Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Наречена для дракона, Марія Люта 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена для дракона, Марія Люта"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена для дракона" автора Марія Люта. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 94
Перейти на сторінку:
Глава 10.1

 

Прокинулася пізно – добре, що хоч було на другу пару. Голова боліла. Цілу ніч мені снилась якась кривава фантасмагорія: бої, крики, битви, всюди дим,  обвуглені тіла, плутанина повна. А ще цей розлитий в повітрі первозданний жах. Там були дракони. Вони сіяли смерть, знищуючи все і всіх без розбору.

Перебуваючи під важким враженням, я навіть не одразу помітила косі погляди в мій бік. Але, навіть помітивши їх, змогла легко ігнорувати, перебуваючи в глибоких роздумах. Цікаво, чи це тренування з Габріелем спровокувало такі  тривожні сновидіння, чи усьому причиною - дивний кинджал?

Перекусивши у їдальні, вирушила на пари. Як мишка відсиділа всі заняття і прагнула якнайшвидше вирушити додому і знову чаклувати над клинком, але не тут-то було.

- Анна! - радісно-схвильований Франк чекав на мене біля виходу з аудиторії з величезним букетом у руках.

На нас одразу спрямувалося безліч поглядів: одні були просто зацікавленими, в інших танцювали веселі смішинки, але в більшості з них читались недовіра і здивування: навіщо такому як Франк Моргенштайм кликати на побачення таку, як я. На зло останнім, я мило посміхнулася, зобразила радісне хвилювання і схопила хлопця під лікоть. Квіти не взяла: по-перше, такий величезний букет дуже важкий - нехай сам його і носить, а в мене, між іншим, після вчорашнього тренування все тіло ниє. А по-друге - чому чоловіки думають, що всі жінки божеволіють від мертвих рослин? Я ось Річарда насилу перевчила дарувати мені замість квітів трави лікарські прямо з кореневищем - нехай некрасиво, зате радуватимуть потім довго.

На території Академії насправді на так багато місць для романтичних усамітнених побачень. Франк повів мене до парку. Там уже була розкладена скатертина з усілякими смаколиками, а поруч грав невеликий оркестрик, привертаючи увагу допитливих роззяв. Я про себе закотила очі: з набагато більшим задоволенням я просто прогулялася б. Але діватися  було нікуди.

Трохи засоромившись своїх думок - адже хлопець старався, переживає он - я вирішила ще раз подякувати Франкові за порятунок. І тут Моргенштайм мене справді здивував:

- Анно, це не я камінь зупинив... - похмуро опустив голову.

- Як це не ти!? Я ж бачила! Усі бачили!

- Я лише спробував, але... Я не встиг. Все сталося дуже швидко... - на хлопця було шкода дивитися.

- Не переживай, ти просто перехвилювався, з кожним буває. Але хтось той камінь таки зупинив. Ти ж був у Ректора? Він тобі нічого не сказав? Ой, до речі, тобі не дуже від нього дісталося?

– Ні, переживу. І я взагалі йому дуже вдячний: це він надоумив мене покликати тебе на побачення.

- Що!? - скрикнула я так, що навіть віолончель з оркестру запнулася і вилетіла з такту. - Лорд Габріель тебе змусив запросити мене на побачення!?

- Ти не подумай, я б і сам... Ти мені дуже подобаєшся уже давно. Але ж ти така непідступна, завжди у справах, у навчанні. Та й з Річардом у вас все серйозно начебто було... Тож я все не наважувався. А тут ідеальний момент попався. Чому ти так дивно дивишся?

- Просто ти завжди здавався таким самовпевненим, не думала, що тобі було до мене якесь діло, - слова ніби самі по собі складалися в речення, я ж була поглинута єдиною думкою, що пульсацією клекотала в горлі: Габріель відправив мене на побачення до іншого! Габріель відправив мене на побачення до іншого? Габріель відправив мене на побачення до іншого...

Та як він міг! Чому!?

- Анно, ти як?

- Вибач, що? У мене раптом голова розболілася, я відволіклася і не почула.

Франк був збентежений. Він взагалі здавався дуже славним, ніколи б не подумала, що за маскою самовпевненого, нахабного короля Академії ховається такий вразливий хлопець. Я трохи нахилила голову вбік і придивилася до нього уважно: красень, сильний, розумний - чому ж він мене зовсім не хвилює?

- Ти ж підеш зі мною на друге побачення?

І я вже зібралася відмовитися, пославшись на зайнятість і завал у навчанні, як згадала слова про те, що це Габріель його підбурив.

- Так, Франку, піду, - було, звісно, соромно давати хлопцеві марну надію, але ж він уже немаленький, не варто було йти на поводу у Ректора.

- У четвер нормально буде?

- Звичайно.

Моргенштайм узяв мою долоню, я ж розсіяно потиснула його руку, дивуючись такій формі прощання. І тільки біля самого гуртожитку я допетрала, що хлопець, мабуть, хотів поцілувати мою кінцівку, а не тиснути її, як це роблять лише брутальні моряки.

Ребекка радісно мене зустріла і вказала на ліжко: на ній лежав мій спортивний костюм – на вигляд, як новенький.

- Ось, у нас останню пару скасували, тож я встигла полагодити його. Ти маєш рацію, розріз набагато більший, ніж поранення на руці...

Проклятий Урх, а я ж за цілий день навіть не перевірила, як поживає моя не зовсім бойова травма! Швиденько глянула на руку: таки і є, все,  як я і думала: ні рубця, ні найменшого тобі сліду. І це навіть без магічного лікування!

- Нічого собі! - вражено прошепотіла Бекка. - Цікаво, а лорд Габріель знає, про таку властивість кинджала? У тебе коли наступне заняття?

Я знизала плечима і підійшла до столу, в пошуках вісника. От тільки стіл був порожній.

- Ребекка?

– А?

- А ти мій конверт не чіпала?

- Та ні, я лише форму твою заклинанням відіпрала і...

- Яким заклинанням!? 

- Тотального очищення. Лише воно з кров'ю може впоратися.

Я зітхнула і впала на ліжко.

- Щось не так? - занепокоїлася подруга.

- Вісник був у костюмі. Схоже, ти ненароком його знищила.

- Але ж ти встигла прочитати розклад, правда ж?

Я заперечливо похитала головою. Що ж, Габріель, мабуть, буде злий.

- А в тебе з лордом Леєм коли наступне?

– Завтра.

- То, може,  у мене також?

- Навряд чи. Адже Ректор веде додаткові заняття ще у трьох дівчат. Тож раніше п'ятниці не звільниться.

– Як? - я несвідомо прикусила нижню губу і впала на ліжко. - У кого?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 32 33 34 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена для дракона, Марія Люта», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена для дракона, Марія Люта"