Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Професор Шумейко 📚 - Українською

Читати книгу - "Професор Шумейко"

194
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Професор Шумейко" автора Галина Бабич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 41
Перейти на сторінку:
class="book">— Тут вистачить, — пішла, пошамотіла.

Гроші... На Остюка напала гикавка, а тоді прийшло запізніле каяття.

— Навздогінці біжи, Колю, за Фотинією. Скажи їй те, чого не можеш сказати нам! — на правах старшого повчав Клим.

На нього зійшли і натхнення, і почуття безмежної доброти й шляхетства до колишньої послушниці. Отже, Фотинію ми теж не знали.

— Лідіє Олександрівно! Я Фотинії обов'язково поверну, віддам обов'язково. Я... та ви мене знаєте! Ми з хлопцями щось придумаємо! Як не зараз, то потім. Присягаюся.

Ви гадаєте, що Клим базіка. Ні. Він справді збирався віддати — але. не віддав, навіть потім. Минали роки, роз'їхалися молоді спеціалісти хто куди. Сердешна Фотинія могла цілу вічність чекати повернення боргу, могла й зовсім забути, бо вірила тільки тому, хто правує там угорі, над нами всіма.

— Я мушу побачити того чоловіка (сина Фотинії) ще раз, — зробив паузу в своїх записах професор.

— Тихоне! Пильнуй дім, я у місто.

Не йду, а біжу до кіоску з дешевими сувенірами. Цього разу той сердега був привітніший. Трохи улігся його гнів, дався на мову, майже монолог.

— Питаєте, що з батьком? Заарештували. Служив у Турках, Західній Україні. Написано: «Пособничал УПА». У таборі батько помер, мати й за ним пішла.

Як же так! Парторг же все правильно робив. У нього життя не було, тільки пристосування до того, що називалося життям. Та й займався не тим, що судилося. Згадав, що у парторга Кабздира була гарна українська мова, якби не оте «кнури». Що ще було?

Син послушниці і парторга перервав нитку професорських дум.

— Вашу мадам Тюлілю... Мадам теж відсиділа своє. Не допомогли їй материні гроші.

— То ви й про борг знаєте?

— Знаю.

— Візьміть, — Шумейко витяг гаманця, почав рахувати, скільки це у гривнях. — Ось.

— Не візьму.

— Я вам дам «не візьму»! — гримнув на нього Клим Іванович.

— Ідіть собі, чоловіче, Бога ради.

А тоді ні з сього ні з того процитував як молитву: «Лицо однажды мордой став, не восстановится».

Професору Шумейку відлупцювати б цього нахабу, а він тільки й запитав спокійно:

— А звідки це? Не біблійне.

— Євтушенко, поет.

— Ви. і Євтушенко?

— Нас у семінарії усього навчали.

Кепські мої справи. Сказав «прощавайте», а сам спустився до Дніпра. Невеличкий катерець плив у напрямку моста Патона. Глухо, як і колись, хлюпали колеса по воді. А назустріч — пароплав, за ним навантажена чимось баржа. Катерець минув міст. Стемніло, засвітилися бакени, і вода у Дніпрі стала іншого кольору.

Це я так довго стояв? — намагався підвести риску під своїми мандрами у минуле професор Шумейко. Усе змінилося, навіть Дніпро. Тільки небо і дзвіниця ті самі.

Лист до Лідії Олександрівни не відіслано, борг Фотинії не повернено.

— Професоре, ви завинили не перед Фотинією, а перед Богом, — так би сказала вона.

Загубив і забув Лугову, Колю Остюка і Кузьму, улюбленого викладача Кор-цова. А справжніх друзів так і не набув. Правду кажуть, що справжніх друзів набувають в молодості, зокрема в студентські роки. Згодом можеш їх втратити, та надійних друзів набути важко, надто у зрілому віці. Є серед нас люди, у яких, мабуть, ніколи не було й немає жодного ворога. Здається, так казав про І. Крилова Микола Гоголь. У професора Шумейка були вороги і друзі, колеги і просто приятелі, але таких, як Остюк — жодного.

З цим Клим Іванович розібрався. А як же благородна мета: вернусь туди (в село), усе знищу — лінощі, пиятику, бідність... Так села ж мого немає, — тут ніби є виправдання.

— А за Київське море голосував?

По-перше, я тоді був ще ніким. Подруге: це ж різні міністерства.

З цим теж розібрався. Добре, що вчасно вислав гроші тітці Мокрені після її пожежі.

Коли повертався додому, згадав, що мобільний заблокований. Це ж мої ой як хвилюються!

На порозі своєї квартири дружина в сльозах припала до плеча, як колись Клим до материнського.

— Климе! Рідненький! Де тебе носило? Офіс опечатано, податкова там. А вчора твоя аспірантка дзвонила. Довго мовчала, насилу витягла з неї. Тебе звільнено за віком.

— Вакансія...

— Що ти там бубониш собі під носа?

— Вакансія, кажу. Аспірантка давно на неї мітила.

— Яка вакансія? Робити щось треба, чуєш, Климе!

1 ... 29 30 31 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Професор Шумейко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Професор Шумейко"