Читати книгу - "Руйнація, Ріна Бейкер"

— Нові шпалери? — вказуючи на півмісяць запитала Мінді, сидячи на кутику мого столу. — Ти ніколи не змінювала той пляж. Зізнаюсь, він мені набрид. 
— І мені, — збрехала я. — А от півмісяць символізує очищення, нову мене. 
Подруга скептично підняла брову. 
— Що? — запитала я, спираючись на спинку крісла. 
— Просто ти ніколи була помічена в стражданнях за темою символізму. 
— Час іде вперед, люди змінюються. 
— Що ж, нехай так. Маю два квитка на… 
— Ні! — я перебила її, покриваючись мурахами. — Ніяких більше концертів. 
— Вибач, — червоніючи, промовила вона. - Я не подумала… тебе викрали просто після концерту. Я досі звинувачую себе в тому, що не прослідкувала, аби ти безпечно дісталася дому. 
— Мі, ти не могла цього передбачити. Це могло б статися з ким завгодно, — виключаючи компʼютер, сказала я. 
— Але це квитки на виступ травесті-дів в найбільшому гей-клубі міста, — підкидаючи брови сказала дівчина. 
— Гей-клуб? — заінтриговано запитала я. 
— Так, ти сама казала, що ніколи не наважувалася на це. То чому б ні? — вона підняла долоню, наче в обіцянці. — Даю слово не відпускати тебе від себе далі, ніж на відстань витягнутої руки. 
— Добре. Якийсь дрес код? Можливо, я купила б щось новеньке. - роздумувала я. 
— Гадаю, що варто притримуватися правила: «блискіток багато не буває». Це за два тижні, тому ми встигнемо знайти щось доречне, — подруга клацнула пальцем по кінчику мого носа і зіскочила зі столу. — Поступово, але варто повертатися до життя, Бет. Я обіцяю, що буду поруч, — в її зелених очах забриніли сльози. 
— Мі, — я підвелась, беручи сумку. — В цьому немає ні краплі твоєї вини. Не потрібно думати, що саме ти могла б щось змінити, — я обійняла подругу, погладжуючи спину.

Дорогою додому мене не полишало відчуття, що на мене хтось дивиться, спостерігає, веде прямо до дверей. Мінді йшла поруч і з захватом розповідала історію про те, як Полл зганьбився, видаючи крадену ідею для рекламної кампанії, за свою власну. Це дійсно сором. Але містер Левінсон не може його звільнити, тому що він наречений його доньки. Що ж, непотизм на піку свого процвітання.

   Я прийняла душ і відкрила додаток на телефоні, який передає все, що фіксує камера в моєму кабінеті. Попросила встановити її і дати мені доступ. Гадаю, начальник охорони вважає, що в мене параноя, проте, не відмовив мені в цій забаганці. Не знаю, що я чекаю побачити , але пульс пришвидшений, волосся піднялось вздовж хребта. 
   Все добре, нічого зайвого. Крісло стоїть в такому самому положенні, що й було, вся техніка виключена. І от, коли я вже зібралася закрити додаток, крісло різко розвернулося. Я ледь не впустила телефон, скрикнувши.    Тамуючи важке дихання, я подивилася уважніше на фігуру, що зручно всілася за моїм робочим місцем. Класичний костюм і череп замітсть обличчя. Кайл. 
— Сучий син! — злісно протянула я, ніби він це почує. 
   Він підняв руку і помахав прямо в камеру. Здається, він навіть дивився прямо в мої очі. 
Я закрила трансляцію і тремтливими пальцями набрала номер охорони. Чомусь, сумніви закралися, і водили гострими пазурами по горлі. 
— Там хтось є! — крикнула я в слухавку, як тільки зрозуміла, що звʼязок встановлено. — Це Бетані Гарпер, і в моєму кабінеті хтось є!

За годину мені перетелефонував черговий охоронець і заспокоїв, що жодних сторонніх осіб не виявлено, а записи з камер відеоспостереження чисті. Також він запитав чи точно я нічого не пила, і чи не потрібна мені психологічна допомога. 
   Придурок. 
   Хоча…
Може дійсно? Невже в мене галюцинації? Не може людина просто зникнути, не потрапивши в обʼєктив жодної камери. 
Певно, мій мозок кричить, що йому потрібна серйозна допомога. Вирішено, завтра зранку я знайду спеціаліста і запишусь на консультацію. Справжню консультацію, а не таку, яка була тоді в лікарні:
— Ви хвилюєтесь з цього приводу? 
   — Так, мені постійно сниться, що поруч зі мною стоїть мертвий чоловік, який мене гвалтував.
— Що ж, приймайте більше снодійного і намагайтесь зменшити стрес.
   Дякую, бляха, дуже допомогло.