Читати книгу - "Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти, Дарка Озерна"

Зараз знову буде таблиця з інформацією, що і як можна перевірити, щоб заспокоїтися на кілька років. Це первинні обстеження для всіх. Якщо в них буде щось непевне, людину скерують на подальші обстеження — здебільшого інвазивні, точніші й дорожчі. Постійно вишукувати в себе ознаки понад 200 типів раку, здаючи кров на онкомаркери і піддаючи себе випромінюванню при скануванні всього тіла в томографі, не потрібно. Навіть не можна [128, 129, 169, 170].

Таблиця 8. Як проходити онкоскринінг

Рак молочної залози

Що робити?

• Мамографія

Хто повинен робити? (Як часто?)

• Жінки 40–45 років із раком молочної залози в сімейному анамнезі чи з іншими факторами ризику[41] (Щороку)

• Жінки 45–55 років без показань (Щороку)

• Жінки у віці 55+ (Раз на два роки)

Рак шийки матки

Що робити?

• ПАП-тест мазка шийки матки

• ПЛР-тест на онкогенні штами папіломавірусу людини + ПАП-тест

Хто повинен робити? (Як часто?)

• Жінки 21–29 років (Раз на три роки)

• Жінки 30–65 років (Раз на п’ять років чи лише ПАП-тест раз на три роки)

• Жінки 66+, які робили останній ПАП + ПЛР-тест не давніше, ніж 5 років тому, в яких 10 років поспіль аналізи в нормі (Можна не робити)

• Жінки, які пережили видалення матки — гістеректомію (Не робити)

Рак товстого кишківника і прямої кишки

Що робити? (Як часто?)

• Аналіз калу на приховану кров  (Щороку)

Або

• Сигмоїдоскопія (Раз на п’ять років, можливо, разом із тестом на приховану кров)

Або

• Комп’ютерна томографія (Раз на 5 років)

Або

• Колоноскопія (Раз на 10 років)

Або

• Рентген кишківника за умов подвійного контрастування барієвою кашею (Раз на 5 років)

Хто повинен робити?

• Усі люди у віці 50+

• Ті, хто зауважив у себе червоні прапорці, зокрема ректальну кровотечу чи зміну туалетних звичок

Рак ендометрію

Що робити?

• Гінекологічний огляд

Хто повинен робити?

• Жінки в менопаузі

Як часто?

• Щойно з’являться червоні прапорці[42]

• або раз на 3 роки

Рак легень

Що робити?

• Низькодозова комп’ютерна томографія після обговорення з лікарем плюсів, мінусів і ризиків обстеження та за готовності людини одразу покинути куріння і приступити до лікування раку, якщо його виявлять

Хто повинен робити?

• Безсимптомні курці 50–74 років, які мають стаж куріння 30 пачкороків[43]

• Ті, хто покинув куріння менше ніж 15 років тому

Як часто?

• Раз на рік

Рак простати

Що робити?

• Аналіз крові на раковий антиген простати (не рекомендується для рутинної діагностики)

Хто повинен робити?

• Чоловіки, старші за 50 років

Як часто?

• Цей скринінг не є обов’язковим та надто корисним. Рак простати розвивається дуже повільно, а ось його терапія чи навіть біопсія можуть погіршити якість життя

Меланома

Що робити?

• Самообстеження та дерматоскопія в дерматолога-онколога

Хто повинен робити?

• Усі

Як часто?

• Щойно з’являться червоні прапорці: асиметрія родимки, зміна її кольору, опуклість, нерівні краї

Суто теоретично: чи могли б сьогодні врятувати Леді Вайолет з «Абатства Даунтон»? Наскільки успішною є сучасна терапія раку? Все відносно. З одного боку, вона дедалі більше вдосконалюється і допомагає людям жити довше та якісніше. Ефективність лікування раку оцінюють за тим, скільки людей прожили принаймні ще п’ять років після нього. З 1971 року в Британії цей показник для раку молочної залози зріс з 53 % до 87 %, раку прямої кишки — з 24 % до 59 %, а ось у випадку раку легень поступ значно менший — з 5 % він збільшився лише до 10 %.

Мабуть, це неприємне відкриття, бо з медіа в нас складає­ться враження, що лікування раку завершується або поразкою, або перемогою. Насправді ж у більшості випадків укладається перемир’я. Та воно варте боротьби, і може зрештою стати нашою перемогою[44].

Калькулятор ризику раку молочної залози

5. Психічне здоров’я

«гірлянди галактик у сітях нейронних

підблимують блідо світінням гормонів»

я перетворив цю теорію в практику –

літаю світами цілком безборонно

визбирую зорі немов незабудки

киваю кометам як давнім знайомим..

я завше це вмів

лиш поводився скуто –

немов не господар у власному домі

немов не володар я власного мозку

немов не пастух мітохондрій химерних..

я жив наче мертва фігура із воску..

я жив і тужив за собою померлим..

Юрій Іздрик, «Народження»

5.1. Наріжний камінь добробуту

Мій семирічний син регулярно знаходить якусь зраду і до неї чіпляється. Какао надто гаряче. Сонце надто яскраве. «Страшне!» — як кажуть на Телебаченні Торонто. Мене це подекуди виводить із себе, а подекуди лякає, бо є така штука, як схильність до негативної афектації, тобто прикрих переживань на рівному місці. Людям з такою рисою загрожує депресивний розлад, оскільки вони викривлено сприймають дійсність і йдуть шляхом страждань. Ні, я не знецінюю страждання і незадоволеність, часто вони бувають виправданими. Схильність до негативної афектації — це коли людина є антиподом Поліанни, героїні Елеонор Портер, і «грає в нещастя».

Дуже прикро жити довго, але при цьому не тішитися життям і злитися на всіх довкола — справедливо чи ні. Натомість люди, здатні відчувати радше хороші, ніж погані емоції та не дуже переймаються дрібницями, живуть довше і якісніше за тих, хто часто засмучується і постійно зосереджує­ться на прикрощах. Це можна спростити до чорного жарту: «Його життя було нещасливе, зате коротке». Нині я мала нагоду тісно поспілкуватися з іншим хлопчиком, добре вихованим і з репутацією милої дитини. Так от, він реагує на все так само, як мій син. Тож тепер сподіваюся, що пхинькання і наполягання на своєму є таким еволюційним мемом, що сприяв виживанню дитинчат. Може, й не буде в мого хлопця депресивного розладу.

Та поговорімо про психічний добробут. Люди, які радо спілкуються з родичами, сусідами, колегами, друзями, продавцями на ринку та офіціантами, активні члени суспільства, які зважають на те, що відбувається, і мають власну думку, волонтери у вільний час, які не вигорають при цьому, також