Читати книгу - "Ангедонія, АнєчкаLB"

- Ти знову не туди звернув.

Він старається. Справді.

- Говори зі мною, - Пола дивиться в його очі. Ніби перераховує кожну вію.

- Я не вмію говорити ті слова, які зазвичай говорять одне одному. Ти навряд чи почуєш від мене "Я з тобою", "Я тебе кохаю", "Я за тобою сумую". Мені не зрозумілий сенс цих слів. Якщо я зараз піду, це буде помилка?

- Ти маєш право не говорити і робити те, що хочеш. Усе добровільно, - дівчина опустила очі й прибрала руки.

Час зупинитися? Вона не захоче. Навіть якщо буде розуміти, що це хиба. З нею все гаразд. Просто це вперте дівчисько  навіть слухати не стане, що їй це на шкоду.

- Мені потрібен час до цього звикнути. Але я обіцяю намагатися. Буду постійно тренуватися. Як у спорті.

- Коли, наприклад?

- Можна сьогодні. Там начебто хтось виступатиме, - байдуже повідомив Ліам.

- Себастьян Флорес.

- Хто це?

- Скрипаль. У супроводі басів та електронної музики. Звучить дуже круто. Він справжній талант. Ми з Реєм три тижні чекали на цей концерт.

- Отже, він теж там буде?

- Думаю, так.

- І ти все ще хочеш туди піти?

- Ну, це ж не Рей виступатиме.

- О котрій за тобою заїхати?

Натовп. Ціла вулиця забита людьми. Мешканці, гості, туристи. Одні прийшли, щоб урізноманітнити будні, інші - фанати Себастьяна, які спеціально очікували на рідкісну подію. Для цього маленького містечка така кількість людей - рідкість.

Пола і Ліам вийшли з машини і озирнулися навколо.

- Це якийсь король чи шаман? - скептично поцікавився Саломон.

- Ні. Просто відомий музикант.

- Ну, подивимося.

Вони приєдналися до потоку людей, які просувалися до сцени. Концерт ось-ось має розпочатися. Усім хотілося підійти якомога ближче. Ліам узяв Полу за руку, щоб вони не розгубилися в натовпі. І Пола йде за високим супроводжуючим. Їй нічого й нікого попереду не видно. Повільно робить крок за кроком. Чому він зупинився? Вона вийшла з-за спини свого супутника і побачила, як Ліам і Рей знищують одне одного поглядами. Тепер Рей теж її помітив. А ще він звернув увагу на їхні скріплені руки. Пола опустила очі. Натовп почав штовхатися через вимушену зупинку. І їх розштовхали в різні боки. Рей загубився десь у масі, а Ліам міцніше стиснув руку супутниці. Лише кілька секунд. І такий неприємний момент. Тут стільки людей, що вони легко могли б не зустрітися. Дива не сталося.

Натомість концерт дуже порадував. Кожна композиція викликала в людей шквал емоцій. Таких, від яких можна оглухнути. Музикант він, дійсно, дуже талановитий. І діджеї круті. Разом з їхніми міксами і бітами вийшло дуже класно. Пола насолоджувалася виступом, сидячи на шиї у свого улюбленого спортсмена. Кайф? Точно.

І все закінчилося. І крики вщухли. І люди почали розосереджуватися. Емоції та сили йшли на спад. Пола вже стояла на твердій землі.

- Куди далі? - поцікавився Ліам.

- Я хочу взяти в нього автограф, - дівчина чіплялася за рештки концерту і зустрічі з одним з улюблених виконавців.

Саломону зовсім не подобалася ця ідея. Але він мовчки пішов за супутницею, яка зайняла чергу за дурною закарлючкою на клаптику паперу. Навіщо людям це потрібно? Гаразд. Хоче, значить, потрібно. Він залишився трохи осторонь.

Черга підходила. Шанувальниці брали автографи та фотографувалися з кумиром. Пола хвилювалася. І навіть не подумала про те, що в неї немає з собою ані блокнота, ані ручки.

- Ух ти, яке янголятко, - усміхнувся Себастьян, коли прийшла черга Поли.

- Можна взяти у вас автограф? - нерішуче заговорила збентежена дівчина.

- Буду радий. На чому?

- О... У мене із собою нічого немає.

Музикант якось дивно посміхнувся:

- Знаєш, таких у мене ще не було.

- Без листочка і ручки? - не зрозуміла дівчина.

- Я маю на увазі такий тип зовнішності. Ювелірне, наївне, божественне створіння. Ми можемо зустрітися ввечері. І я залишу тобі автограф на будь-якому вказаному тобою місці. Навіть на всьому твоєму прекрасному тілі, - Флорес провів рукою по плечу Поли.

- Агов! - Ліам за частку секунди опинився біля дівчини і грубо відштовхнув від неї руку Себастьяна.

- Хто це? - музикант не очікував такої реакції. - Охорона?

Пола б відповіла, якби думки не застопорилися від непередбачено-фривольної пропозиції скрипаля.

- Не твоє діло, - дратувався Ліам.

- Як ти зі мною розмовляєш? Ти хоч знаєш, хто я такий? - обурився Флорес.

- Хто б не був - у підсумку всього лише стандартна сукупність органів. Не більше того, - однокурсник узяв руку Поли і повів до машини.

Вони мовчки їхали, поки партнерка несподівано не розсміялася: