Читати книгу - "Новорічний поцілунок, Міра Лей"

ВЛАД 

Ці вихідні пройшли для мене мега дивно, я наче потрапив у інший світ. Так, признаюсь що робив все для того, щоб як найдовше залишитися у гостях бабусі Кучерявої. На крайній випадок планував вдати, що машина через мороз не заводиться, та на щастя до цього не дійшло. 

Дівчина з бабусею дуже тепло мене прийняли та смачно нагодували. Чесно признаюсь, що найкращі ресторани не зрівняються з домашньою кухнею. Там особливий смак та запах, який повернув мене в глибоке дитинство. І я безмежно вдячний їм за це. 

А ще мені дуже сподобалася Валентина Кирилівна. Відразу помітно, що вона дуже сильно любить свою внучку. Коли ми були на одинці вона багато розповідала про Катю. Її дитинство та життя, а ще сказала, що дівчина тільки зовні виглядає такою сильною, рішучої та незалежною, якій усе під силу. Та насправді це ще маленька дівчинка яка потребує, підтримки та допомоги, проте не хоче цього визнавати. 

А ще поруч з цією дівчиною я помітив зміни в собі. Ніколи б не подумав, що одягну жіночого фартуха та буду брати участь у випічці торта. І якщо чесно, мені сподобалося, на секунду я зловив себе на думці, що був би не проти бачити цю дівчину, що дня на своїй кухні. 

Сидячи в темноті при свічках, ми багато розповіли одне про одного, приємно здивувало те, що дівчина по трохи відкривалася мені, ділилася своїми переживаннями та думками. А ще Катя попросила вибачення за свою поведінку в лікарні та сказала, що цінує все, що я для неї зробив. На справді, я вважаю що не зробив нічого особливого. Просто допоміг у скрутний момент, на жаль у цієї дівчини, їх було доволі. 

Мені подобався захват в її очах, подобалося дарувати цій дівчині посмішку. Чого тільки коштували емоції, коли я показав картину, на якій були зображені вони з бабусею. Мені й справді хотілося зробити якийсь подарунок для Валентини Кирилівни, а оскільки можливості щось купити у мене не було. Довелося згадувати старі навички малювання, пам'ятаю в підлітковому віці однокласникам подобалися мої карикатури. 

Тоді я малював усе що бачив, та згодом часу на малювання ставало все менше і я практично закинув це заняття. Зараз беру в руки олівець, лише тоді коли хочу трохи розвантажити голову, це заняття мене завжди заспокоювало. З появою Кучерявої в моєму житті, я став малювати частіше, і перший малюнок це був образ незнайомки з новорічної ночі, який відклався в моїй голові. З цього часу, портретів дівчини в моєму блокноті значно побільшало, я б сказав, зараз там лише вони. Ця дівчина й справді, глибоко засіла в моїй голові. 

Саме тому в понеділок ввечері, вирішую сходити в кафе де працює Катя, а тоді запросити її на побачення. Прибігаю звичайно до хитрощів з трьома бажаннями, та я у будь-якому випадку знайшов би можливість переконати дівчину сходити зі мною на побачення. 

Тепер переді мною стояло важке завдання, обрати куди піти з Кучерявою. Ця дівчина дуже сильно відрізняється від усіх попередніх моїх дівчат. І я чудово розумів, що якийсь пафосний ресторан її не здивує. Тут потрібно придумати, щось особливе. І ідею для особливого побачення мені підкинула дівчина, яка роздавала листівки на вулицях міста. Прочитавши флаєр про виставку екзотичних метеликів, я зрозумів, що це те що я шукав. 

І зовсім не прогадав, дівчині й справді дуже сподобалася виставка , та й мені теж. Тому набравшись кучі позитиву ми пішли на ковзанку. Признаюсь, мені дуже сподобалося вчити дівчину кататися, а ще без лишніх приводів я міг міцно тримати її за руку. 

Я чітко для себе вирішив, що хочу пізнавати цю дівчину й надалі. Навіть попри прохання Кучерявої вдавати вигляд в універі наче ми не знайомі. Спочатку таке прохання дівчини мене трохи збило з пантелику. Ніколи не думав, що колись почую такі слова, і якби не знав про ситуацію зі Сніжаною, мене можливо це й розізлило. Та таке прохання дівчини, хоча й не надто приємне все ж зрозуміле. Дивно, те що за ввесь цей час Катя так і не зізналася, що це через мене вона програла ці змагання, хоча можливостей було вдосталь. І я звичайно надалі зроблю все щоб схожа ситуація не повторилася, та зараз погоджуюся на прохання дівчини. 

