Читати книгу - "Наслідування Христа"

А коли б Твоєї втіхи не стало, Твоя воля і правдиве досвідчування хай стане мені за найбільшу втіху.

Бо Ти не будеш повсякчас гніватися, ані повік ворогувати» (Пс. 102, 9).

Господь. Сину, дозволь Мені робити з тобою, що хочу: Я знаю, чого тобі треба.

Ти думаєш, як людина: про багато речей судиш так, як радить тобі людське почування.

Слуга. Господи, це правда, що Ти кажеш. Ти більше про мене дбаєш, ніж я сам можу про себе подбати.

А дуже непевно стоїть той, що не покладається на Тебе у своїх клопотах.

Господи, роби зі мною, що забажаєш, щоб тільки моя воля щиро і кріпко за Тебе трималася.

Бо тільки добрим може бути те, що Ти зі мною вдієш.

Якщо хочеш, щоб я жив у темноті, то будь благословен; а коли хочеш, щоб я жив у світлості, будь також благословенний.

Якщо зволиш утішити мене, будь благословен; а коли схочеш пожурити мене, то будь також завжди благословенний.

Господь. Сину, того маєш дотримуватися, коли хочеш жити зі Мною.

Маєш бути так охочим до терпіння, як до радости.

Так радо маєш бути злиденним і вбогим, як щасливим та багатим.

Слуга. Господи, радо терпітиму задля Тебе все, що захочеш зіслати на мене.

З Твоєї руки хочу прийняти однаково і те, що добре, і те, що недобре; і солодке, і гірке; і веселе, і сумне; і дякувати за все, що зі мною станеться.

Охорони мене тільки від усякого гріха, а я не злякаюсь ані смерти, ані пекла.

Щоб тільки Ти мене не відкинув від себе навіки і не викреслив з книги життя: тоді хай будь-яке лихо спіткає мене, ніщо мені не зашкодить.

Господь. Сину, Я зійшов з неба задля твого спасіння, Я прийняв на себе твою недолю не з конечности, а з любови, щоб ти навчився терпеливости і свою дочасну недолю зносив без нарікання.

Бо від хвилі Мого різдва аж до смерти на хресті ніколи не бракло мені ні терпіння, ні болю.

Зазнав Я великого недостатку в дочасних потребах, наслухався чимало скарг на себе, лагідно перетерпів зневаги і наруги; за добродійства платили Мені невдячністю, за чуда — хулою, за науку — доганою.

Слуга. Господи, тому, що Ти у своєму житті був такий терпеливий, а найголовніше, що Ти тим виповняв волю Вітця Твого, то годиться, щоб і я, бідний грішник, по Твоїй волі поводився терпеливо і, доки Ти сам схочеш, зносив тягар тлінного життя для свого спасіння.

Бо хоч сьогочасне життя дається часто відчути, але завдяки Твоїй благодаті воно стало повне заслуг, а за Твоїм прикладом і за прикладами Твоїх святих навіть для слабосилих воно є легшим і світлішим.

Та ще й далеко відрадніше воно, як було колись у Старому Завіті, коли ворота небесні були зачинені, і навіть дорога до неба здавалася темнішою, коли так мало хто старався шукати Царства Небесного.

Але навіть і ті, що тоді були праведними і заслужили собі на спасіння, вони перед Твоїми муками і заслугою Твоєї смерти не могли ввійти до Царства Небесного.

О, яку велику дяку я повинен віддавати Тобі за те, що зволив єси показати мені і всім вірним просту і певну дорогу до вічного царства Твого!

Бо Твоє життя — то наша дорога, і через святу терпеливість ідемо до Тебе, бо Ти наш вінець слави.

Якщо б Ти не йшов попереду та й нас не навчив, хто дбав би про те, щоб іти тією дорогою?

Ох, скільки то людей було б залишилося далеко позаду, коли б вони не бачили Твоїх світлих зразків!

Ось ми досі іще холодні в серці, хоч наслухалися стільки Твоїх чудес і наук: що б то було, якби ми не мали для наслідування такого ясного світла Твого.

Господь. Що це ти кажеш, сину? Перестань нарікати! Зваж моє і всіх святих терпіння.

Ти ще не змагався аж до крови (Євр. 12, 4).

Те, що ти терпиш, є дуже незначним у порівнянні з тими, хто багато натерпівся; їх так підступно спокушували, так тяжко занапащували, так розмаїто досвідчали і займали.

Ти повинен пам'ятати про терпіння інших, щоб легше було тобі зносити свої, маленькі.

А коли вони не видаються тобі такими вже й маленькими, дивись, чи й тут не є причиною твоя нетерплячка.

Та чи вони малі, чи великі — старайся все зносити терпеливо.

Чим ретельніше готуєшся до терпіння, тим мудріше чиниш й більшу маєш заслугу, а разом з тим легше перенесеш усі труднощі, коли духом і вправлянням старанно приготуєшся до цього.

Ніколи не кажи: «Від такої людини я не можу цього стерпіти. Та й чому я повинен терпіти, коли вона зробила мені велику кривду і дорікає мені таким, про що