Читати книгу - "В моїх думках, Ясміна Лав"

Здається, я закохалася. 

З першого погляду, дотику, поцілунку. Варто було чекати стільки часу заради цих губ… 

Лежу у своєму ліжку і не можу заснути від емоцій, які переповнюють мене зсередини. Досі відчуваю подих і тепло чоловіка на своїх устах.

Він поцілував мене лише раз, а потім відвіз додому. 

Всю дорогу не випускав мою руку зі своєї. І від цього на душі розливалося тепло.

Біля воріт довелося прощатися швидко, хоч я зовсім не хотіла йти. Але боялася, що нас хтось побачить. Та як виявилося, вдома була тільки Марія.

 Тато поїхав у справах, з водієм. 

Які справи вночі? Але я про це не могла думати. Мої думки займав тільки він.

У двері моєї кімнати постукали. А через секунду в щілину заглянула Марія.

— Люба, ти не спиш?

— Ні, заходь.

Жінка усміхається і сідає у крісло біля ліжка.

— Помітила, що в тебе горить світло, вирішила вимкнути, — пояснює вона свій пізній візит.

— Не можу заснути, — замріяно вимовляю я.

— Через того хлопця?

І я киваю у відповідь.

— Сподіваюся, він хороший і не образить тебе.

— Найкращий.

Жінка усміхається і з сумом видихає.

— Перше кохання — це чудово, але не варто втрачати голови. Чоловіки, вони бувають різні.

— Я розумію.

Хоча що я розумію? Голову вже втратила.

— Буває по-різному в житті. Тому пообіцяй, що будеш приймати рішення з розумом і не поспішати. А якщо тобі знадобиться моя допомога чи підтримка — я завжди поруч.

Я дивлюсь на Марію з вдячністю. Напевно, хотіла б почути подібні слова від мами, якої не знала. Підводжуся і з усмішкою замикаю в обійми жінку.

— А зараз спати. Завтра на навчання.

Побажавши доброї ночі, жінка покидає  мою кімнату, а я майже відразу занурююсь у сон. 

Ніжний, романтичний сон, де ми з Давидом гуляємо, тримаючись за руки, і цілуємось.

***

Прокидаюсь від дзвінка будильника, швидко одягаю теплу кофту з високим коміром, темні джинси, наношу макіяж і заплітаю широку косу. Після цього спускаюсь на кухню.

Марія готує сніданок, а батька не видно.

— Тато вже поїхав?

— Він не приїжджав зі вчорашнього вечора.

Це на тата не схоже. Він завжди ночував вдома. Навіть якщо приїжджав за північ і рано-вранці їхав. Дивно.

Поснідавши, я накидаю теплу куртку, оскільки на вулиці стало набагато холодніше. Взуваю кросівки, хапаю рюкзак і вибігаю на вулицю. 

Водій вже чекає, як завжди.

— Доброго ранку, — вітаюсь я і сідаю в авто.

Дмитро Олександрович киває, займає своє місце, і ми виїжджаємо з двору.

— Тато не приїхав ввечері. Залишився на роботі? — вирішую розпитати я.

— Я вранці його відвіз у банк.

— А ночував він де?

— Цього я не можу сказати.

Невже у тата з'явилася жінка?

На моїх губах засяяла усмішка.

Я доросла дівчинка і розумію, що татові потрібен хтось поряд. Але він ніколи не заводив цю тему, а я не наважувалася питати.

Можливо, якщо у нього з'явиться кохана людина, то він перестане так мене контролювати?

Настрій ще більше покращується, і, вийшовши з автомобіля біля університету, я мало не пританцьовуючи йду до входу.

Позаду чується шум машини, яка під'їхала, і це змушує мене повернутися. 

Приїхав Давид. І майже відразу виходить, зупиняється перед машиною, і його погляд знаходить мене.

Я майже фізично відчуваю, як він торкається мене в місцях, куди дивляться його очі. І усмішка не сходить з мого обличчя.

Але за хвилину погляд Давида змінюється. Стає суворий, грізний, і я розумію чому. 

Мій вигляд закривають широкі чоловічі груди, а руки Ярослава обвивають талію, і я згадую, що все ще не вирішила з ним питання наших стосунків.

Здається, наша  розмова у спортзалі, яка так і не відбулася,  була  так давно... Відтоді стільки сталося.

Але  широка усмішка і веселий погляд хлопця говорять про те, що він радий мене бачити. Чорт!

Я опускаю очі в землю і чую різкий тріск шин по гравію.

Давид поїхав… 

— Красуне, я так сумував за тобою. Дуже шкода, що тебе не було вчора на заняттях.

Хлопець міцніше стискає мене в обіймах, на що я починаю крутитися і вилізаю з його рук.

— Ярославе, нам треба поговорити. Зараз же.