Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Принц Ґаллії 📚 - Українською

Читати книгу - "Принц Ґаллії"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Принц Ґаллії" автора Олег Євгенович Авраменко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 211
Перейти на сторінку:
Навіщо, питаю? З марнославства?

— Повірте, дядьку, мені дуже прикро…

— Ах, вам прикро! Хоч це мене тішить. Проте ніякі ваші вибачення не повернуть Елеонорі… е-е, безтурботного минулого.

Коли Філіп уторопав, що це — експромтом вигаданий королем евфемізм, що мав позначати незайманість, то мало не зареготав. Згодом він частенько вживав вислів „безтурботне минуле“ саме в такому значенні, проте нікому не казав, хто його справжній автор.

— А могло трапитися і щось гірше, — вів далі дон Фернандо. — Чи ще може трапитися. Тому ось мої умови — слухайте їх уважно.

— Я слухаю, — запевнив його Філіп.

— Передусім, ні про які… е-е, побачення з Елеонорою відтепер і мови бути не може.

— Певна річ, дядьку.

— Далі, з оголошенням про ваші заручини з Бланкою слід зачекати, щоб я міг пересвідчитися… ну, що з Елеонорою не сталося нічого такого, що може виправити лише негайний шлюб. Сподіваюсь, ви розумієте, що я маю на увазі?

— Атож, розумію, — відповів Філіп, у думках аж качаючись від реготу. — Коли виявиться, що Нора вагітна, я, звісно, одружуюся з нею.

Король почервонів і, мов сором’язлива дівчина, опустив очі.

— Для більшої певності, — сказав він, — зачекаємо до початку весни. А поки пообіцяйте тримати нашу домовленість у секреті. Від усіх без винятку. Ні Альфонсо, ні Бланка, ні Елеонора не повинні про це знати. Нехай до пори до часу, поки вгамуються пристрасті, це буде нашою маленькою таємницею.

— Добре.

— Але ви мусите пообіцяти мені, що не передумаєте. Тепер ви зобов’язані одружитися з однією з моїх дочок — або з Бланкою, або з Елеонорою.

— Певна річ, — сказав Філіп. — Раз я збираюся претендувати на ґалльський престол, то підтримка Кастилії для мене дуже важлива. Якщо цього вимагатимуть обставини, я одружуся з Норою… Хоча мені миліша Бланка.

Дон Фернандо кивнув:

— Чудово розумію вас. Будь-який батько міг би пишатися такою дочкою, як Бланка, а будь-який чоловік — такою дружиною.


Пообіцявши королю мовчати про їхню домовленість і давши йому ясно зрозуміти, який важливий для нього шлюбний союз з Кастилією, Філіп припустився фатальної помилки. Він не взяв до уваги однієї суттєвої обставини: Фернандо IV Кастильський був не тільки суворий і крутий за вдачею, а також надзвичайно підступний та віроломний. Пишаючись своєю старшою дочкою, він душі не чув у меншій і без вагань вирішив пожертвувати Бланкою ради Нориного щастя. Подальші події наочно показали Філіпові, як він був наївний та довірливий…

Це сталося в середині січня 1452 року. Дон Фернандо відрядив свого старшого сина, Альфонсо, з посольством до араґонського короля Хайме III, нібито для того, щоб остаточно залагодити прикордонні суперечки і схилити Араґон до участі в поході проти Ґранадського емірату, що мав розпочатися цієї весни. Не запідозривши в цьому ніякого підступу, Філіп погодився супроводжувати наступника кастильського престолу, а коли обидва принци, які могли б перешкодити планам дона Фернандо, за його розрахунками досягли Сараґоси, в Толедо було оголошено про заручини принцеси Бланки з небожем наварського короля, ґрафом Александром Біскайським, і про їхнє весілля, що мало відбутися наступного тижня.

Таємничість, з якою готувався цей шлюб, і непристойна квапливість з його укладанням дуже здивували весь кастильський двір. Не менший подив викликав і сам факт цього союзу, в певному сенсі схожого на мезальянс. Ґраф Біскайський уже багато років був у великій немилості в свого дядька, Александра Х Наварського; він постійно сварився з ним, оспорював у нього корону, посилаючись на свою належність до старшої лінії роду, і плів проти нього всілякі змови та інтриґи. Король Навари лише з доброти своєї душевної терпів витівки небожа, та часом терпець йому уривався, і тоді він відсилав ґрафа у вигнання за межі королівства. Під час останнього з таких заслань, перебуваючи в Кастилії, Александр Біскайський, мабуть, зумів умовити дона Фернандо віддати за нього Бланку, граючи на тому, що репутація старшої з кастильських принцес дуже підмочена чутками про її роман з Філіпом. Обізнані особи з оточення короля Кастилії висловлювали припущення, що дон Фернандо вирішив підтримати ґрафа Біскайського в його суперечці з дядьком і допомогти йому отримати наварську корону, зробивши, таким чином, Бланку королевою Навари. А таємничість і квапливість ці самі обізнані особи схильні були пояснювати тим, що інакше наварський король міг би перешкодити цьому шлюбові — а так він буде поставлений перед уже доконаним фактом.

І лише одна людина, від якої Філіп не мав жодних секретів і ні з чим від неї не крився, розгадала справжні наміри дона Фернандо. Це був падре Антоніо. Вранці наступного дня після оголошення про заручини він прибув до королівського палацу і попросив падре Естебана, Бланчиного духівника, якомога швидше влаштувати йому зустріч з принцесою віч-на-віч для надзвичайно важливої розмови.

Поява в палаці падре Антоніо нікого не здивувала і не викликала жодних підозр, оскільки він і превелебний Естебан здавна товаришували; а якщо хтось і завважив, що невдовзі по тому Бланка прийшла до свого духівника, то не надав цьому особливого значення. Бланка була дівчина дуже побожна, вона частіше інших ходила на сповідь і відвідувала церкву, а нерідко годинами засиджувалася в падре Естебана, розумного й вельми освіченого чоловіка, що серйозно займався теологічними дослідженнями, і провадила з ним тривалі дискусії на реліґійну тематику.

Проте того дня йшлося про приземленіші речі, і розмовляв з Бланкою падре Антоніо. Коли після привітань і кількох ввічливих фраз превелебний Естебан вийшов, залишивши їх удвох у своєму робочому кабінеті, падре Антоніо промовив:

— Сподіваюся, принцесо, ви знаєте, що Філіп для мене як рідний син, і тому я був надзвичайно засмучений звісткою про ваші заручини з ґрафом Біскайським.

— Я також засмучена, — чесно зізналася Бланка. — Для мене це було прикрою несподіванкою… Але до чого тут Філіп?

Падре важко зітхнув:

— Боюся, принцесо, що моя відповідь на це питання ще дужче засмутить вас. Государ батько ваш не пояснив вам, чому він вирішив укласти цей шлюб?

— Ну… — Бланка зам’ялася. — Загалом, пояснив. Він сказав, що остаточно втратив надію на розлучення Авґуста Юлія з Ізабелою Французькою, і

1 ... 30 31 32 ... 211
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Принц Ґаллії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Принц Ґаллії"