Читати книгу - "Вибрані твори"

Ото і все!» Превесело мій Коник рже, Задрав хвоста від пихи, Понастовбурчив вуха І слуха: Чи не хвалитиме Кобила, Що попліч з ним ходила? «Овва! Позбувся! Ось дурний! — Зненацька чує Вороний Глумливу одповідь Кобили.— Хіба в господаря купила Не вистачить на другу — Ще гіршу Пугу?» Тут помилку Зразу видко: Бий не било, А правило.

На подібну тему, що новий господар, тобто гнобитель, буде не ліпше старого, написана й байка «Воли». Тепер її не передруковують і, мабуть, і не передрукують, дарма що ідея цього твору не відступає від комуністичних поглядів про клясове гноблення і на поступове відмирання державних форм життя в комуністичнім суспільстві. Біда в тому, що Пилипенко взяв образи з селянського побуту, і нечиста совість партійних критиків відчула запах диму, де його й нема: байку цю витлумачено, що вона написана в націоналістичнім, «куркульськім» дусі, ще й анархізм сюди приплетено. Ось вона:

Воли[947] Помер старий господар, і майно До сина молодого перейшло. Побачивши волів, сусід гука: — Радієте, мабуть? Тепер вже батога Старого вам забуть Прийдеться, Зазнати кращого життя Нарешті доведеться. — Кажіть! Хіба нам не знаття, — Волова одповідь була, — Що в молодого козака Занадто замашна рука? Нехай другий господар буде: Волова доля Лиха неволя, І нас батожить не забуде. Отто ж і знай, мій друже, Що всяка влада пужить. А щоб не мати зовсім влади, Гуртуймось у Всесвітню Раду. Самі трудящі — геть панів! — І не будемо за волів.

Цю байку написано 1918-го ще до загальної примусової колективізації, але судили Пилипенка за неї вже в тридцять другім році, коли ця байка прозвучала пророчим вироком, бо поцілила, як кажуть росіяни, «не в бровь, а в глаз».

З неперевиданих байок наведу ще дві — одна на тему російського шовінізму, а друга просякнена вірою в людську велич і розум та осяяна тонким ліризмом.

Цапище[948]

(Запозичене в білоруського байкаря Крапіви)