Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Ціна, Вальдемар Лисяк 📚 - Українською

Читати книгу - "Ціна, Вальдемар Лисяк"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ціна" автора Вальдемар Лисяк. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 38
Перейти на сторінку:
Мюллера, коли ми вирвемо з його кігтів кількох гідних людей, але кажу, що відмова від цієї дії була б злочином…

- Це знову певний вид шантажу! - запротестував Малевич. - Прошу не використовувати цю безглузду паралель!

- Панове, я прошу лише одного, - продовжив адвокат, ніби цих слів і не було. – Прошу, щоб ви ще раз подумали над тим, чи коштує життя бандита та сутенера стільки ж, скільки життя тих людей, яких ми можемо врятувати завдяки обміну.

- Стільки ж воно не варте, але цей факт ще не є достатнім аргументом на користь заміни! - заявив Брусь.

- Правильно, - підтримав Малевич. – Ми можемо оцінювати заарештованих гестапо набагато вище, але не маємо права самим видавати будь-яких людей у ​​руки гестапо!

- А ви не подумали над тим, що відмова від такої гри дорівнювала б видачі вами ж до рук гестапо людей, яких фрици вже заарештували і хочуть розстріляти? – спитав Мертель. – Питання пряме: кого варто рятувати – групу патріотів чи групу покидьків суспільства?

- Це вже чисто риторичне питання, - зауважив Клос.

- Відповідь може бути тільки одна! – парував Кортонь. – Проблема ж полягає в тому, що бандит та сутенер – це двоє, а нам треба мати чотирьох!... Пропоную того браконьєра, який колись підстрелив лісника Каперу. Прізвища його я не знаю, але нам усім відомо, що він жене самогонку, якою споює хлопів.

Ксьондз перервав свою молитву і скрикнув:

- Ви вчините смертний гріх! Гріх непробачний! Вам не можна втручатися у вироки Провидіння!

- Та що таке пан ксьондз каже! – не витримав Мертель. – Якщо в ході засідки ми відбиваємо хлопця, якого німці везуть на смерть, то, виходить, також втручаємось у вироки провидіння? І що нам не можна?!

- Твоя засідка, сину мій, і її успіх, це і є вирок Провидіння. Але вам не можна бажати так, як хочете зараз! Ви не маєте права рятувати одного безневинного від смерті, виставляючи на смерть іншу людину!

- Значно найгіршу людину! – стояв на своєму Кортонь.

- Хто дав вам право засуджувати людей таким чином, брате мій? І якщо ви узурпуєте для себе подібне право, то як поясните це на Страшному Суді?

- Ось вам, пане ксьондз, теорія меншого зла, - кинув філософ.

- Залиште це Господові, брате…

- Передача боротьби зі злом у прерогативу Господа Бога практикувалася дуже давно, святий отче, вже десятки століть, а результату ніякого, - не поступався професор. – А за три сотні років до Різдва Христового якийсь тип на ім'я Епікур… Пан ксьондз знає, хто такий Епікур?

- Напевно, якийсь розумник, схожий на тебе, брате мій! – пирхнув Гаврилко.

- Схожий, але трохи більший гедоніст. Ага, і ще він був греком, а ніяк не слов'янином. Але теж філософом... Так от, цей грек ставив питання приблизно таким чином: або Бог хоче ліквідувати все зло, але не може, або може - і не хоче, або - і не може, і не хоче, або - і може, та бажає. Далі йшов аналіз цих варіантів; якщо він хоче і не може - тоді він слабкий, що якось для Бога недобре; якщо він може і не хоче - тоді він немилосердний, що теж якось погано підходить Богові; якщо він і не може, і не бажає - тоді він і слабкий, і не любить людей, отже, який він тоді Бог; і нарешті, якщо бажає і може, а тільки тоді він був би гідний істинного Бога – тоді чому ж на землі стільки зла, чому Бог не ліквідує зла та його виробників, тобто усіляких сволот?

- Може, він бажає, щоб ми робили це від Його імені? - запропонував Кржижановський. – Може він підтримує лише активних людей, які борються проти зла ділом? У нас якраз виникає така нагода…

- Це Сатана підсовує вам наказ чекати на те, щоб зробити смертний гріх! - простогнав Гаврилко. - Ваше найменше зло є обманом, що веде до пекельного страждання, брати! Залиште це Спасителеві! Невідомі шляхи Господні, і навіть те, що призводить до страждань наших і до болю, може бути…

- І навіть має бути, пане ксьондз! - процідив Станьчак, - не дозволяючи ксьондзу закінчити, - хоча Кржижановський уже сигналізував поглядом необхідність хоч якось заспокоїти священика. - Воно має бути тим злом, яке добром закінчилося, бо, як ми знаємо "немає такого поганого, в якому не було б хорошої сторони", знаємо ми і те, що "страждання облагороджують", отже - облагороджують будь-які страждання! Не забуватимемо і про те, що страждання відкриває для людей райську браму, отже, Мюллер, будучи катом, виконує на Землі функцію білетера до Раю – функцію чесноти! А на Небі той самий Мюллер буде грати роль грішника, що покаявся, і врятованого, тобто помилуваного "нескінченним милосердям". Формально ж, там можуть траплятися колізії, коли на тротуарах у раю жертви гестапо та НКВС зустрінуть тих самих гестапівців та енкаведистів. Але чи мають вони кланятися всім перехожим?

- Цей Мюллер ні за які солодощі не врятується! - скреготів зубами поліцейський.

- Тихенько, тихенько, пане старший сержант! Якщо йому відпустять гріхи – а якийсь фрицівський вікарій обов'язково відпустить йому гріхи, як тільки гестапівець забажає піти на сповідь – тоді його автоматично врятують! Не забувайте, що на думку євангелістів, велика радість на Небесах від одного бандюги, що покаявся...

- Але ж Писання каже, що скоріше верблюд пройде через вушко голки, ніж розбійник потрапить на Небо! – похвалився своєю ерудицією Годлевський. - Я правий?

- Майже, пане старший сержанте, бо там йшлося не про розбійника, а багатшого, у якого будуть складнощі при вступі до Царства Небесного. До речі, мало хто знає, що цей фрагмент Євангелія говорить про ворота, а точніше – хвіртку у стінах Єрусалиму, яку називали "голковим вушком", оскільки пройти через неї міг лише піший. Ну а багатії, якщо я добре пам'ятаю, протягом кількох сотень років купували для себе у церкви повне відпущення всіляких гріхів, навіть in blanco, тобто – до кінця днів своїх. Мати прощення усіляких гріхів заздалегідь, ще до того, як ті скоєні – ось це мені подобається, попик!

– Такі… такі старовинні помилки Церква вже не… – спробував пояснити Гаврилко.

- Так, таке відбувалося ще в доісторичні часи. Але досі актуальним є принцип, що в Небесах більше радіють з приводу

1 ... 31 32 33 ... 38
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ціна, Вальдемар Лисяк», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ціна, Вальдемар Лисяк"