Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Чарівний світ, Тимофій Гаврилов 📚 - Українською

Читати книгу - "Чарівний світ, Тимофій Гаврилов"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чарівний світ" автора Тимофій Гаврилов. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 83
Перейти на сторінку:
— ніби. Вважайте, нам його подарували, — каже Льоня. Подарували, — дивується Вітя. На що вже добра душа і в дива вірить, а й той сумнівається. Може, диво? — кажу я. Диво, — киває Льоня. Побільше б таких див, — каже Стьопа. Коли не маємо, Льоня також ходить на закупи, лише не в супермаркет, а на базар — там завжди щось кинуть. Особливо надвечір, перед закриттям, — розповідає Льоня. — Тоді біля смітників ящики, а в них продукти, і кожного разу можна щось вибрати, наприклад, овочі, інколи ще цілі, або консерви, що втратили товарний вигляд, — каже Льоня. Це в нього від жінки, думає Толік, а в жінки — від коханця-тушонника. Сто відсотків Толік так думає, тільки мовчить. Глибоко в душі я з ним згідний.

Дивися! — вигукує Стьопа. Стьопа полюбляє газети. Агрономи теж люди. Що там? — питає Льоня. Муґабе, — відповідає Стьопа. Ти можеш говорити нормально? — нер-вується Вітя. А я й говорю, — ображається Стьопа. Він що прочитав, те й перднув, — буркає Толік. А ти знаєш, що таке муґабе? — питає Льоня. Хто такий Муґабе, — виправляє Толік. Написано, — тицяє Стьопа. Та йому байдуже, що там написано, — каже Толік, — раденький, що прочитав. Так ніби ти знаєш, — ображається Стьопа. Знаю, — каже Толік. Тоді скажи, — кажу я. Елементарно, — фасониться Толік. — Стьопа боїться, що букви розбіжаться, от і тримається за них, як алкоголік за штахети. Треба картинку бачити. І думати, що читаєш. Ну і? — питає Льоня. Читай! — каже Толік. Муґабе, — читає Льоня. А я як прочитав? — каже Стьопа. А тепер дивися сюди, — показує Толік. Кольорова фотографія, — каже Стьопа. На газетах з кольоровими фотографіями йому солодко спиться, сни кольорові сняться і взагалі вони йому зрозуміліші. Раніше — то чорно-бі лий, то кольоровий. Думаю, що таке? — розповідає Стьопа. — Дивлюся, газета. Газета як газета, а сон кольоровий. Перевіряю — газета теж кольорова. Беру чорно-білу, так і є. І сон чорно-білий. Кольорову — сон кольоровий. Чорно-білу — чорно-білий. Кольорову — кольоровий. Стьопо, стук-стук, — каже Льоня. Хто там? — питає Стьопа. Сто грам, — каже Льоня. Грамів, розумники, — виправляє Толік, — дивіться сюди. Ми дивимося. Толік показує на дрібні літери під фотографією. Читайте. Не бачу, — каже Льоня. І я не бачу, — каже Вітя. Муґабе, — читає Толік. От бачите, — каже Стьопа. Читай, Стьопо, читай, — каже Толік. Стьопа читає: «... і сказав: Закрий мурло!» Ба, — дивується Льоня, — так і сказав? Стьопа, як завжди, видає бажане за дійсне, — каже Толік. Так написано, — захищається Стьопа. Читай уважно, — каже Вітя. Стьопа читає: «... і сказав: закрий рота!» Все-таки рота, а не мурло, — каже Льоня. Подумаєш! — ображається Стьопа. І расисткою обізвав, — докидає Толік. Толік читає швидше, ніж Стьопа. Поки Стьопа кілька слів втне, Толік пробіжить три абзаци. Толік вчився на п’ятірки, але це звучить, як байка Глібова, — каже Толік. Толік може і з себе покепкувати. Інтелектуал. Чому ти тоді тут? — дивується Стьопа. От я, я, я — каже Стьопа і не докінчує. Перевчився, — зітхає Льоня. Стьопа читає по складах, Толік уловлює думку. Некультурно виходить, — каже Вітя. Не по-джентльменському, — підхоплює Льоня. До жінки так не звертаються, — кажу я. І я такого не сказав би, — звискує Стьопа. Ну-ну, — буркає Толік. Грубіян, — сердиться Вітя. Це він не до Толіка — про Муґабе. Тільки хто той Муґабе? Цабе, — цмокає Стьопа. Президент, — буркає Толік. Наш? Стьопо, який із тебе патріот, якщо ти прізвища рідного ґаранта не знаєш? Який він мені в біса рідний? — відмахується Стьопа. Якщо без жартів, — каже Толік, — щаслива нація, яка не переймається прізвищами своїх президентів. Правильно, Стьопко, — яка різниця, хто в нас презерватив: їсти усе одно зі смітника діставати, — зітхає Льоня. То хто ж він такий, Муґабе? Сексист, — буркає Толік. Неправда, — каже Стьопа, який тим часом прочитав кілька нових складів, — ніякий не таксист. І додає, не ймучи віри : — Президент! Ого! — вигукує Вітя. Оце так! — дивується Льоня. Гадаєш, тільки ти таке можеш сказати? — каже Толік. Я такого не кажу, — Льоня каже це якось тихо й зажурено. — Я їй ніколи такого не казав. Навіть коли розповідала про завбази? — досікується Толік. — Адже вони всі перед тим, як утекти, розводяться, який він хороший, друг новий і колега. Ще й хочуть познайомити тебе. А ти, звісно, телепень, ще не здогадуєшся. Навіть тоді, — каже Льоня, — ніколи. Але навіщо він їй це сказав? — питає Стьопа. А навіщо ти казав? — питає Толік. Так я ж не на людях, — віднікується Стьопа. — І не президент я. Що ти не президент, це ми знаємо, — каже Толік. Агроном, — кажу. Мені подобається знати, що Стьопа агроном. Вона його перша образила. Це вже Льоня взявся читати. Сказала, що людей мучить, а людей мучити не треба, бо вони такі самі люди, як він, і їх слід поважати — зрештою, вони обрали його на найвищу посаду. Він сам себе обрав, — буркає Толік. Добре сказала, — каже Вітя. Ну то чого він? — непокоїться Стьопа. А ти постав себе на його місце, — каже Толік. Не поняв, — каже Стьопа. Ти куди гнеш? — питає Льоня. А ти хотів би, щоби тебе повчали? — буркає Толік. Так це ж люди, — каже Льоня. Сказано: Не бий, — кажу. Не убий, — виправляє Вітя. Слухайте, — каже Стьопа, — я знаю. Ну? — кажу я. У Стьопи бувають проблиски, як у небі, де повно хмар. Особливо як То-лік виведе його на правильний шлях. От і зараз. Це з нього предки промовляють, — каже Стьопа. Уявіть собі, — підхоплює Толік, — ви всі сидите в трюмі корабля. Ми всі, — уточнює Льоня. І не тільки ми, — продовжує Толік, — а ще кілька сотень таких, як ми. Кисню немає, задихаємося, а нас везуть до Америки в рабство. До вільної Америки, — підкреслює Вітя. У вільне рабство, — зітхає Стьопа. Зі страху, розпачу й задухи ви починаєте кричати, — каже Толік. Ми починаємо, —

1 ... 30 31 32 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чарівний світ, Тимофій Гаврилов», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чарівний світ, Тимофій Гаврилов"