Читати книгу - "Муза, Мар'яна Доля"

— Але я не можу бути вагітною, — зовсім тихо прошепотіла я.

— Ви користувалися контрацептивами? Якими саме? — допитувався лікар.

Ви навіть уявити собі не можете, як мені було соромно розмовляти на цю тему. Можливо, якби переді мною тоді була жінка чи старший чоловік, я б так не червоніла і не затиналася, видушуючи з себе кілька слів про свого партнера, який "може вчасно зупинитися".

Втім, гінеколог теж виглядав дещо збентеженим. Схоже, для нього ще не було звичною справою вести просвітницьку діяльність серед молодих дівчат на такі делікатні теми.

І все ж він докладно пояснив, що перерваний статевий акт — дуже ненадійний спосіб захисту від небажаної вагітності, знайшов у енциклопедії, яка лежала на його столі, статистичні дані, і показав їх мені. 

— ...якщо ж ви мали два статевих акти підряд, то ризик завагітніти зростає ще більше…

Я дивилася на його серйозне обличчя і думала, який він розумний, порядний чоловік, і, мабуть, у нього є дівчина, чи, може, й дружина, яка ніколи не зіткнеться у житті з такими негараздами, як я. І цієї миті я дуже позаздрила тій гіпотетичній дівчині.

— ...то що ви вирішили? 

Виявляється, лікар вже двічі звернувся до мене з запитанням, а я тільки мовчки дивилася на нього і кліпала очима.

— Я розумію, що це для вас несподіванка, і вам потрібно все добре обдумати, поговорити зі своїм хлопцем, — лагідно, як до малої дитини, звернувся до мене лікар. — Якщо ви залишите дитину, то потрібно буде через два-три тижні прийти і стати на облік, здати всі необхідні аналізи, пройти огляд спеціалістів. У разі, якщо ви вирішите перервати вагітність — довго не відкладайте, приходьте одразу. Чим менший термін, тим легше мине ця процедура для вашого організму. А після дванадцяти тижнів ви взагалі не зможете зробити аборт. 

Я механічно кивала, дивлячись чомусь на знімок з УЗД, котрий лежав на столі.

 — Хочете взяти його? — лікар посунув клаптик рожевуватого паперу до мене ближче.

— Дякую, — я встала, відчуваючи якусь дивну порожнечу всередині свого тіла. Дивно, у ньому зародилося нове життя, а я почувалася так, немов у мене, навпаки, вийняли якийсь орган, і треба було вчитися жити за новими для себе правилами.

Я вийшла з кабінету. Пройшла повз двох вагітних, які сиділи на кушетці в коридорі, очікуючи своєї черги на прийом. Погляд ковзнув по плакату на протилежній стіні, з якого посміхалося кумедне маля в рожевій шапочці.

Втім, я досі ще до кінця не усвідомлювала катастрофічність ситуації, у яку потрапила. Здавалося, зараз відчиняться двері, лікар визирне зі свого кабінету і скаже, засміявшись: "Ну, як я над вами пожартував? Звісно, ви не вагітні, ідіть далі займайтеся сексом зі своїм викладачем, до нової зустрічі!"

***

Куди мені було йти? Того ж дня мене виписали з лікарні. Адже, як сказала чергова хірургиня, вагітність — це не хвороба, а природній стан.

І я, відчуваючи нудоту, яка вже стала моєю постійною супутницею, побрела через усе місто назад до рідного інституту. Пари тим часом вже закінчилися, але я все одно піднялася до деканату, тягнучи за собою пакет з речами.

Мельник виявився на місці. До того ж, був у кабінеті сам. Сидів за своїм столом і щось друкував на комп'ютері.

Коли двері відчинилися, навіть не одразу зреагував, такий був зосереджений на своєму занятті.

— Добрий день, — привіталася я.

Тільки після цього він повернув голову й поглянув у мій бік.

— А, це ти, — кинув неуважно. — А я саме думав зателефонувати до лікарні, спитати, як ти почуваєшся.

— Дякую, мені вже краще, — я раптом заплакала. Стояла з тим дурним пакетом у руці, а сльози градом котилися з очей, змиваючи туш, залишаючи на щоках брудні патьоки. 

 Мельник вражено дивився на те, як я ридаю і не можу зупинитися.

— Щось сталося? — в його голосі я нарешті вловила нотки співчуття. — Якісь серйозні проблеми зі здоров'ям? Потрібні гроші? У мене є знайомі в обласній лікарні, якщо треба, можна буде проконсультуватися…

— Я вагітна, — видихнула я. Мої руки тремтіли, коли я дістала з сумочки знімок УЗД і простягнула йому.

— Що це за дурні жарти? — він, як ужалений, зіскочив зі стільця, заходив по тісному кабінету, заклавши за спину руки. — Від кого, від кого, а від тебе я цього точно не чекав! Ти не можеш бути вагітна! 

— У мене затримка два тижні, — проказала я, стараючись говорити спокійно, але виходило не дуже.

— Це ще нічого не значить. Може, просто збився цикл.

— І лікар сказав… А от знімок…

Я помітила, як він зблід, обличчя стало напруженим, зовсім чужим, і говорив він, зціпивши зуби та ледве витискаючи крізь них окремі слова.

— І як тобі вистачило нахабства прийти з цим до мене? — він вихопив з моїх пальців злощасний знімок, розірвав на дрібні шматочки та кинув у сміттєву корзину біля столу. 

— Але це ваша дитина…

Краще б я цього не казала.

Бо він розмахнулася і відважив мені ляпаса, аж я на мить задихнулася і серце в мене в грудях завмерло, ніби роздумувало — чи продовжувати битися, чи краще зупинитись зовсім.

— Це не може бути моя дитина! — він знову замахнувся, аж я мимоволі зіщулилася й затулила голову руками. Але Мельник не вдарив мене, тільки сердито спитав: — З ким ти там валандалася? Я так і думав, що в тебе ще хтось є, крім мене! Бо ти тільки прикидалася, що хочеш мене, а насправді лише використовувала в своїх цілях! І зараз знову хочеш використати! Говори, хто тобі зробив цю дитину? 

— Ніхто, — сказала я, вся обмираючи від такої різкої зміни, що сталася з чоловіком, якого я — ніде правди діти — думала, що кохала. — Я ні з ким ніколи не була… тільки з вами…

— Так, я був у тебе першим, — Мельник кивнув головою, нервово крутячи в пальцях ручку. — Але це ще ні про що не говорить. Ти останнім часом геть охолола до мене, в тебе точно хтось був на стороні! 

Мені здавалося, що все це якийсь страшний сон, а я ніяк не можу прокинутися. І, мабуть, через це відчуття нереальності я зробила зовсім нехарактерний для себе тодішньої вчинок — почала йому погрожувати...