Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

,

На жаль, коли він перевірив шматки каменю, то виявив, що це були звичайнісінькі шматки пісковика, тому віддав їх на зберігання Амандіні. На даний момент у нього їх не було з собою, інакше він міг би віднести їх до Хаку, щоб перевірити. Можливо, були б якісь підказки.

Борг Нессон, очевидно, знав деякі таємниці своєї сім’ї. Він довго шукав відповідну інформацію. Хоча його метою було не здобуття Реліквії Вічності, а пошук іншої таємниці, шкода, що коли він нарешті знайшов уламок справжньої Реліквії Вічності, то дійшов до кінця свого життя.

Якби у мене не було спогадів і досвіду з мого попереднього життя, я боюся, що таємниці мого тіла були б загублені в довгій річці історії.

,

Він все ще думав про цю проблему, коли почув, як Хаку продовжував нервово запитувати: Скільки у вас фрагментів? Ти мені брешеш? Ви давно знали цю таємницю?

,

Ні, ні, Брандо похитав головою і сказав: Можете не сумніватися, що я досі не знав цієї таємниці. Але те, скільки у мене осколків, не має до вас жодного стосунку. Вам залишається тільки виконати взяті на себе зобов’язання, а наша співпраця все ще актуальна.

.

Я хочу Реліквію Вічності. — відповів Хаку, скрегочучи зубами.

Це ваше. Я можу дати вам таку обіцянку.

.

Тільки тоді Хаку заткнув рота.

.

Брандо проігнорував його. Він підвів очі й спробував знайти стежку в сніговому полі, але саме в цей час вони обоє побачили невидиму брижі, що розповзалася в похмурому небі.

,

Потім з обрію долинув гуркіт. Наче з далекого обрію котився грім.

Що це таке? — спитав Брандо.

.

Це ознака того, що простір десь стає нестабільним. Голос Хаку був трохи тривожним. Лавина раніше повинна бути викликана нею. Зовні можуть відбутися деякі зміни в плані стихій вітру. Я пропоную вам прискоритися, тому що я не знаю, хороша ця зміна чи погана

Брандо нічого не відповів, але відчував, що все може бути не так просто. У нього було слабке передчуття, що зміни можуть відбутися не в Стихійному плані Вітру, а в усьому Бар’єрі Стихій.

, 70 60

Вчора, коли я писав назву глави, я підсвідомо писав 70 після 60. Ха-ха-ха, в цьому немає нічого страшного, і в моїй математиці немає нічого поганого. Власне, якщо добре подумати, то в усьому винен Дянь Нян, тому що Дянь Ніанг не дозволив мені змінити назву глави. Так, це має бути

1168

Розділ 1168

У цей момент мало хто міг почути гуркіт, що доносився зсередини Світу Стихій.

Храм раптом сильно здригнувся, і маленька фея Лютня впала на землю. Його потилиця вдарилася об основу дванадцятого обсидіанового стовпа. Він застогнав і побачив зірки.

Хто зі мною возиться! Його не хвилювала велика шишка на потилиці. Він покотився по землі і витягнув Меч Полум’я тильною стороною. Але урочиста зала була ще порожня. Обсидіанова підлога була досить яскравою, щоб відбивати своє відображення. Перед ним було темно, а в повітрі Сіель яв тільки пил.

Чотирнадцять стовпів, здавалося, підтримували небо. Трапецієподібний дах храму знаходився на висоті сотень метрів над землею. На ній були вигравірувані чотири основні елементи: Повітря, Вогонь, Вода і Земля.

Хто там? — знову вигукнув Лют, але Блаженний Фордес був роздратований, побачивши, що ніхто, здається, не проти нього. Не було сумнівів, що він упав на землю раніше.

?

Хто там?

?

Хто там?

Хто там

-

Порожні відгомони відлунювали в глибині непроглядної темряви. Його дві ніжні, схожі на полум’я, брови не могли не зморщитися. Він невпевнено пробурмотів: Дивно, чому Храм Стихій резонує? Чи може бути таке, що я маю ілюзію?

.

Лют стиснув губи і знову озирнувся. Потім він підвівся і відклав Меч Полум’я. Він продовжував пильно йти в глибину храму.

Храм Стихій був наріжним каменем цього світу. Як його можна було так легко похитнути? Він просто подумав, що у нього галюцинації, або що в темному храмі щось грає з ним злий жарт.

.

Деякі стародавні свідомості любили перебувати в такому порожньому святилищі. Це може бути давній спогад про минуле, а може бути привид, який втратив себе. Але крім того, що вони захоплювалися розіграшами, більшість з них не приносили ніякої шкоди.

.

Але маленький принц феї вогню все одно відчував себе трохи ніяково.

Він подумав, що якби знав, то повернувся б, коли Брандо зник, і почав шукати Малурчу та лисицю. Він подумав, що хоча ці різні люди не можуть багато чим допомогти, вони можуть принаймні надати йому сміливості.

Ця думка промайнула в його голові, і він швидко покинув її.

.

Мені не потрібно, щоб хтось надавав мені сміливості.

.

— пробурмотів він сам до себе.

Брандо був відсутній більше години, але Лу Те не хвилювався. Він знав, що Брандо, мабуть, пройде турнір у Чон-Шані, і не сумнівався, що Брандо досягне успіху.

Тому що він був обраний волею Золотого Полум’я, той, кого благословив Полум’яний Клинок.

—

Я постараюся дістатися до Святого храму Хімілуда до того, як вийде містер Бран і допоможе йому прокласти шлях. Я хочу побачити, скільки Священних Мечів може отримати обожнювач Вогняного Клинка —

Незважаючи ні на що, я буду єдиним за тисячу років, кому пощастить стати свідком цієї сцени.

.

— пробурмотів Лу Те, озираючись навколо. Святе Святилище, яке було занурене в темряву, було йому незнайоме. Адже він вперше ступив на блискучу обсидіанову цеглу Святого Святилища.

.

З іншого боку, вони також були добре знайомі з нею, тому що вона закарбувалася в пам’яті кожного суб’єкта Форсайта.

,

Це було Святе Святилище Бурі, святилище, побудоване на фундаменті Стихійного Плану Вітру. Його господаря вже давно не було в цю епоху, а його віруючі не ступали на це паломництво протягом тисячоліть. Але це не завадило святості і недоторканності Святого Святилища в серцях елементалів.

Але це не була вершина трону Гімілуда. Лу Де розумів, що вершина гір – це місце, де проходить коронація. Якби Брандо пройшов суд, він би там обов’язково з’явився.

.

Але не кожен зміг пройти через Святе Святилище Бурі, щоб досягти вершини престолу.

Йдучи Лу Те, він шукав найглибші знання та спогади, поховані в родоводі феї.

Незабаром він зупинився, і його очі загорілися.

Ось він

.

На гладкій підлозі перед ним у пази на обсидіановому підлозі