Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Муза, Мар'яна Доля 📚 - Українською

Читати книгу - "Муза, Мар'яна Доля"

740
0
03.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Муза" автора Мар'яна Доля. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 82
Перейти на сторінку:
22

Наступного дня я стояла перед дверима кабінету УЗД-діагностики з направленням від лікаря і ледь стримувала тремтіння в колінах. Я дуже боялася тієї таємничої "кісти" і гіпотетичної операції. 

Лікар, що робив дослідження, виглядав як класичний Айболить з книжки, яку я любила читати в дитинстві: середнього віку, з невеликими залисинами на чолі і добрими блакитними очима. 

— Лягай сюди, на кушетку, — сказав він, зазирнувши до моєї медичної картки. — Не бійся, це не боляче. 

Він змастив мені живіт прохолодним гелем і почав водити по ньому якимось приладом, уважно дивлячись на екран комп'ютера.

— Ага, — сказав він. — От воно що! 

— У мене рак? — спитала я, затамувавши подих.

Лікар поглянув на мене вельми здивовано.

— Який рак? Що це ти придумала?

— Ну, вчора лікарка сказала, що в мене кіста, і треба робити операцію…

— Та немає в тебе ніякої кісти. Ти просто вагітна, — лікар вказав пальцем на екран, на якому виднілися якісь незрозумілі світлі і темні плями. — Бачиш, он плідне яйце?

Я ніякого яйця там і близько не бачила. Кліпала очима і дивилася на лікаря з таким ошелешеним виглядом, що він навіть не знав, що сказати. Мовчки щось написав у картці і віддав її мені.

— Підеш зараз до гінеколога, він усе, що треба, розповість.

Я взяла картку, мовчки підвелася й пішла до виходу. Вже на порозі повернулася й тихо спитала:

— А може, це якась помилка? Апарат щось неправильно показує?

Я чіплялися, мов за соломинку, за рятівну думку, що все це може бути фікцією, недолугим жартом чи розіграшем, або ж цей прилад зламався і показує чийсь чужий результат, не мій…

Проте лікар похитав головою. Видно було, що моя недовіра до поставленого ним діагнозу йому була неприємна. 

— Помилки бути не може, — сухо сказав він. — Ось я тобі можу знімок екрану зробити на пам'ять. Хочеш?

Не чекаючи моєї згоди, щось там натиснув, і принтер виплюнув маленький квадратик паперу, який він і простягнув мені. Я взяла знімок двома пальцями, боячись поглянути на нього, і вийшла з кабінету. 

— Ні, це таки якась помилка, — пробурмотіла я.

Захотілося швидше потрапити до гінеколога, аби той сказав, що все гаразд і мені немає про що турбуватися.

Увесь час, поки я підіймалася сходами з другого на четвертий поверх лікарні, я про себе промовляла: "Боже, будь ласка, тільки не це! Я буду хорошою, я навіть не підійду більше до Мельника! Зроби так, щоб ніякої дитини не було!"

Але Бог мої прохання не почув, а може в нього на той час було багато важливіших турбот, ніж проблеми якогось дурного довірливого дівчиська. 

Бо коли я зайшла до гінеколога, він підтвердив мою вагітність.

***

Це був зовсім молодий лікар, і він ще не навчився говорити неприємні речі своїм пацієнтам з буденним і байдужим виглядом. 

 — Лягайте сюди, на крісло, — сказав він і, навіть, здається, трохи знічено продовжив: — Ви жили статевим життям? 

Я всього лиш раз до цього проходила огляд у жіночого лікаря — влітку, перед вступом до інституту. Та й то лікарка була маминою знайомою, вона тоді спитала, чи я ще дівчина, і отримавши ствердну відповідь, навіть на крісло мене не саджала, просто видала довідку, що я здорова — та й по всьому.

А тут була зовсім інша ситуація.

Брехати було безглуздо — я подумала, що, певно, лікареві й так усе видно, тому, опустивши очі, прошепотіла ледве чутно:

— Так.

— Добре, коли у вас були останні місячні?

 Я стала згадувати, з переляку геть заплутавшись у датах, а він терпляче чекав. Зрештою виявилося, що "критичні дні" в мене мали початися ще два тижні тому, але я, заклопотана репетиціями та навчанням, зовсім забула про них.

— Отже, затримка два тижні? Нудить, живіт болить? 

Я знову відповіла ствердно.

Він подивився на записи, зроблені в кабінеті УЗД і покивав головою.

Тоді оглянув мене, попросивши розслабитися, але я так нервувала, що мені було дуже боляче, я аж скрикнула.

— Ви справді вагітні, — підтвердив лікар, дивлячись на мене, як мені здалося, зі співчуттям. — Збираєтесь народжувати?

Я мовчала, дивлячись на нього, мов баран на нові ворота. Здається, в одну мить я забула всі слова, оглухла і оніміла. Що таке "вагітна"? Що значить "народжувати"? Ні, це не зі мною відбувається! Або я сплю і зараз прокинуся, і все буде добре! 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 29 30 31 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Муза, Мар'яна Доля», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Муза, Мар'яна Доля"