Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян 📚 - Українською

Читати книгу - "Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян"

452
0
01.04.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Руда магія і повна торба пригод" автора Ляна Аракелян. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 190
Перейти на сторінку:

– Що я такого сказала? – образилася подруга.

– Не звертай уваги, це я уявила свого брата на місці твого.

– Він би що, розцілував би його за зраду?

– Ні, що ти! По-перше, Єрошці лишень десять років, а по-друге...

Мені не дали договорити: на ґанок заднього двору вийшов огрядний кухар. Якби мене з Кхиброю з'єднати і ще взяти доважком Орсяну, і відтворити це в п'ятірному ступені, то якраз вийшов би цей колоритний персонаж. Він потягнувся до хрускоту кісток і глянув на нас з-під великого пишного ковпака, вдягненого на саму маківку, виставивши напоказ частину голови з ріденьким світлим волоссям. Ніс-ґудзик, пухкі червоні щоки як у запасливого хом'яка й оченята, що постійно шастали на всі боки, немов вишукували: що б вкрасти? Я глянула на його руки - зовсім не кухарські. Випещені пальці більше схожі на гномські ковбаски. Ні порізів на них, ні плям від морквини чи буряків. У нашого кухаря три фартухи, які щодня перуть, бо до кінця дня на них живого місця немає – усі в плямах. Там підлива капнула, там бульйон, а тут олія. Та ще й руки можна витерти. А коли багато готуєш, то не звертаєш уваги на робочий одяг. А цей немов із картинки зійшов. Відразу видно – дармоїд.

– Ну, довго ще возитися будете? – похмуро запитав він скрипучим і противним голосом.

– Трохи залишилося, – шмигнула носом Кхибра.

– У тебе нежить?

– Чого б це? – тролиця вилупила на нього й так немаленькі очі.

– А чого шморгаєш?

– Уже й шморгнути не можна!

– Цибулю чиститимеш, тоді й нашморгаєшся, – посміхнувся він і засміявся. – А цей ваш ректор правильно зробив, що вас сюди прислав! Рук не вистачає, а хазяйка жлобиться найняти для мене ще одного помічника.

Я хотіла пожартувати, що, мабуть, помічник і гарує за нього, але промовчала. Хоч тут потрібно перший день протриматися без скандалів. Чи зможу? – подивимося. Кухар сплюнув і пішов на кухню. Ми енергійніше запрацювали ножами. Чистки спіралями і пелюстками злітали в сміттєвий кошик. Нарешті з картоплею покінчено. Я пішла на кухню – не самим же нам тягти величезну каструлю очищеної картоплі!

Як і думала, кухар стояв біля казана і знімав пробу, тоді як спритний хлопчина шаткував капусту і помішував кашу. Товстун плямкав і прицмокував, тримаючи над своїм неосяжним животом велику серветку. Тепер зрозуміло чому він такий чистенький! Тільки як йому вдається нічого не зачепити такими габаритами? Відповідь прийшла сама собою: я вихватила оком у дальньому кутку стілець, накритий пледом. А поруч столик із кухлем і тарілкою. На тарілці лежала і парувала печеня. Схоже, що цей дармоїд збирався добряче та смачно пообідати.

Кухарка принесла плетінку зі скибками свіжого білого хліба і поставила поруч з тарілкою. Зрозуміло! Значить, цей дармоїд весь день там сидить. Керує. Гаразд, придумаю що-небудь. Шеф-кухар несхвально глянув на мене, підозрюючи щось недобре. Він прицмокнув кілька разів, промокнув серветкою пухкі губи й вирячився на мої груди, як упир на жертву. Знаю я ці масляні погляди. Про всяк випадок, я опустила руку на качалку.

– Гей! Ми почистили картоплю. Забирайте, – звернулася я до нього.

Той ліниво позіхнув і відповів:

– Ви обидві – дебелі дівки, притягніть самі.

Від обурення я мало не стукнула його качалкою. Але він лише прикрикнув:

– Чого витріщаєшся?! Тягніть, час плине! Чи ви думаєте, що відвідувачі вам подякують, що стільки чухалися? – Потім повернувся до кухарчука і визвірився: – Скільки можна повторювати?! Солити потрібно наприкінці, а не спочатку! Бовдур! – і він дав хлопцеві ляпаса. Той лише скрипнув зубами від гніву, але нічого не відповів.

– Я дівчина, а не вантажник! – перемикнула я дармоїда на себе. – Ви більший за мене в п'ять разів чи в шість! І до того ж – чоловік.

– Мовчати! Я шеф-кухар! І тут усі підкоряються мені! Сказав, принести, значить – несіть! І не сперечайся!

Я глянула на його фартух, який ледве сходився на попереку, і подумки послала цього шефа в Марсулу! Добре, притягти, значить, притягти. Розхлюпуючи воду, ми притягли каструлю з картоплею і не встигли вийти, як шеф, з посмішкою на вустах, сказав, киваючи головою в бік комори:

– Цибулю почистить! І швидше!

Ми глянули на кошик цибулі і, сопучи, потягли на вулицю. У дверях ми знову почули його голос:

– І свиням лушпайки поставте варити. Додайте потім трохи крупи. Крупа в сараї, у мішку. Мішок стоїть під полицями. Знайдете. І світло довго не паліть, а то ніяких свічок на вас не напасешся.

– Ми на дотик визначимо, – не втрималася від порції отрути Кхибра.

– Навіщо нам свічки палити? Ми краще магічний світильник візьмемо. Думаю, що тітка Палажка буде не проти.

– Вона для тебе пані Пелагея! – рявкнув той.

«Гаразд, – про себе усміхнулася я. Менше знаєш – краще апетит».

– Звісно, пані Пелагея, – замість мене відповіла Кхибра.

– Казан на вулиці. Після – вимити й вичистити.

Я міцніше стиснула качалку, а Кхибра легенько штовхнула мене в плече, я глянула на неї: вона похитала головою – не треба. Гаразд, переживу.

1 ... 31 32 33 ... 190
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян"