Читати книгу - "Іліада. Одіссея"

884] Потім, неначе той бог, і на мене накинувся навіть.

885] Тільки швидкі мене винесли ноги, а то я ще довго

886] Мусив би муки терпіть між жахливими купами мертвих

887] Або живим знемагать під ударами мідної зброї».

888] Глянув спідлоба і мовив у відповідь Зевс громовладний:

889] «Годі сидіти отут і скімлити так, віроломний!

890] Найненависніший ти із богів, що живуть на Олімпі!

891] Любі тобі лише звади, та війни, та січі криваві.

892] Матері вдача у тебе затята, украй непокірна

893] Гери, що ледве її погамовую й сам я словами,

894] Тож від порад її, мислю, ти й зараз зазнав цього лиха.

895] Не допущу я, проте, щоб довго терпів ти страждання.

896] Ти-бо із роду мого, і мені тебе мати родила.

897] Був би від іншого бога такий народивсь ти зловредний,

898] Нидів давно б уже ти навіть нижче потомків Урана».

899] Мовивши це, Пееону звелів він його ізцілити.

900] І Пееон, болевтольних на рану насипавши ліків,

901] Затамував її. Та й від народження був він не смертний.

902] Так, як у дзбан молока долити смоковного соку,

903] І рідина перемішана зсядеться зразу й загусне,

904] Так в одну мить загоїлась рана в палкого Арея.

905] Геба омила його, одягла йому шати чудові,

906] Й сів біля Зевса Кроніона він, повен величі й сили.

907] Знов повернулись тоді до оселі великого Зевса

908] Гера аргейська і з нею Алалкоменіда Афіна,

909] Край душогубства поклавши Ареєві-людоубивці.

ПІСНЯ ШОСТА

ЗУСТРІЧ ГЕКТОРА З АНДРОМАХОЮ

1] Бій між троян і ахеїв страшний залишили богове.

2] Та по рівнині то тут, то там не втихала ще січа

3] В буйній навалі взаємного лету списів міднокутих

4] В полі широкім між течій швидких Сімоенту і Ксанту.

5] Перший Еант Теламоній, опора надійна ахеїв,

6] Лави прорвав у троян і загін свій обрадував світлом,

7] Ще й Акаманта убив, найкращого серед фракіян

8] Сина Евсора, і силою, й зростом могутнього мужа.

9] Перший поверх він шолома його густогривого вдарив, -

10] Лоба пробив він йому, і глибоко в череп угрузло

11] Мідяне вістря, й ту ж мить пітьма йому очі окрила.

12] А Діомед гучномовний позбавив дихання Асіла,

13] Сина Тевтрана, що жив у збудованій гарно Арісбі,

14] Маючи добрий достаток, і приязню тішивсь людською,

15] Кожному радий у домі своїм, що стояв при дорозі.

16] Та ніхто з них на поміч не став, од загибелі злої

17] Не боронив його, й разом життя позбулися обидва, -

18] Він і супутник його, на імення Калесій, погонич

19] Коней баских, - опинилися раптом вони під землею.

20] З Дреса й Офелтія зброю їх зняв Евріал переможно

21] І на Есепа пішов і Педаса, що їх породила

22] Абарбарея, наяда, прегарному Буколіону.

23] Буколіон же був сином славетного Лаомедонта,

24] Старшим в родині, хоч потай на світ привела його мати.

25] З нею овечий пастух поєднався коханням і ложем,

26] І, завагітнівши, двоє близнят принесла йому німфа.

27] Сили й самого життя прекрасні тіла їх позбавив

28] Син Мекістея, й озброєння в них із плечей познімав він.

29] Вбив Астіала тоді Поліпет, у боях нездоланний,

30] А перкотійця Підіта добив Одіссей переможно

31] Мідяним списом, від Тевкра поліг Аретаон божистий.

32] Несторів син Антілох подолав своїм списом блискучим

33] Аблера, сам же владика мужів Агамемнон - Елата,

34] Що у Педасі нагірнім, над плавною жив течією

35] Сатніоенту. Філака, який утікав з бойовища,

36] Леїт догнав, Евріал же - Мелантія вбив переможно.

37] Тут же Адраста живцем захопив Менелай гучномовний;

38] Мчали сполохані коні його по рівнині й розбили

39] З розмаху об тамарисковий кущ колісницю округлу,

40] Дишля в основі зламали і навскач усі подалися

41] Прямо до міста, куди наполохано й інші скакали.

42] Сам же Адраст із повоза сторч головою скотився

43] Біля коліс у пилюку лицем. І в ту ж мить біля нього

44] Сам Менелай, син Атреїв, із списом з'явивсь довготінним.

45] І за коліна Адраст ухопивши його, став благати:

46] «Змилуйся, сину Атреїв, і гідний ти матимеш викуп.

47] Досить скарбів у багатого батька мого у коморах -

48] Золота, й міді, й заліза, що так його важко кувати.

49] З радістю батько з скарбів тих коштовних складе тобі викуп,

50] Тільки дізнається він, що живий на човнах я в ахеїв».

51] Так говорив він, і серце зм'якшив Менелаєві в грудях.

52] Той вже супутцеві мав на човни бистрохідні ахеїв

53] Дати його відвести. Та назустріч йому Агамемнон

54] Швидко підбіг і, гукаючи, голосно став докоряти:

55] «О Менелай легкодухий! Чого так піклуєшся ревно

56] Ти про троян? То, видно, чудово вони повелися

57] В домі твоїм? Хай ніхто з них від рук наших гибелі злої

58] Не урятується! Хай навіть ті немовлята загинуть,

59] Що матері їх в утробі ще носять! Нехай в Іліоні

60] Без похорону безслідно усі пропадуть вони разом!»

61] Мовлячи так, Агамемнон змінив свому братові намір,

62] Правду-бо мовив йому, і Адраста від себе рукою

63] Той відштовхнув, а владар Агамемнон Адрастові списа

64] В пах увігнав, і навзнак звалився він; син же Атрея,

65] Ставши на груди йому, з них вихопив спис ясеновий.

66] Нестор аргеїв в той час підбадьорював голосом дужим:

67] «О мої любі герої данаї, о слуги Арея!

68] Хай з-поміж вас не лишається ззаду ніхто, щоб на здобич

69] Кинутись враз і в човни наносити її якнайбільше.

70] Тож ворогів убиваймо! Ще вистачить часу спокійно

71] На бойовищі знімати озброєння з трупів полеглих».

72] Мовлячи так, відвагу і мужність будив він у кожнім.

73] Мали трояни тікать від ахеїв, Ареєві любих,

74] До Іліона, своєю знеможені слабістю духу;

75] Та, зупинившись перед Енеєм та Гектором, мовив

76] Так їм Гелен, син Пріама, цей птаховіщун найславніший:

77] «Слухай, Енею, й ти, Гекторе! Вам якнайбільше належить

78] Дбать про троян і лікіян, бо серед усіх ви найкращі

79] В кожній потребі - чи в подвигах ратних, чи в мудрій пораді.

80] Тож зупиніться й затримайте воїв своїх біля брами,

81] Лави обходячи, поки в обіймах