Читати книгу - "Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні"

– А чого ж тільки тепер зібрався судитися?

– Так оце в неділю був у Києві. Ходив із сином до зоопарку. Тільки тепер побачив, яка то гидка тварюка.

На колгоспних зборах дорікають куму Петру за пиятику.

– Пий, – каже головний бухгалтер, – якщо вже без чарки не можеш. Але ж розумно, з головою.

Після зборів стрів кум Петро кума Івана.

– Ну що, дали прочухана?

– Та ні, дали пораду. Кажуть, щоб я пив з головою, а я, дурний, все з бригадиром.

Стоїть кум Петро на зелене світло. Підходить кум Іван.

– Ходімо, куме, зеленішого не буде.

Кум Петро працює в пекарні. Кум Іван – на металургійному заводі. З’їхалися, сіли за стіл. Кума готує, хліб ріже і ніяк не може скибку відрізати.

– От ножі роблять, і хліба не відріжеш.

– От хліб печуть, і ніж не бере.

Прийшов кум Петро до кума Івана. До столу не запрошує. Все курять.

– Піду я.

– Приходьте, куме, в неділю з кумою.

– Кума не курить!

– Куме Іване, що таке досвідчена жінка?

– О, куме Петре, це та, яка в необхідних умовах уміє прикидатися недосвідченою!

– Куме, моя жінка так штопає мені шкарпетки, що навіть непомітно…

– А моя, куме, сорочку як випрасує, теж непомітно…

– Куме, чув, що твоя Марійка небезпечно хвора…

– Хвора, куме… Але небезпечна вона тоді, коли здорова…

Посиділи куми гарненько. Збирається кум додому і взувається в хазяйські калоші.

– Куме, навіщо мої чуні взуваєте? Дощу ж немає…

– А я калюжі знайду…

– Куме, відвези мою Марійку до міста.

– Не можу. Сказало начальство гній возити.

– Але я з начальством домовлюся.

– То домовляйся. Яка мені різниця, чи гній везти, чи твою жінку…

Було у Івана три сини: один – старший, другий – менший, а третій – кумовий.

– Куме, а ви б хотіли мати жар-птицю?

– Але тільки варену! У мене від смаженого печія.

– Куме!

– Га?

– Вам подобається, як вам мотають нерви?

– Ні.

– І мені не подобається комусь мотати нерви. То, може, змотаєтесь, щоб я вам нерви не мотав?

– Куме, у вас СНІДу нема?

– Є трохи. Але для себе тримаю…

Кум з кумою наодинці.

– Куме, як ви думаєте, мене полюбити можна?

– Думаю, можна.

– Так чого ж ви чекаєте?

– Куме, беріть пляшку, приходьте, повечеряємо.

– Та не маю пляшки…

– То й не приходьте…

Головний лікар телефонує директору бази:

– Куме, скільки мотоциклів сьогодні продали?

– П’ять.

– Значить, один ще десь їздить…

– Куме, тільки не брешіть, ви сьогодні зарплату отримали?

– Звідки, кумо, знаєш?

– Та мій дурило дзеркало голить замість п’яної пики!

– Куме, так?

– Так.

– Куме, ні?

– Ні.

– Так чи ні?

– Ні, не так… І взагалі, по-вашому, куме, не буде!

– Куме, чорний – це колір?

– Колір.

– А білий – це колір?

– Колір.

– Годину своїй товкмачу, що купив кольоровий телевізор!

Приїхав кум Іван з відрядження.

– Куме Петре, ніхто до моєї не навідувався?

– Я, куме, ні.

– Так я на вас і не подумав.