковиці (тут активно працюють діти), потім кілька діб спить, їсть — спить. Найвідповідальніший — останній період з 8-го по 10-й день. У ці дні для годівлі дають навіть гілки шовковиці, яка росте на кожному обійсті. Сама гусінь у цей час завбільшки із вказівний палець. Вона не просто їсть, а пожирає, здається, що вода шумить, так трощить шовковицю. Потім ніч при дню (7 діб) господарі стережуть і збирають кокони, що виділяють шовкову нитку. Треба не прогавити, щоб не перетворилася лялечка у метелик. Праця варта того, бо за неї пристойно платили

1 ... 30 31 32 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Професор Шумейко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Професор Шумейко"