Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Одержимість 📚 - Українською

Читати книгу - "Одержимість"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одержимість" автора Алекс Грей. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 64
Перейти на сторінку:

— Та, ти ж говорив щойно, що якщо потрапив до нього в милість, то вже назавжди.

— Ну так, в принципі…

— Зрозуміло все з твоїм другом. Це називається клініка… — вона посміхнулася і запитала: — А ти чого медицину покинув?

— А не знаю. Ось вимкнулося і все. Я ж був схиблений на медицині, в усіх кімнатах, на всіх полицях тільки зуби, зуби, зуби… Ось, годинник на стіні і той у формі зуба. Приходжу на кухню, а там, на барній стійці журнал, і теж, про зуби. Я спав у клініці, коли її будував і перебудовував, Ніколь мені сильно допомагала тоді. Потім до нас на весілля приїхали Алекс з Лес. Всі були такими нудними, дарували конверти, хтось подарував мені метровий фонтан, ніби у мене тут натуральних фонтанів не було. І тільки Лес була в своєму репертуарі, підійшла, сказала, що нічого бажати не буде, а то, не дай бог збудеться, потім сказала: «Ну що можна подарувати людині, у якої все є і якій нічого, крім чужих зубів не треба», і подарувала мені книгу. Зараз покажу. — Макс підвівся і, похитуючись, пішов у кімнату. Через хвилину повернувся, тримаючи в руках величезну книгу. Це була старовинна книга по виноробству. Будь який букинист відвалив би за неї кругленьку суму, а букинист-винороб, напевно, продав би свою душу.

— Ну так, солідний подарунок. — Аня відставила свій келих і почала гортати книгу. — А чого вона раптом тобі про виноробство книгу вирішила подарувати?

— А її ніколи не зрозумієш, вона ж живе в якійсь своїй реальності, а як з Алексом зв'язалася, так сильно змінилася… Та їх і так важко зрозуміти, а коли разом, то й взагалі. Вони живуть так, як їм хочеться, багато хто взагалі навіть не здогадуються, що вони разом, а деякі, навпаки, бачать в них щасливу пару. Багато хто заздрить, а багато і співчувають Лес, тому що Алекс ще той фрукт. Так ось, я був просто захоплений медициною, вона була в мені, а я жив тільки нею. Це була якась маячня, я не бачив нічого, що відбувалося навколо мене, я просто був занурений в науку, був просто одержимий. Тобі цього не зрозуміти, це треба відчути.

— Чому ж… — Аня посміхнулася і відклала книгу. — Дуже навіть прекрасно тебе розумію.

— Ну, так ось, — Макс продовжував, не звернувши уваги на фразу Анни. — Я почав читати цю книгу, і в мені щось луснуло. Ну, як пружина в годинниковому механізмі. В один момент все вимкнулося. Якось я приїхав вранці в клініку і не зміг працювати, мене нудило від білих халатів, від запахів, від одного виду бор-машини. Я сів у машину і поїхав. Перш за все я сказав, що у відпустці і не з'являвся в клініці місяць. Потім я знову приїхав туди, але мені навіть не захотілося заходити туди. Я повернувся додому, у льосі знайшов якесь вино старовинне, випив і пішов тинятись виноградниками. Це вони зараз доглянуті і підстрижені, а тоді це були просто чагарники. Я ходив з пляшкою між кущів, дивився, смикав листя і грона, і пив, пив… Повернувшись до свого кабінету, я почав гортати книгу і зрозумів, що хочу спробувати сам робити вино. Ось з того моменту я і зайнявся серйозно виноградом, а медицина пішла зовсім з мого життя. Ось так я позбувся однієї одержимості і потрапив під вплив іншої. І скажу тобі чесно, я не шкодую ані грама про своє перевтілення. Тобі налити ще?

— Ні, Максе, спасибі. Я вже і так, така, як треба. Та ти про Алекса розповідав. І що там далі було?

— Та нічого не було. — Макс підійшов до вікна, виглянув, постояв біля відкритого вікна і повернувся до Ані. — Анюто, хочеш пораду? Просто викинь його з голови і все. Я тобі правду кажу, що я ще ніколи його не бачив ні з ким, крім Лес. Я не кажу, що він схиблений на ній, просто такі вони люди. Але, з іншого боку, якщо він тобі приділить увагу, якщо у вас щось і станеться або вийде, значить, ти того варта, а я буду тихо йому заздрити. До речі, те, що він з тобою вже такий час — це для тебе дуже позитивний результат… Хоча…

— Що хоча? — запитала Аня, коли Макс зупинився, не закінчивши фразу.

— Та ні, нічого, просто, повір, якщо він людині відкривається, то значить ця людина для нього дорога. Він навіть Ілоні нічого ніколи не розповідає, хоча і знає її з самого дитинства. Ну, то що, підемо, я льох покажу?

— Максе, ти просто хворий. — Аня встала, допила вино і поставила келих на стіл. — Все, я спати, а то вирубаюсь просто. І, спасибі за чудовий вечір, на добраніч.

— Ань, ну, почекай… — Макс гукнув їй вслід, але вона нічого не відповіла, лише махнула йому на прощання рукою.

Вона піднялася на другий поверх, до кімнати для гостей, але там нікого не було. У будинку була повна тиша. Вона відкрила вікно і сіла на підвіконня. Вдалині, за виноградниками чорніло море, періодично відблискючи слабкими спалахами старого маяка. Вона почула голоси і виглянула у вікно. Внизу, біля самого будинку, на лавочці сиділи Алекс і Ілона. Вона не могла розібрати, про що вони розмовляли, та їй це було і не цікаво. У двері постукали.

— Хто там, заходьте. — сказала Анна.

— Ань, пробач ще раз.

— Ну, Макс… Ну, будь ласка, я прошу тебе.

— Аня, та ти не зрозуміла, я до тебе миритися прийшов. — промовив Макс.

— Та ми, ніби, і не сварилися, просто я дуже втомилася і хочу спати.

– І тому сидиш на вікні? — він підійшов до неї і виглянув у вікно. — Ей, голубки, вистачить воркувати. Ви за все життя стільки часу не провели разом, скільки за сьогоднішній вечір. Спати йдіть.

— Максе, а скажи, тільки чесно, що, дійсно все так погано і безнадійно? Як кажуть лікарі, ніяких шансів? — Аня дивилася на море, і тому Макс не міг розгледіти її обличчя в цей момент.

— Шанси є завжди, навіть у мене

1 ... 31 32 33 ... 64
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одержимість», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одержимість"