Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » #Галябезголови 📚 - Українською

Читати книгу - "#Галябезголови"

1 009
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "#Галябезголови" автора Люко Дашвар. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 101
Перейти на сторінку:
проходиш обстеження?

— Тату, Галя — брудна хвора сучка! У неї СНІД! Вона мене точно заразила!

— Чекай! Ти не зарано шаблюкою махаєш? Разом обстежитеся, дізнаєтеся точний діагноз…

— Тату, ти мене не почув? Галя вже обстежилася. Їх на роботі змушують те періодично робити.

— Тобто Галя — справді хвора?

— А я тобі про що!

— Ти дізнався, як те сталося? Бо всі знають: можна у дантиста заразитися, під час ін’єкцій…

— Я послав її до чортів собачих!

— Тобто?

— Вигнав геть! Галі більше немає у моєму житті! Хай хоч подохне! Як тільки мені краще стане, одразу розлучуся!

— Артеме… Так вчиняють чоловіки, які точно знають: дружини їх зраджували! А ти хіба у тому впевнений?

— Тату! Якби вона не відчувала за собою вини, якби той СНІД для неї був такою ж приголомшливою новиною, як для мене, вона б мені сама все розповіла!

— А вона?

— А вона мовчала! І я не знаю, скільки часу мовчала! Призналася, тільки коли я її запитав! І то… Тільки тому, що мені якийсь козел повідомлення надіслав! Про те, що Галя — заразна! — мовив, засмутився. Відчував: щось зайве ляпнув!

— Тату…

— Так ти не знаєш, де Галя зараз? — спитав Чорнобай.

— І знати не хочу. А чому питаєш?

— Не віриться, що Галя — гуляща. На весіллі так на тебе дивилася… Я тоді подумав: пощастило синові.

Тьома насупився: розмова виходила з-під контролю! Ще кілька запитань, і батько дійде висновку, що гроші синові поки можна і не надсилати.

— Виходить, ми помилялися! Чуєш, тату? Певно, то у мене від тебе: геть не розбираюся в людях! Добре, що все з’ясувалося зараз, коли ще є шанс на одужання. Так лікарю і скажу: вірю, що одужаю! Він має зараз прийти.

— До тебе додому?

— Я останні гроші віддав, аби лікар контролював усі етапи обстеження, мій стан щодня оцінював. Ти ж мене не підставиш? Сьогодні вишлеш кошти на обстеження і лікування?

— Перевіриш банківський рахунок за годину. Думаю, кошти вже будуть у тебе.

— Перевірю! Вибач! Лікар у двері дзвонить!

Тьома вже хотів відключити дзвінок, так несподівана думка змусила загальмувати.

— Тату! — гукнув у слухавку. — Я сьогодні поміняю номер телефону. Не хочу, щоби Галя мене діставала. Тобі пізніше новий номер скину. Домовилися?

Оперативно відключив дзвінок: більше з батьком говорити нема про що! Тут же взявся перевіряти рахунок, та банківський онлайн-сервіс якогось біса гальмував і глючив.

— І ти — сука! — обізвав його Тьома.

Психонув. Дістав з телефону карточку, розламав, викинув. До біса! За годину зганяє в банк і дізнається, скільки на рахунку! Однаково треба готівку зняти. Заодно і новий номер для мобільного придбає!

Вже почав збиратися, та раптом дзвінок — дзень! Майбутній психолог насупився: Галя або…

— Лікар? — усміхнувся скептично, наче б його брехня мала миттю матеріалізуватися.

Артем глянув у дверне вічко, усміхнувся: і не Галя, і не лікар! Відчинив двері: з порога на нього з обережною цікавістю дивилася масажистка зі вправними руками Женя Лисиця. З усіх співробітниць «Белли», які свого часу гуляли на весіллі Артема і Галі, майбутній психолог найбільше запам’ятав саме Женю, і не тому, що у високої, стрункої, ніби загартованої для боїв без правил дівчини очі світилися відвертими бажаннями, а тому що і язик правди не приховав, а то вже геть інакше висвітлює характер людини.

— Галю, хіба ти заслужила такого мужчину?! — на весіллі, коли гості вже попідхоплювалися зі своїх місць за столом, аби танцювати, п’яненька Женя відвела білосніжно-невагому Галю до вікна, виливала на неї свої печалі. — Ти йому — не пара. Хіба ти сама не розумієш? Він швидко втомиться від твоєї «правильності», а я б знайшла, чим такого мужчину розрадити.

Артем тоді почув. А сьогодні — згадав. Прискіпливо глянув масажистці у вічі, та подій квапити не став.

— Женю? Привіт, — сказав. — Якщо ти до Галі, то вона тут більше не живе!

Масажистка здивувалася і навіть не намагалася те приховати: брови злетіли, усміхнулася.

— Не живе? Добре. Бо я не до Галі, — відповіла. — Я до тебе, Артеме. Можна?

Тепер уже здивувався майбутній психолог, та, на відміну від дівчини, не став того демонструвати.

— Проходь, прошу. Не станемо ж ми розмовляти у під’їзді, — іноді Тьома Чорнобай міг бути неймовірно чарівним, але сьогодні був геть не той випадок: ніч не спав, нерви на межі, а ще їсти хотілося. Тож запрошення прозвучало трохи кострубато.

Женя Лисиця уміла не помічати того, чого не хотіла! Манірно пройшла до вітальні, поклала на стіл коробку свіжоспечених круасанів.

— Не встигла поснідати, — пояснила. — Якщо пригостиш чаєм — поснідаємо разом.

Тьома запивав чаєм круасани: смачно! Женя ледь торкнулася французької здоби: сиділа за столом навпроти Тьоми, рилася у сумці.

— А ти… до мене… чому? — жував і говорив. — Сподіваюся, не станемо про Галин СНІД говорити, бо для мене — все ясно! Не хочу більше повертатися до цієї сторінки мого життя. Я перегорнув її. Одне бісить! А раптом Галя і мене заразила!

— Так я тому і прийшла, — відповіла Женя. — Даси мені краплю своєї крові?

— А ти мені що… навзаєм?

Тьомі здалося: то така сексуально-збудлива гра. Ця дівчина на нього колись запала і, може, досі нерівно дихає! Він же не помиляється? Навіть скоріше прожував і проковтнув останній шматок круасана, та Женя перебільшила очікування майбутнього психолога.

— А я тобі — експрес-тест на ВІЛ, — дістала з сумки упакований тест, витягала вміст із коробочки, розкладала прямо на столі. — Лише крапля крові з пальця — і за п’ятнадцять хвилин знатимеш, чи варто тобі хвилюватися.

Тьома чомусь роздратувався: наче Женя Лисиця мала тут бути тільки для того, аби терміново висловити майбутньому психологу свої палкі почуття, бо випала перша-ліпша для того нагода. Та визначити свій ВІЛ-статус теж здавалося справою нагальною.

— А ти зможеш провести цей тест? — спитав.

— Будь-хто зможе, але якщо тобі від того стане легше: у мене — медична освіта, — відповіла Женя, звабливим жестом наказала Тьомі сісти ближче.

Підставив палець під ланцет. Женя швидко зробила прокол, набрала в піпетку кілька крапель крові, тут же перелила її до чарунки, потім накрапала до іншої чарунки якогось розчинника.

— От і все,

1 ... 30 31 32 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «#Галябезголови», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "#Галябезголови"