Читати книгу - "Вимушена дружина для підступного боса, Галлея Сандер-Лін"

Вночі велика частина акул пера роз'їхалася, хоча кілька найстійкіших продовжували тупцювати біля огорожі і заглядати у вікна, здається, розмірковуючи, як прослизнути всередину. До ранку новина про розрив заручин розлетілася по всіх куточках інтернету – і журналістів під вікнами зібралося ще більше.

– Чи легко Євангеліні Андріївні було зважитися на розрив заручин? Кого вона вирішила вибрати на роль нового обранця? Чи не виявиться її наступним бойфрендом той загадковий чоловік у масці? – продовжували допитуватися вони.

Євангеліна і сама здивувалася, що тато таки зважився на розрив, незважаючи на всі домовленості. Мабуть, Лісіцин-старший своїми словами і поведінкою зачепив гордість батька куди сильніше, ніж його синок скандальними витівками. От і чудово, куди вже краще?! Нехай зі скандалом, нехай із ганьбою, але тепер їй не доведеться виходити заміж за ненависного Анатоля!

Однак раділа Єва недовго, тому що вже через кілька днів батько викликав її в кабінет на приватну розмову.

– Сподіваюся, ти ще не відвикла від ролі нареченої? – похмуро поцікавився він. – Я підшукав тобі іншого чоловіка. Не така блискуча партія, звісно, але зараз вибирати вже не доводиться...

– Як-ка ще партія? – Єва дуже сподівалася, що їй почулося.

– Борис Царіцин, третій син голови «Вікі-фудс», – батько подав їй планшет, де зі світлини на неї дивився русявий здоровань з дещо заважким підборіддям і такими ж, як у Анатоля, блідо-блакитними водянистими очима. Батько їх під копірку обирає, чи що?! – На жаль, обидва старших сина, які стоять біля керма, вже одружені. Але у Борі теж є частка акцій батьківській компанії, а ще немаленький особистий капітал і стимул стати самостійним. Він із задоволенням стане біля керма моєї компанії і буде вдячний за такий чудовий шанс.

– Моєї думки, я так розумію, ти знову не питаєш, а просто ставиш перед фактом, так, тату? – все ж знайшла в собі сили запитати вона. – І надати мені можливість попрацювати в компанії як і раніше не збираєшся. Але ж це мій шанс довести тобі, що...

– Мої справи гірше нема куди, а ти знову зі своїми дурницями, – перебив він. – Якщо підпущу тебе до роботи, ти тільки все зіпсуєш і змусиш мене червоніти. Зараз не час для експериментів, потрібно діяти напевно.

– Але хіба для цього обов'язково укладати шлюб? – спробувала відтягнути неминуче Єва. – Нехай цей Борис для початку просто попрацює в компанії, покаже себе... Та й, можливо, нам вдасться знайти когось кращого?

– У мене немає часу! Досить вже ухилятися, підеш за того, за кого скажу! – батько вдарив долонею по столу. – Мені потрібні грошові вливання Бориса, я повинен залишитися на плаву...

«З вогню та в полум'я».

Сперечатися було марно. Куди простіше зрушити гору, ніж переконати Андрія Ланського, якщо він щось вбив собі в голову. Вийшовши з кабінету, Євангеліна ледве стримувала сльози. Вона відвернулася від Кирила, в погляді якого промайнуло співчуття, не бажаючи показувати йому (та й узагалі комусь), наскільки їй зараз погано. І соромно. Тому що батько її взагалі за особистість не вважає. Так, бездоганний і безкоштовний додаток, якеий можна використовувати за призначенням і підкладати під того, хто більше дасть. А вона-то сподівалася, що питання із заручинами вирішене...

Толику, до речі, вистачило нахабства приїхати, коли натовп журналістів під будинком вже розсмоктався, проте в маєток його не пустили. Він, деякий час простоявши в машині, телефонував Єві, яка не брала слухавку, але потім таки поїхав. А у неї досі стояли перед очима відверті знімки з його участю, які не бачив хіба що сліпий. Більше спроб вийти на зв'язок він не робив, мабуть, у його гордості був вичерпаний ліміт. От би і далі тримався подалі і ніде не підстеріг.

Увечері її чекало знайомство з новим нареченим, і Євангеліна збиралася на вечерю в ресторані як на кладовище. Пішла у всьому чорному, закритому і скромному, максимально себе сховавши. Нехай цей Борюнчик не думає, що зірвав куш і йому нададуть всю красу на блюдечку з блакитною облямівкою. Треба просто пережити цю вечерю, а далі... Думка про втечу ставала все наполегливішою. Може, Кирило все ж таки зважиться піти проти правил і допомогти? Хоча зараз батько потребує дочки, яку можна вигідно продати, куди сильніше, ніж раніше, і точно не спустить з неї очей.

– Єво, щоб без ексцесів мені, зрозуміла? – напучував її батечко. – Ти повинна йому сподобатися.

Приїхавши в обумовлений ресторан, Євангеліна відчувала себе дуже некомфортно. Репутація, що постраждала внаслідок останніх подій, давалася взнаки. На Єву скоса поглядали, перешіптувалися, навіть посміювалися... Вона б віддала перевагу менш відомій місцині, але батько вважав, що це їм не по статусу, тому вибрав для зустрічі відоме місце.

Борис уже чекав її за столиком біля вікна. Навіть не подумавши підвестися при наближенні дами, він окинув потенційну наречену незадоволеним поглядом, затримавшись на спідниці нижче колін і занадто закритому вирізі блузки. Єва зараз самій собі нагадувала «людину в футлярі», і її така позиція більш ніж влаштовувала, а от нареченому явно не припала до смаку.

– І до чого ця удавана скромність? – почав він, опустивши вітання. – Там, на балу, цілуючись у всіх на очах під об'єктивами камер, ти нею не страждала...

Євангеліна насилу стерпіла образу. Хоча так, його зрозуміти можна. Борюсику намагаються всучити зіпсований товар. Кому сподобається, коли ім'я його потенційної нареченої полощуть на кожному розі, а сама вона постає далеко не з найкращого боку?!