Також придумую нове бажання для Кучерявої, сам не розумію чому, та мені дуже подобається волосся дівчини. Яке вона чомусь завжди заплітає, тому ходити з розпущеним волоссям моє наступне бажання. Звичайно дівчина дуже здивувалася, і це не дивно, проте, виконала моє прохання. Уже наступного дня милі кучері спадали по тендітних плечах. 

Та був у цьому й мінус, коли дівчина пройшла мимо нашої компанії, декілька прайдів звернули на неї увагу. І жваво почали обговорювати, були й екземпляри які не на жарт нею зацікавилися. Та я швидко пригасив вогонь у їх очах. Дивно, ніколи не вважав себе ревнивцем, а зараз я навіть не міг слухати як інші хлопці просто обговорюють Кучеряву. 

Та й романтиком я себе ніколи не вважав, але ця дівчина здається змінює мене. Мені хотілося, щоб у Каті залишилася згадка про наше перше побачення. На виставці я звернув увагу, що там можна придбати метелика у вигляді сувеніра. Я бачив як дівчині сподобався синій метелик, який сам прилетів їй на плече, тому саме такого я й вирішив купити. Проте, особисто віддати подарунок мені не вдалося, оскільки виникли деякі проблеми з новим проєктом, які потребували моєї присутності. Саме тому, мені першим рейсом довелося летіти в Штати. А шкода, на цей тиждень у мене були зовсім інші плани. 

Назад я повернувся в суботу, о восьмій годині ранку, замучений, проте щасливий, що вдалося вирішити усі питання. І основні плани на сьогодні це відсипатися. Вдома в першу чергу приймаю душ, а надалі планую добряче відіспатися, цей тиждень й справді був божевільний. Та на телефон приходить сповіщення, про пропущений виклик від Валентини Кирилівни. Вирішую не гадати, що жінці потрібно було, й швидко перенабираю номер. 

- Алло! - чую спокійний голос старенької, після кількох гудків. 

- Доброго ранку, Валентина Кирилівна! Я вас не розбудив? 

- Ну що ти! Ні звичайно, я уже встигла прийняти порцію ринкових лікарств! 

- Зрозуміло! Ви на тижні телефонували мені, а я був за кордоном, тому ви не змогли додзвонитися, у вас все добре? - серйозно запитую. 

- Так, не хвилюйся, у мене все добре! - швидко заспокоює старенька - Я взагалі то, телефонувала стосовно весілля, та Катюша мені уже сказала, що у тебе справи! 

- Якого весілля? - здивовано запитую. 

Ось тут мені Валентина Кирилівна розповіла, що мене виявиться сьогодні запросили на весілля, про що я чомусь не в курсі! Жінка усе мені детально розповідає, і дуже радіє коли я повідомляю, що обов'язково сходжу туди з Катею. Цікаво чому сама дівчина мені нічого не сказала? Набираю її номер, проте абонент розмовляє, вирішую передзвонити пізніше, а зараз набираю до свого перукаря, та прошу терміново прийняти. Що ж, здається мій сон відкладається. 

Протягом дня ще декілька раз телефоную до Кучерявої, проте все безрезультатно, вона або розмовляє по телефону або взагалі не бере трубку. Ну, що ж, зробимо дівчині сюрприз! 

Проте, повним сюрпризом став для мене зовнішній вигляд дівчини. Чесно признатися, я на декілька хвилин втратив дар мови, як тільки побачив Катю. Сьогодні вона була неймовірно красивою, милою та водночас сексуальною. Для дівчини мій прихід звичайно теж став несподіванкою, проте, мені здалося що вона була рада моєму приходу. 

Дорогою в зал помічаю як Катя хвилюється, тому стараюся по всякому її підтримати. Та на жаль на момент вітання молодят мені доводиться відлучитися, через важливий дзвінок. Повертаючись назад, бачу як дівчина стоїть перед молодятами, а поруч чоловік та жінка середніх років. Догадуюсь, що швидше за все це її дядько та тітка. З далека не чую про що вони розмовляють, проте, відразу помічаю стиснуті в кулак долоні, й розумію, що Катя нервує. 

Підходжу ближче та ніжно обнімаю дівчину за талію. Признаюся мені подобалося грати роль її хлопця, сподіваюся, що з часом це буде зовсім не гра. До слова, тітка дівчини мені не сподобалася, від слова "зовсім". І це не через слова Каті, вона навіть з першого погляду виглядає жадібною та дріб'язковою людиною. 

Попри те, я максимально стараюся справити враження та родичів Кучерявої. І в цьому мені не аби як допомагають мої партнери. Ці панове мене так розхвалили, що мені аж самому було не зручно. І все було наче добре, проте Катя все одно виглядала напруженою. Тому вирішую розрядити обстановку та трохи потанцювати. Не можу звичайно сказати що це моє улюблене заняття, проте, це хороший привід побути ближче до дівчини. 

