Читати книгу - "П’ятнадцятирічний капітан"

Це зауваження місіс Уелдон слід було серйозно обговорити.

Проте у Діка Сенда знайшлися вагомі аргументи проти нього. Індіанців не слід порівнювати з африканськими або полінезійськими дикунами, говорив юнак, і немає ніяких підстав побоюватися, що вони здатні на розбійницький напад. А пуститися в мандри цією незнайомою місцевістю, навіть не уявляючи собі, в якій частині Південної Америки вона розташована і на якій відстані знаходиться найближче поселення, означало б марно витрачати сили. Беззаперечно, ця ідея має свої мінуси, однак все ж таки це краще, аніж всім разом пускатися наосліп крізь гущавину дикого лісу, який, напевно, простягається аж до самих гір.

— Та й взагалі, — наполягав Дік, — я не думаю, що ми розлучимося надовго. Я навіть упевнений, що цього не станеться. Якщо ми з Томом не знайдемо якогось селища або місцевого жителя найбільше ніж за два дні, ми повернемося до печери. Але це неможливо! Я переконаний, що ми не минемо й двадцяти миль, як вже визначимо, де знаходимося. Я міг помилитися в численні, адже я ніколи не робив астрономічних спостережень, і не виключено, що ми знаходимося північніше або південніше, ніж вважаємо.

— Так… Звичайно, ти маєш рацію, хлопчику мій, — з сумом відповіла місіс Уелдон.

— А що ви думаєте з цього приводу, містере Бенедикт? — запитав Дік Сенд.

— Я? — перепитав ентомолог.

— Так. Якої ви думки?

— Я не маю жодної думки, — відповів кузен Бенедикт. — Я згоден з усім запропонованим і готовий робити все, що мені накажуть. Якщо ви вирішите залишитися тут на день-інший, я буду дуже задоволений: я скористаюся цим, щоб вивчити узбережжя з точки зору ентомології.

— Ну, роби як знаєш, Діку, — сказала місіс Уелдон. — Вирушай на розвідку з Томом, а ми чекатимемо на вас тут.

— Чудово! — сказав кузен Бенедикт найспокійнішим тоном. — А я піду знайомитися з місцевими комахами.

— Тільки, будь ласка, не заходьте далеко, містере Бенедикт, — промовив Дік Сенд. — Ми всі дуже просимо вас про це.

— Не турбуйся, мій любий.

— І головне, не приносьте сюди занадто багато москітів! — додав Том.

За декілька хвилин, перекинувши через плече свою дорогоцінну бляшану коробку, ентомолог вийшов з печери.

Негоро пішов майже одночасно з ним. Здавалося, ця людина вважала абсолютно природним завжди піклуватися лише про себе. Однак, в той час, як кузен Бенедикт дряпався на скелю, щоб обстежити узлісся, Негоро неспішно попрямував до гирла річки і знову зник за її крутим берегом.

Джек спав. Місіс Уелдон поклала його на коліна Нен і вийшла на піщаний берег. Дік Сенд і негри послідували за нею. Треба було подивитися, чи можливо, користуючись з відливу, дістатися розтрощеного судна, де залишалося ще чимало речей, що могли знадобитися маленькому загонові.

Рифи, біля яких розбився «Пілігрим», тепер стирчали голими. Над ними, оточений різноманітними уламками, височів корпус корабля, який під час приливу був майже цілковито занурений у воду. Діка Сенда це дуже здивувало, оскільки він знав, що на американському узбережжі Тихого океану приливи та відливи доволі невеликі. Втім, ця дивина могла пояснюватися сильним вітром, який дув у напрямку до берега.

Місіс Уелдон та її супутникам було прикро дивитися на корабель. На його борту вони провели стільки днів, зазнали стільки страждань! Побачивши бідолашний, зкалічений корабель, без вітрил та щогл, що лежав на боці, як істота, позбавлена життя, у них йокнуло на серці.

Проте, необхідно було побувати на кораблі раніше, ніж океан остаточно його зруйнує.

Дік Сенд та п'ятеро негрів легко піднялися на палубу, чіпляючись за снасті, які звисали з бортів. Том, Геркулес, Бат та Остін зайнялися перенесенням їстівних припасів та напоїв, що зберігалися в камбузі, а Дік Сенд відправився до головної комори. На щастя, вода не дісталася цієї частини судна: його корма навіть після краху стрімко височіла над водою.

Дік Сенд знайшов тут чотири цілком справних рушниці — чотири прекрасні карабіни з відкидними затворами заводу «Парді та K°» — і з сотню патронів, ретельно поскладаних в ладунки. Маленький загін був тепер озброєним і міг чинити опір індіанцям, якби вони, попри очікування, надумали напасти на нього.

Він не забув захопити і кишеньковий ліхтарик, однак географічні карти, що зберігалися в носовій каюті, всі змокли, і користуватися було неможливо.

Арсенал «Пілігрима» складався також з великих ножів для обробки китової туші. Дік узяв шість таких ножів, щоб поповнити озброєння своїх супутників, не забувши ще одну нешкідливу зброю — іграшкову рушницю, що належала маленькому Джекові.

Решта майна, що знаходилося на кораблі, або загинула під час аварії, або стало непридатним через воду.

Втім, не варто було перевантажувати загін поклажею, якщо до найближчого населеного пункту йти всього декілька днів. Продовольства та зброї було більш ніж достатньо. Окрім того, за порадою місіс Уелдон Дік Сенд забрав з корабля усі гроші, які знайшов, — близько п'ятисот доларів.

Дуже мало! Місіс Уелдон везла з собою значно більше, однак їх ніде не було.

Тільки Негоро міг випередити Діка Сенда у цих пошуках та присвоїти гроші місіс Уелдон та капітана Халла. Когось іншого запідозрити в цій крадіжці було неможливо. Та все ж Дік Сенд завагався. Так, все, що він про нього знав, і те, про що здогадувався, примушувало його побоюватися цієї замкнутої людини, у якої чуже горе викликало лише злісну посмішку. Однак, чи означало це, що він був злочинцем? Особисто Дік був занадто благородним, щоб так думати. Проте, чи можна запідозрити у викраденні грошей когось іншого? Негри були чесними людьми, та й до того ж вони ні на секунду не відходили від місіс Уелдон та Діка, а Негоро постійно тинявся берегом. Ні, тільки він міг бути винен у цьому! Дік Сенд вирішив допитати Негоро, як тільки той повернеться, а за потреби навіть обшукати його. Це питання необхідно було з'ясувати до кінця.

Сонце повільно спускалося до горизонту. Цієї пори року воно ще не перетнуло екватор, несучи весняне тепло та світло Північній півкулі, однак цей день вже наближався. Воно опускалося майже перпендикулярно до тієї лінії, де небо з'єднується з морем. Сутінки були короткими і дуже скоро змінилися на непроглядну тьму. Це підтвердило припущення Діка Сенда, що судно зазнало краху десь між тропіком Козерога та екватором.

Місіс Уелдон, Дік Сенд та негри