Читати книгу - "Загублена Валькірія, Кеті Рід"

— Тоді навіщо ти мене покликала?

— Вибач, якщо відволікла, — пробурмотіла я, оглядаючи його сорочку — більш вишукану, ніж зазвичай. — Ти зайнятий?

— Для тебе я ніколи не зайнятий, — озвався він. — Генерал може провести нараду і без мене.

Я знала, що він мав на увазі мій захист, але на душі все одно потеплішало.

— Який Генерал?

— Головнокомандувач Божественного війська, — пояснив Асгейр. — То що у тебе сталося?

Яке положення займає Асгейр, якщо до нього прислухається Генерал і він може просто покинути нараду, коли захоче? Я похитала головою, залишаючи роздуми на потім.

— Ти можеш попросити Гуннара допомогти Інгрід? — спитала я. — Її відправили на завдання, але... вона боїться не повернутися.

Асгейр звів брови.

— Ти думаєш...

Я кивнула. Воїн одразу напружився і ніби став вище зростом.

— У тебе закінчилось заняття з магії?

Коли я знову кивнула, майже не здивована тим, що він знає мій розклад, Асгейр підступив ближче.

— Тоді зазирнемо до Асгарду. Заодно повчишся переміщуватися.