Читати книгу - "Тільки разом"

Кет з образою поглянула на хлопця, проте нічого не відповіла. Урешті, Андре як завжди правий. Певно, її примітивний розум не може оцінити всієї величі друга, хоча вона і щиро його обожнює.

— Тут! — Леруа вказав рукою на бежевий двоповерховий будинок. — Пішли?

— Я тебе благаю, будь чемним і якомога нормальнішим! — зазирнула хлопцю в очі Кет.

— Перше я можу тобі пообіцяти, а ось друге від мене не залежить! — суворо відповів Андре й натиснув на кнопку дзвінка.

Почулися швидкі кроки, двері відчинилися й на порозі з’явилася висока сива жінка з чудернацькою зачіскою.

— Слухаю вас, мсьє! — крижаним тоном мовила жінка, дивлячись кудись поверх відвідувача.

— Доброго дня! Я до мсьє Мореля на одинадцяту.

— Так, мсьє! Прошу! — жінка жестом запросила Леруа до маленького передпокою й зачинила за ним двері. — Ось сюди!

Перед друзями відчинилися ще одні двері, і їхньому погляду відкрилася простора затемнена кімната із сірими стінами, у якій за масивним чорним столом сидів огрядний чоловік із червоним обличчям.

— Мсьє Морель, до вас пацієнт на одинадцяту! — промовила жінка й безшумно зникла.

— Доброго ранку, мсьє Морель! — привітно мовив Андре. — Куди можна сісти?

— Таааак! — стомлено й сердито видихнув лікар. — Підійди до мене!

Андре наблизився, стримано посміхаючись.

— Що таке? — бляклі сірі очі вп’ялися в юнака. — Що тебе веселить?

— Нічого, — посмішка миттєво згасла, і плечі Андре напружилися.

— Дай твою медичну карту! — наказав мсьє Морель.

Андре мовчки поклав перед лікарем грубий зошит. Чоловік переглянув останні записи і клацнув язиком.

— Іще щось маєш?

— Є записи мсьє Деказа.

— Деказ — ідіот! — вигукнув лікар.

— Але…

— Тшшш! — замахав опецькуватими руками мсьє Морель.

— Я певен…

— Тихо!

— Я…

— У тебе галюцинації?

— Ні.

— Як же ні, коли ти бачиш якусь дівку? Це правда?

— Так, але…

— Люди тебе дратують? Вони тобі неприємні?

— Більшість із них, та я…

— Ти рідко радієш і взагалі нечасто переживаєш сильні емоції?

— Можливо, але ж…

— У тебе є порушення сну?

— Так, але…

— У тебе бувають нічні жахіття або напади страху вдень?

— Інколи, проте…

— А мігрені?

— Часто, однак…

— Усе ясно! Курт Шнайдер і я кажемо тобі: хлопче, це — шизофренія.

— Шизофренія?! Що за маячня?! — обурився Андре. — Я вповні керую своєю свідомістю і своїм тілом! У мене відсутня кататонічна поведінка й негативні симптоми!

— Та невже? — криво посміхнувся мсьє Морель. — Якщо ти не хворий, то чому ж ти спілкуєшся з людиною, якої немає, а реальних людей уникаєш, чому ти вчиняєш істерики і сперечаєшся з досвідченим лікарем щодо розладів особистості?

— Бо я не з тих, із ким ви звикли спілкуватися!

— О, якраз із тих! — засміявся лікар, подаючи хлопцю рецепт.

— Нейролептики? — поглянув на папірець Леруа.

— Звичайно.

— Я не буду їх пити!

— Тоді я застосую електросудомну або інсулінокоматозну терапію.

— Та ви варвар! Нелюд!

— Я лікар!

— Це нічого не значить! Ви…

— Мовчати!

— Я вас…

— Це не ти мене, а я тебе, цуценя! — гаркнув Морель, встаючи з-за столу. — Іди додому і лікуйся, доки ще не все втрачено!

— Так, іще не все втрачено! — труснув кучерями Андре. — Ми ще повоюємо! — і вийшов з кабінету.

Кет наздогнала друга лише на вулиці.

— Любий, що за поведінка?!

— Він невіглас, схильний до насильства! Чому я повинен мовчки слухати його маячню?!

— Стережися його, Андре! Чуєш?! Прошу тебе — не повертайся в погорді до нього спиною! Він як злий собака — він нападе, коли ти відвернешся!

— Він не дотягнеться до горлянки! — посміхнувся хлопець. — Його максимум — мої литки.

— Андре, ти недооцінюєш силу мізерних створінь! Бактерія може вбити слона, бо вона породжує хворобу всередині його тіла! Помилка багатьох дуже розумних людей у тому, що вони не бояться дурнів. А їх треба боятися, Андре! Особливо тих дурнів, які впевнені у своєму розумі. Якщо вони мають владу, вони знищать усіх, хто самим фактом свого існування принижує їх! Стережися, Андре, — дурні ніколи не поступаються перед здоровим глуздом, дурні нелогічні, дурні просто не знають, що існують межі! Кожна геніальна людина, якщо вона не бреше, приречена на невдачу. На соціальну смерть.