Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Віолета, Ісабель Альєнде 📚 - Українською

Читати книгу - "Віолета, Ісабель Альєнде"

1 132
0
30.04.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Віолета" автора Ісабель Альєнде. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 86
Перейти на сторінку:
квітучих терас; я йшла за ним, загіпнотизована, не відпускаючи його руку і не думаючи, що мене можуть бачити мій чоловік і половина його рідні. Я не опиралася, коли він, вклякнувши на пісок, потяг мене за собою і поцілував з новою для мене і лячною силою.

— Ми мусимо кохатися, — ствердив він, і я знову кивнула.

Так почалася пристрасть, яка покладе край моєму шлюбові та визначить моє майбутнє. Хуліан Браво призначив мені побачення в своїй кімнаті, і через півгодини ми посеред дня цілком оголені з розпусною нестямністю досліджували одне одного в готелі моєї свекрухи, за кілька метрів від мого чоловіка, який пив пиво з данцями і за допомогою перекладача пояснював їм захопливу техніку штучного запліднення. А на другому поверсі, посеред чотирьох дерев’яних стін, що пахтіли реліктовим лісом, при світлі, ледве приглушеному грубою шторою з невибіленої мішковини, на м’якому ліжку, засланому лляною постіллю, як усі ліжка в готелі, я у двадцять вісім років пізнала дивовижні варіанти насолоди і фундаментальну відмінність між мало натхненним чоловіком і коханцем з любовного роману.

До того дня, коли я зустрілася із Хуліаном Браво, незнання мого власного тіла було настільки вражаючим, що це можна пояснити лише часом і місцем, де мені випало народитися. Мене виховувала манірна мати, що мала шестеро дітей, яких їй послав з небес маленький Ісус, як запевняла вона мене пошепки, і дві тітки, старі панни, які ніколи не згадували «нижні землі», тобто частину тіла від талії до колін. Тітка Пія померла незайманою, а щодо іншої, то хтозна, бо під старість вона могла зійтися з Бруно Рівасом, але ніколи мені у цьому не зізнавалася. Що стосується Джозефіни Тейлор, то вона обмежилася тим, що показала мені зображення людського тіла у своїй книжці, бо попри свої революційні ідеї була такою самою ханжею, як мої тітки. Від неї я навчилася роздягатися і вдягатися зі спритністю циркового трюкача, аби уникнути вульгарності голизни. У мене не було подруг мого віку, я не ходила до школи; свої убогі знання я запозичила від домашніх тварин, що спарювалися. Після заміжжя я все одно роздягалася, як навчила мене міс Тейлор, і з Фабіаном ми кохалися у потемках і мовчки: я не уявляла, що можна по-іншому, а для нього ці наші зустрічі були менш цікаві, ніж розмноження великої рогатої худоби.

Хуліан із природністю пуми двома ривками здер з мене сукню, не давши мені змоги протестувати. Поцілунком заглушив мій переляканий скрик, тож я облишила будь-який опір, бажаючи розтанути і зникнути в його обіймах, назавжди залишитися тут, за зачиненими дверима, і вже нікого ніколи не бачити, лишень його. Він обдивився мене зусібіч, вимірюючи, зважуючи в руці і захоплено відгукуючись про форму моїх грудей та стегон, блиск волосся, гладкість шкіри, пахощі мила, що линули від мене, та інші аспекти, на які я ніколи не звертала уваги і які, правду кажучи, не були якимись особливими.

Він помітив, що я від цього переліку шаріюсь, і майже відніс мене до великого дзеркала на дверцятах шафи, в якому я побачила оголену, тремтячу і розпатлану незнайомку, саме втілення розпусти, яке б ужахнуло моїх тіток, але допомогло мені розслабитись, бо в ту мить мені було вже не до церегелів і на все начхати. Далі він знову відвів мене у ліжко і цілу вічність з розкішною неквапливістю та чудовною зухвалістю пестив мене, нічого не чекаючи натомість, нашіптуючи якісь дурниці, ніжні і соромітні слова. Контраст між моєю незграбністю і його досвідченістю, либонь, був комічний, та це не охолодило його запалу, а лиш примножило намагання дати мені насолоду.

Сподіваюся, Каміло, тебе не шокує ця побіжна згадка про секс. Вона потрібна для того, щоб ти зрозумів, чому я на багато років підпала під владу Хуліана Браво. В моєму житті були коханці, однак не буду вихвалятися — було їх небагато. Найкраще кохатися кохаючи, але того дня з Хуліаном Браво йшлося не про це. Не було ніякого кохання, лише чисте і просте жадання, тваринна, неприхована хіть — без манівців і докорів сумління, пристрасть, що не зважала ні на кого й ні на що: ми були єдиним чоловіком і єдиною жінкою в цілому світі, які віддалися безмежній насолоді. Одкровення оргазму було таким самим драстичним, як і відкриття жінки, яка ховалася всередині мене, тієї незнайомки з дзеркала — безсоромниці, зухвалої та щасливої невірниці.

Ми провели разом увесь день, і, гадаю, Фабіан у ті години мусив розпитувати, чи хтось мене бачив. Я почула удар гонга, який сповіщав, що в їдальні накрито вечерю, і зрозуміла, що мушу прогнати дрімоту, яка не давала мені розплющити очі чи поворухнутись — я була цілком висна­жена. Хуліан лишив мене лежати в ліжку, а сам швидко вдягнувся і вийшов. Не знаю, як йому вдалося роздобути на кухні хліб, сир, копченого лосося, виноград і пляшку вина, ані те, як з усім цим підвечірком він зумів піднятися до себе в кімнату, не збудивши нічиїх підозр. Ми їли, сидячи голяка на підлозі, я пила вино з його уст, а він їв виноград з моїх.

Я змогла роздивитися його, як він це робив раніше зі мною, й оцінити. Без сумніву, то був найпривабливіший з чоловіків, яких я бачила так зблизька за все своє життя: мускулястий, гнучкий, загорілий з ніг до голови через заняття спортом просто неба — наче засмагав без одягу, з темним волоссям і світлими очима, які були то зеленими, то синюватими залежно від освітлення, і перетворювалися на щілинки, коли він заразливо сміявся, з глибокими зморшками, наче вирізьбленими різцем на обличчі. Тоді я ще не знала, але дуже скоро дізналася, що в нього ніжний тенор і що в часи економічної скрути він заробляв на прожиток, співаючи в кабаре в Англії та в Сполучених Штатах.

Тої ночі я не вернулася додому. Прокинулася на світанку в обіймах Хуліана у сповитку зі зібганих простирадл, змок­ріла від поту і сексу, ошелешена, не пам’ятаючи ясно, де я. Доперва за хвилину зрозуміла, що вже ніщо не буде таким, як було. Я мусила зустрітися з Фабіаном і пояснити йому, що сталося.

— Спокійно, Віолето. Це можна владнати. Скажи своєму чоловікові, що погано почувалася і заночувала в готелі, — подав мені ідею Хуліан, побачивши мій неспокій, але таке алібі нікуди не годилось.

— Ми в готелі моєї свекрухи. Якби я спала сама, вона б це знала, бо я би займала якусь кімнату.

— Що ти

1 ... 31 32 33 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Віолета, Ісабель Альєнде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Віолета, Ісабель Альєнде"