Читати книгу - "#Галябезголови"

— П’ятнадцять хвилин? — глянув дівчині в очі. — І чим займатимемося п’ятнадцять хвилин?

— Я би хотіла… тебе, — буденно і зовсім не збудливо відповіла Женя, та від тої простоти пашіло особливою звабою.

— Зараз? — усміхнувся придуркувато.

— Зараз.

— Може, за п’ятнадцять хвилин?

— Ні, просто зараз!

— Не боїшся? А раптом я — заражений!

— Може, ти боїшся?

— Я?! А мені чого боятися?! Думаю, у тебе навіть довідка є! Про те, що ти не заражена ВІЛ!

— І я не боюся! — сказала масажистка.

— Чому?

— Запала на тебе. Давно. І, блін, не відпускає. — Поклала долоню на живіт Тьоми в районі пупка, вела рукою вниз. — Нічого не можу з собою вдіяти. Все — пофіг! Розумієш? Ніби ти — дорожче за життя.

— Тоді… — Тьома хотів сказати, що вже досить слів і можна переходити до діла, бо багнет заряджений, диван поряд, та в голові й досі крутився спогад про Женині одкровення на весіллі. — Тоді… здивуй мене! — ляпнув. — У тебе ж є ідеї, як розрадити такого, як я?!

Тільки закінчив фразу — і вже дивувався: масажистка Женя Лисиця мала не тільки ідеї, а й досить різноманітні практичні навички, тож п’ятнадцять хвилин пролетіли у збудливій прелюдії, шести позах основного дійства, які навіть трохи спантеличили майбутнього психолога, кульмінаційному піке, в яке влетіли на понадзвуковій швидкості, неймовірному розслабленні після того, коли виснажені і цілком задоволені лежали на підлозі, вкритій килимом.

Тьома ще підшукував слова, аби з одного боку — висловити Жені своє захоплення дикуватим сексом, який хотілося повторювати знову і знову, з другого — зробити це так, аби не дати їй зайвих авансів, та дівчина раптом глянула на годинник, підхопилася.

— П’ятнадцять хвилин спливли, — гола, зваблива пішла до столу, на якому лишилися чарунки експрес-тесту.

— І що? — напружився.

— Ти здоровий, мій Архімеде! — присіла поряд із хлопцем на килим, обійняла.

— Архімед? Ти назвала мене Архімедом? — Тьома так здивувався, що забув зрадіти результатам тесту.

— Ти ж вчишся на цього… на філософа, так?

— На психолога!

— А я про що? Станеш новим Архімедом!

— Архімед не був психологом!

— Серйозно? А ким він був?

— Математиком, фізиком, інженером.

— Зай, у тебе безліч талантів! Ти можеш стати ким завгодно. Я відчуваю! — Женя з відданістю глянула у вічі хлопця.

Тьому нудило від курок, які називали хлопців зайцями, ведмежатками, борсуками, хом’яками та іншими чотирилапими! Та зараз сперечатися не хотілося: це засвідчило би вже друге після Архімеда розчарування!

— Мені ще універ закінчити треба! — сказав. — Тож якщо ти сподіваєшся, що зараз я можу стати для тебе серйозною матеріальною базою…

— Я сама для тебе стану чим завгодно! — вигукнула масажистка екзальтовано. — От побачиш! Я стану твоєю матеріальною базою, твоєю коханкою, твоїм найкращим другом! Я стану для тебе всім!

Тьома почув головне. Збадьорився! Глянув у щирі Женині очі і передумав підшукувати слова, які би без авансів засвідчили його задоволення дикуватим сексом.

— Ти вже… здійснила майже неможливе, Женю! Мені хочеться…

— Мене? Знову? Зая… А як я тебе хочу! Як божевільна! Чесно! Але мені час на роботу бігти! І я не можу запізнитися. Боже, що ж робити?

— Повертайся до мене після роботи.

— Ти серйозно?

— Цілком! Якщо тобі є ще чим мене дивувати.

— Мій репертуар… необмежений, — повідомила розумово обмежена масажистка.

— Значить, чекатиму тебе, Женю.

Женя недовірливо зиркнула на хлопця: не жартує? Прогнозувала будь-який розвиток подій під час свого наглого візиту до Галиного чоловіка, та ще й з експрес-тестом на ВІЛ, але щоби з першої спроби — в десятку?!

— А Галя не повернеться? — спитала обережно.

— Не повернеться.

— А якщо з’ясується, що Галя не хвора? Вона прийде до тебе і скаже: мій любий, я нічим не завинила перед тобою. Я — чиста, — замовкла, дивилася на Тьому з такою надією, наче вирішувалася її доля.

Майбутній психолог задумався. Навіть насупив брови. Подивився на Женю уважно, наче порівнював її з Галею.

— Запізно, — мовив нарешті. — Тепер мене реально вабиш ти.

— Справді? — Женя так зраділа, що не втрималася, бовкнула зайве. — А Галя і справді не хвора! Не заразна!

— Що?

— Юлька! Хазяйка наша! Дуже образилася на Галю! Ну, і підправила трохи результати її аналізів! Замість негативного ВІЛ-статусу нагородила Галю позитивним.

— За що можна образитися, щоб так відомстити?

— Розумієш! Галя допомогла злодієві стирити у Юльки кейс, і ми всі думаємо, що у кейсі було повно грошей. Галя тобі хіба не розповідала?

— Ні… — Тьома насупився. Та що відбувається?! Як не одна Галина таємниця випливає, так друга! Вони взагалі про його дружину говорять, бо у Тьоми складається відчуття, що про когось іншого?..

— Галя, ясна річ, клялася і божилася, що не має ніякого стосунку до пограбування, але Юлька у нас — ще та падла. Сказала, що знищить Галю. От і знищила, бо Галя, хоч і здорова, від Юльчиної брехні вже не відмиється. І роботи ніде не знайде. Юлька про це подбає. Біда, скажи?! Галі тепер не позаздриш. Що на неї тепер чекає? Самі злидні!

Женя замовкла, бо тільки тепер второпала: надто вже багато розповіла жаданому мужчині! Ще й у той день, коли вперше дорвалася до його тіла. Засмутилася, бо Тьома мовчав. Дивився кудись повз Женю.

— Зай… Ти думаєш про Галю? Тобі її шкода?

— Думаю, пограбування — це не про Галю. Вона — яка в сексі, така і в житті. Не той азарт. Ти — куди крутіша, Женю, — глянув на масажистку. — На тебе увечері чекати?..

— Зай! Ти ще питаєш?! Прибіжу, як тільки зможу! Ти — обалдєнний! Чманію від тебе! А якщо Галя…

— Женю! — перебив Тьома масажистку. — Давай домовимося! Ми більше не згадуватимемо Галю! Вона мені брехала! Не розповідала всієї правди! Я не шкодую, що порвав із нею. Її більше немає!

Після виснажливої і спустошливої безсонної ночі очі злипалися. Галя сподівалася: зараз точно засне, бо врешті поїла, зігрілася їжею зсередини, знайшла безпечний куток, у якому можна сховатися від усіх. Поставила валізу при стіні, кейс запхнула у платяну шафу, скрутилася