Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

          — Про це не говорять, але наша федерація допомагає із зачисткою планет у королівстві Мінмітар. Обіцяють нам дві планети за допомогу, - відповів лейтенант. - так що зараз іти в армію не найкращий час.

              — Дякую, знатиму, — відповів я.

              — А тепер давай зніму кайданки, — промовив лейтенант, після того як він розблокував магнітні замки, ті самі спали з рук, — І не грайся більше в повітрі. Моя тобі порада, твоє життя не варте цих баб, бережи себе.

              —  Буду.

           Рядовий Каміл зустрів мене на виході з будівлі як рідного, після чого ми попрямували до мого флаєра. За штурвал сів, звичайно, не я, поки не перездам теорію, мені заборонили літати на флаєрі.

           Під час польоту до Рокесті Каміл намагався підбадьорити мене і розповідав різні історії зі своїх пригод з жінками і до яких неприємностей це призводило. Наприкінці польоту я навіть перестав думати про Маарі, настільки цікавим оповідачем був Каміл.

            У самому Рокесті ми одразу вирушили сплачувати штраф до найближчого банку. Заплативши під наглядом хлопця належні суми, я скинув йому електронну квитанцію, після чого проводив до зупинки монорейки.

          Саме на ньому і дістанеться назад на військову базу Каміл, але за секретом він мені сказав, що збирається перед цим відвідати свій улюблений стриптиз-бар у місті, яке розташоване поруч із базою. Мені залишалося лише побажати йому удачі не потрапити на очі до начальства.

         —  Повернувся, - хитро сказала Арніель, коли я повернувся до нашого флаєра. Щоб не порушувати прямо зараз правила, я подзвонив  аграфці, вона забере флаєр і відвезе на ньому мене до відділення "Нейромережі", - Як ти? - У її голосі була щира турбота стосовно мене, це було приємно.

          — Нормально, здурив я, звичайно, але мені треба було щось таке, — непевно помахав правою рукою. - Все готово?

          —  Так, - відповіла Арі, - Зараз ляжеш, через дві доби встанеш і поїдеш складати іспит, я домовлюся, щоб прийняли.

           —  Дякую, - відповів я аграфіці. - Маарі дзвонила?

          — Дзвонила, спершу плакала і просила вибачитися в тебе за себе. Потім кинула трубку і зателефонувала через годину, почала проклинати тебе і бажати всього найгіршого, знову кинула слухавку, знову зателефонувала і почала благати мене не передавати тобі своє попереднє повідомлення. І так кілька разів по колу вона в істериці і не знає що робити. Не думаєш, що це надто жорстоко?

           — Не думаю, там, біля озера, я ледве стримався, щоб нічого не  зруйнувати довкола. А ти знаєш, що я своїми здібностями там усе знищити міг. Нехай добре подумає над своїми вчинками. Їй треба зрозуміти, що кожна дія має свій наслідок. - Чесно кажучи, я хоч і був ображений, але розповідь Арніель про те, як переживає Маарі, мене ледь не змусив кинутись назад до неї та заспокоїти її.

            — Добре, виходить, вирушаємо ставити тобі нейромережу. Так, Арсіл дзвонив мені і цікавився, в які ти неприємності влип, що з ним зв'язувалися військові з твого приводу. Він запросив нас на вечерю до себе наступної п'ятниці.

             — Лейтенант, який мене затримав, збирав характеристику на мене. Ось і зв'язався з Арлісом. - посміхнувся я.

             —  Не забудь приготувати якийсь подарунок для нього, - порадила Арніель, сідаючи за штурвал флаєра.

           Аграфка вважала за краще керувати флаєром через нейромережу, вона не розуміла романтику польотів, як я або Маарі, для неї політ був не більшим, ніж способом дістатися з точки А до точки Б.

           А ось ми були іншими, ми були закохані у польоти. Щойно впіймав себе на думці, що продовжую всередині вважати себе і Маарі однією парою. Може, це й непогано?

          Глен до нашого приходу вже збирався йти додому, але довелося йому затриматися, поки я не ліг у медичну капсулу. Все буде проходити в автоматичному режимі, протягом десяти годин буде знято стару нейромережу і протягом шести годин встановлено нову, решту часу буде йти прискорене приживлення нейромережі в моєму організмі.

         Тільки-но зелений газ став надходити в медичну капсулу, мене стало хилити в сон. Я міг боротися з сонливістю, але це зараз мені було не потрібно, а тому я постарався припинити підсвідому боротьбу з присипанням і майже моментально провалився в темряву своєї підсвідомості.