Якщо чесно за цей період я так і не зрозумів, як Катя до мене ставиться. Моментами я був впевнений на сто відсотків, що подобаюся їй, та через декілька хвилин вся впевненість зникає. І ця невизначеність бісить. Тому сьогодні вирішую на кінець вивести дівчину на чисту воду. 

В першу чергу точно розумію, що дівчина мене ревнує, і це не може мене не радувати. Як би вона не старалася це приховати, її злий голос та поведінка, видають. Відразу скажу, що спеціально заставляти ревнувати Кучеряву я не планував. Та й взагалі, танцювати з ким не будь іншим, крім неї я не хотів, проте, брюнетка виявилась аж занадто наполегливою. По правді не люблю таких дівчат, і сталося б це деінде, я б уже давно її послав, проте, тут собі такого дозволити я не міг, і як виявилося не дарма. 

Думка що дівчина мене ревнує, додає впевненості, і я вирішую зробити, те що нам помішали під час танцю. Так, тоді я точно був упевнений, що вона була не проти аби я її поцілував. Та зараз дівчина твердить, що цього не хоче, дивно губи кажуть одне, а очі зовсім інше. 

- Скажи це дивлячись мені в очі! - кажу востаннє, обіцяючи собі, що коли почую знову ні, відпущу її. І хоча я був упевнений що цього разу не почую цього слова, страх все одно стискав мені тіло. Так, я дуже боявся почути ці дві букви. 

Затамовую подих в очікуванні відповіді дівчини, проте вона мовчить, не зводячи з мене свій погляд. А тоді зовсім не очікувано, робить те, що в сотні раз краще, а ніж будь-яка відповідь, на декілька секунд, ніжно торкається моїх губ. Чесно признатись, спочатку я навіть розгубився та вже за секунду розумію, що тільки що сталося й накриваю губи дівчини своїм поцілунком. 

Кучерява ніжно кладе свої руки мені на шию, та невпевнено відповідає на поцілунок. А мені наче зриває дах, я міцніше притискаю Катю до себе, не вірячи власному щастю. Це наш перший поцілунок, який я точно знаю йде за бажанням обох. І це зводить з розуму, близькість цієї дівчини наче наркотик для мене, якого хочеться ще і ще. 

Не знаю, скільки часу ми б, ще так цілувалися якби хтось з гостей не вийшов на терасу. Не хотячи все ж, відриваюся від дівчини й уважно дивлюся їй в очі, які зараз горять наче вогники. Дівчина відводить погляд прикриваючи обличчя руками. Складається враження наче все що тільки що відбулося, стало шоком для неї. 

Я обережно забираю долоні з її обличчя та заглядаю в очі, а тоді ніжно, проте коротко цілую її в губи. 

- Ти не уявляєш скільки часу я чекав на цей момент! - кажу тихо, проте дуже серйозно. Мені не хочеться, щоб дівчина подумала, що цей поцілунок був помилкою. 

Катя нічого не відповідає, лише уважно дивиться на мене, а тоді ледь стримуючи посмішку, дістає зі своєї сумочки серветку та обережно витирає моє обличчя навколо губ. Підозрюю, що там були залишки її помади. А тоді міцно переплітаємо наші пальці, і йдемо назад в зал. 

Там весілля йде повним ходом, гості розважаються та танцюють. Сам не очікую від себе, та мені теж хочеться танцювати, проте тільки з Кучерявою. 

Ми вдосталь повеселилися та навіть взяли участь у танцювальному конкурсі, в якому звичайно зайняли перше місце і вибороли звання найкрасивішої пари цього весілля. Треба буде подякувати матері, за те що в дитинстві заставляла мене ходити на танці. 

Катя виглядала дуже щасливою, і це викликало радість і у мене. Проте, її хороший настрій різко впав, після того, як дівчина щось побачила у своєму телефоні. 

- Я відійду на декілька хвилин! - шепоче мені на вухо Кучерява, та швидко виходить з залу. 

Така зміна настрою, мене насторожила і сам не розумію чому, прямую слідом за дівчиною. На моє здивування, дамську кімнату Катя оминає, і прямує дальше по коридору в сторону заднього двору, а я прямую за нею. Цікаво що їй там знадобилося? Спочатку думаю, можливо дівчина просто шукає тихого місця, щоб поговорити по телефону, проте уже через декілька секунд чую чоловічий голос. Обережно заглядаю з-за кута, та не аби як дивуюся, помічаючи поруч зі Стрілецькою сина свого партнера - Андрія. 

Не дарма мені цей хлопець не сподобався, він якось дивно ввесь цей час дивився на мене та й на Катю також. А ще він наче випадково зачепив нас під час танцю. Це мені здалось дивним та, тоді я все списав на те, що хлопцю не сподобалось, як його батько нахвалював мене, проте тут здається є інша причина.