Читати книгу - "Шепіт Срібної Ночі, Аліса Воміель"

Очі Доріана м’якішають, і на мить вона бачить щось — полегшення? Розуміння? Що б це не було, воно не триває довго. У його погляді є смуток, невисловлене прощання, до якого вона не готова.

Вона повертається до вівтаря, магія всередині неї пульсує енергією. Голоси духів стихли, немов чекають на її остаточний крок.

Вона простягає руку, трохи тремтячою, але цього разу це не страх, що її охоплює — це рішучість. Вона знає, що магія не лише відновить королівство — вона змінить і її. Вона або буде поглинена нею, або знайде спосіб контролювати її.

І їй доведеться жити з наслідками.

Але вона готова.

З останнім подихом вона торкається вівтаря. Магія спалахує навколо неї, як спалах світла, поглинаючи її в своїй силі.

І королівство прокидається.