Читати книгу - "Полонянка для сина ватажка, Ерато Нуар"

У залі вже майже всі зібралися. Тільки Дейка я не бачила, зате кішка Удана, стоячи перед ним на колінах, працювала ротом. Виглядала вона втомленою – але принаймні це був її вибір! І їй за це платили. Начебто.

Ще я впізнала Берта і того охоронця, який, здається, точив на мене зуб. Ледве втрималася, щоб не показати йому язика: а от нема чого так злісно позирати! Зустріченого вранці хлопця.

Багато хто з'явився з наложницями, але моє вбрання, мабуть, виглядало найекстравагантнішим.

А ось місцевих леді не спостерігалося. Схоже, виключно чоловіча розвага.

Дрон сів у одне з центральних крісел – величезних, м'яких, майже втопився в ньому. Потягнув мене, саджаючи до себе на коліна. Опер спиною на груди.

– А що буде з кішками... потім? – пошепки поцікавилася я.

– Дізнаєшся... якщо набриднеш, – хмикнув пес, розсовуючи мої коліна.

Я спробувала не дати, але гарчяще «Кішко!» біля вуха спонукало передумати. Бо ще знову почне залякувати.

Дрон задоволено розклав мої ніжки на свої теж не надто зсунуті, так, щоб вони звисали з двох боків. Запустив одну руку під спідницю, другу поклав на груди і залишився абсолютно задоволений.

Попкою я відчувала всю чоловічу напругу в його ширинці, так що аж не сиділося – хотілося вже відчути його і в собі! Якщо на церемонії всі розійдуться, не буде ж він один стримуватися? Ну або потім...

Я передсмакуючи прикрила очі, відчуваючи, як умілі пальці безпомилково намацали клітор і почали їм бавитися.

Останнім з'явився Ватажок у супроводі однієї наложниці. Кинув на нас такий погляд – одразу ж захотілося закритися і підхопитися, втекти кудись подалі.

Але руки Дрона напружилися, утримуючи мене на місці. Залишилося тільки заплющити очі і віддатися ласкам.

Втім, довго так просидіти не довелося, цікавість все ж таки перемогла, коли попереджувальна музика сповістила про початок дійства.

Знайома конструкція цього разу була лише одна, і зараз вона лишалася порожньою. З тих самих дверей, з яких виводили і нас, з'явилися сім дівчат – учорашні, впізнала я. Вони були розряджені в якісь блискучі бюстгальтери та опущені по стегнах спідниці.

Схоже, дівчат встигли непогано проінструктувати. У всякому разі, вони не виглядали розгубленими і тільки-но спійманими, і знали, що робити. Пройшли коло і стали попереду конструкції обличчям до глядачів.

За ними з'явився ще один чоловік. У яскравому різнобарвному жилеті та просторих штанах. Щось у ньому було... я принюхалася, намагаючись виділити один запах із усього збіговиська.

– Хто він? – поцікавилася.

– Подобається? – прошепотів Дрон, різко стиснувши мій клітор. Я вигнулась, не стримавшись.

– Нічого, – погодилася.

– Кішко! – рикнуло поруч. Поки тихо, музика прикрадала звуки, але ще трохи, і нас почнуть оглядатися. Я обернулася і прошепотіла на вухо Дронові:

– З усіх твоїх друзів він найсимпатичніший.

Долі секунди серце відстукувало удари, доки я очікувала реакції.

– Не зли мене, кішко, – Дрон прибрав руки на поручні. Мені раптом стало незатишно – все-таки, дражнячись, він хоч якось мене прикривав.

Чоловік оглянув зал, зупинив на нас погляд, несподівано посміхнувся.

– Просто цікаво, – поспішила додати. – Хіба не пес?

– Пес. Але його мати була кішкою. Шан, наш конферансьє і за сумісництвом мій друг.

Нащадки між котами та собаками – рідкість. Зазвичай дитина бере іпостась одного з батьків, але гени, ймовірно, зберігаються. У всякому разі, такі пси та коти відрізняються від сородичів, хоча й не завжди можна одразу визначити, чим. Навіть у нас у котячих кварталах іноді цуценята зустрічаються.

І змішані сім'ї теж величезна рідкість. По-перше, діти пси та коти завжди гризуться між собою. А по-друге, самим батькам складно вжитися на одній зі сторін. Кажуть, деякі взагалі йдуть із міста... ну це якщо сильне кохання. Напевно, таке лише у книгах і трапляється.

– Наложниця? – прошепотіла я.

– Ні, – зло відповів Дрон. – Його батько зробив її своєю дружиною. Але тварюка гуляюча втекла, покинувши сім'ю та дитину.

Згадавши слова Лорі про те, що по сліду кішок, які втекли, висилають погоню, я вирішила нічого не питати. Серед нас справді великий відсоток не дуже... скажімо так, відповідальних батьків. А в когось це, схоже, болюче питання.

Я ще раз принюхалася вже до свого пса. Але котячого в ньому нічого не відчувалося.

Шан тим часом розповідав, що сьогодні честь обрати собі іграшку першим випадає раднику Тельє, а також сам Вожак побажав взяти участь у розіграші. Зрозуміло, чому з єдиною наложницею з'явився.

Немолодий чоловік із порізаним шрамами обличчям і надірваним вухом піднявся з крісла та попрямував до дівчат. Вже не знаю, чи їх обпоїли, чи переконали, що краще дістатись одному господареві, ніж потрапити в горезвісні казарми, чи повня разом із охопившим палац Вожака збудженням впливала і на них – але в кішках не бачилося страху чи огиди. Вони начебто навіть підігрували, хотіли сподобатися, по залі розливався запах збудження.