Читати книгу - "Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан"

Молодиця зсунула дошки, щоб не лягли назад, а потім обвела поглядом кімнату. Шкода було всього добра, нажитого двома поколіннями Оробцов, та все не врятуєш.

Насамперед Марічка стягла з ліжка, вона була ближче, перину і кинула в лаз. За нею пішли подушки. Потім молодиця метнулася до скрині... Згребла в оберемок усе, не розбираючи, і теж метнула вниз.

— Виходь, дурепо! Згориш! — долинуло знадвору.

— Не бійся! Ми будемо лагідними!

Не зважаючи на крики, молодиця зняла зі стіни буденний кожушок та святкову шубку, вільною рукою захопила лисячу шапку і все це добро теж полетіло в лаз.

Спостерігаючи за господинею і тривожно втягуючи носом запах вже виразно відчутного запаху згару, Бровко навіть звуку не подавав — не ліз під ноги, лежав смирно у своєму куточку і сумно дивився на молодицю. Чи згадавши, чи відчувши його погляд, Марічка повернулася до пса.

— Не забула я… Ходи сюди.

Пес слухняно підійшов і став поруч із лазом.

— На запрошення чекаєш? Стрибайте… там м'яко. Як пан на пухових перинах будеш.

Бровко невпевнено зазирнув у темноту підпілля, притиснув вуха і позадкував.

— Ось ще, припрошувати його! — обурилася молодиця, нахилилася, схопила пса за загривок і силоміць зіпхнула вниз. Потім ще раз озирнулася по хаті.

Меблів не шкода — нові змайструють. Кухонне начиння вціліє, йому вогонь не страшний. Значить, настав час і про себе подбати. Перехрестилася і... ляснула себе по лобі. Ікона…

Підійшла до червоного кута, зняла зі стіни ікону Божої Матері та загорнула у вишитий рушник, яким вона була прикрашена. І тут погляд молодої жінки впав на дзеркало. Те саме, що колись привіз із Кафи свекор. Великий, як таця, відполірований до блиску овал чи міді, чи бронзи. Прихопила і його…

Потім поставила на край лазу відро з водою, буханець хліба, приготовлений для борщу шматок буженини, пару свічок.

Вогонь уже доїв настил даху і взявся за балки та стелю. У хаті стало жарко, як біля добре протопленої печі. Струмки диму все впевненіше проникали в кімнату, вливаючись усередину з усіх чотирьох кутів, наче оточували, відтинаючи жінці шляхи для відступу.

Забравши припаси у притулок, Марічка запалила свічку, вставила її в заглиблення у стіні і взялася за заслін. Спеціально прибиті знизу ремінні петлі допомогли зробити це без особливих зусиль, і товсті дошки, грубо обмащені глиною, щільно встали на своє місце, відсікаючи підвал від зовнішнього світу. Потім засунула в петлі заздалегідь приготовлену товсту засувку. Тепер, навіть якщо хтось і виявить, випадково, лаз — підняти кришку всупереч бажанню Марічки не зможе.

— Ну, ось, Бровко… — машинально погладила по голові пса, що притулився до ніг. — А ти боявся. Тепер нам ніхто не страшний. Пересидимо... а там і Нестор повернеться.

Пес тільки важко зітхнув у відповідь. Схоже, не повністю поділяючи впевненість господині.

— Не віриш? Думаєш, подушимося? А ось і ні…

Молодиця пройшла в дальній кут і намацала під стелею кінець жердини. Вчепилася в неї і потягла на себе. Спершу жердина упиралася, не хотіла вилазити, але зрештою поступилася... Марічка витягла її, кинула на підлогу і взялася за наступну... що стирчала там же.

Усього жердин виявилося шість. І коли на підлогу впала остання, під стелею утворилася досить широка шпара, з якої в притулок повіяло свіжим повітрям.

— Старий Тарас усе передбачив… — з удаваним докором промовила молодиця, звертаючись до пса. Той тільки хвостом повіяв і схилив морду на бік, немов визнаючи неправоту і вибачаючись, що сумнівався в людському розумі. — Ну, а тепер можна поїсти та поспати. Все одно більше нічого не залишається, як чекати. Або поки хата згорить і таті заберуться, або допомога не наспіє.

Потім провела рукою по обличчю, наче стирала бруд і промовила задумливо:

— Але чому? Кому я що злого заподіяла? І Тиміш ще... Невже так за відмову образився? Чи мало молодиць і дівчат козакам гарбуза дають? Але щоб за це хату палити? І не тільки хату... Вони ж мене хотіли вбити! За що? Може, мав рацію Нестор, і вчора теж у мене, а не в нього стріляли? Ох-х... Коханий, повертайся швидше... Я вже зовсім нічого не розумію.