Книги Українською Мовою » 💛 Детектив » Роза для Клелії, Еллі Гарус 📚 - Українською

Читати книгу - "Роза для Клелії, Еллі Гарус"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Роза для Клелії" автора Еллі Гарус. Жанр книги: 💛 Детектив. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 66
Перейти на сторінку:

– Солодке краще.

– Чекай, я швидко, – підморгнув та вийшов з авто.

Клелія мовчки провела його поглядом аж до входу. Вони вдало зробили зупинку. Діставати зі скриньки уривки з минулого на практиці складніше, ніж заштовхати їх туди й не згадувати. Шепіт у голові радив їй довіритися Монтею, раптом що та вийде. «Я ж не буду покарана за бажання вірити? Я так хочу довіритися комусь гідному». Монтей повернувся з крамниці з величезною плиткою молочного шоколаду з горішками, пончиками та кавою.

– Тримай шоколад та каву, підживися, бо на твоєму лиці згустився нестямний відгомін від тих згадок.

Помітивши шоколад її серце шалено застукотіло, ганяючи кров по всьому тілу, віддаючи у вуха. Картинки перед її очима пустилися у танок, швидко змінюючись, як у калейдоскопі. Ось фрагмент де їй вісім років. Вона знаходиться в кутовій кімнаті з великими дзеркалами на стінах для візуального збільшення приміщення, звідси є вихід на балкон. Бездіяльна. Заціпеніла. Вона сиділа в кріслі й стримувала блювотний рефлекс, дивлячись на те, чим займався хлопчик, її одноліток. Він робив все аби отримати бажану шоколадку.

– Гей, Клел, ти тут?

Голос Тео повернув її у реальність. Нудота підступила до горла. Вона заблимала очима та взяла себе в руки. Прийняла ласощі без ентузіазму.

– Дякую. Я давно не їла солодкого.

– Фігуру бережеш? – хихикнув. – Ти занадто худа. А я люблю побалувати себе пампухами з джемом.

– Нервову систему. Раніше мене відразу ж рвало від його запаху, десь у підсвідомості спрацьовував комутатор і все... понеслося. Є речі, як шоколад, нешкідливі, на перший погляд, які пробуджують спогади про минуле, вивертають і ріжуть мене по живому.
Монтей зрозумів про що мова, й повернувся до неї, простягаючи у серветці пампуху в шоколадній глазурі.

– Спусковий гачок, так його називають психологи, підступна штука, мозок запускає механізм, що включає реакцію. Життю вже нічого не загрожує, а нервова система все одно залишається в режимі підвищеної боєздатності.

– Тобі погано платять і ти у психологи подався?
Монтей перехрестився з усмішкою.

– Боже борони! Ну пампуху то з'їси?

– Давай вже... – усміхнулася його безпосередності відкушуючи від кільця тісто.
Судячи з ворожої реакції, дівчина до психологів не зверталася. Монтей проковтнув три смаколики та запив солодке кавою. Коли він ситий, то стає добріший і зговірливий, може і на Клелію їжа подіє?

– Мабуть, ти довго й ретельно до мене придивлялася перед тим, як з'явитися.

– Ну так, я ж казала. Пункт із підвіскою через Абеля у стопі, мене почали гризти сумніви – чи доречно зараз підключати тебе. Зате я мала час поцікавитися твоєю особистістю.

– Он як, – реготнув, простягаючи їй другу пампуху, – поки я шкряб по засіках інформацію про тебе, ти діставала моїх скелетів.

– Небагато скелетів, – взяла десерт. – Знаєш, у зв'язку з останніми подіями в країні, коли влада сама відкрито порушує закони й конституцію, переходить межу, будь-які докази можуть стати зброєю проти нас.

– А тут згоден, ці притягнуть за вуха те, чого й не існувало в природі. Я пропоную скорегувати план Стефано та рухатися. Ти маєш думки?

– Бери вище, у мене є для тебе ще одне завдання, дядько про нього не знав. Якби знав, тому б не зрадів, мабуть, бо задум надто радикальний.

– План спалити мости та себе?
Клелія округлила очі на його проникливість. «Диявол, він що телепат?!»

– Типу того, а що? Покінчу з цим раз і назавжди! – з гордим виглядом зиркнула на чоловіка у дзеркало.

– Розправитися з кошмарами шляхом смерті – така собі ідея для дівчини в розквіті сил, яким би життя не здавалося лайном, то не порятунок. – Завів мотор позашляховика і рушив. – Свого часу я мав чорні дні, обпікся, нав'язливо хотілося самовипилитися, добре, що вчасно одумався, стиснув зуби та почав шукати вихід. Найскладніше боротися із самим собою, якщо не хочеш бути заручником і не йти на поводу у слабкостей, варто знайти елементарні способи їх контролювати.
Клелія не очікувала, що їхній діалог набуде такого глибокого і зворушливого сенсу.

– Дякую за пораду, але... – видихнула, стараючись не дивитися на шоколад, допила каву. – Давай краще до діла.

– Ось це по-нашому, – а про себе подумав, що не слід зводити з неї очей. – То що ти хочеш насправді?

– Залишаємо план Стефано, тільки його скорегуємо.
Монтей схвалюючи посміхнувся. Здатися вона ще встигне. Дівчина не промах і голими руками її не візьмеш.

– Чудово!

– Тож, до чого я веду, розповідаючи про усі злочини в громадських місцях, працівники-співучасники, які згодом стали жертвами, пов'язані з тим, що відбувалося в маєтку Буре́ протягом багатьох років. Дядько мав підтвердження того, що вбиті акушерка, священник та адміністратор крематорію були посередниками Абеля. Вони загинули з різницею в пів року. Однак Абель міг їх замінити на нових спільників. Чорт його знає, що зараз відбувається в тому проклятому будинку, я вирвалася з тої сімейки тільки мені виповнилося вісімнадцять.
Монтей замислено стукає пальцями по керму.

– Відомо, які операції вони провертали, послуги?

– Дещо є, наприклад, неповнолітніми торгували, як цукерками по опту. А ще проводили якісь досліди над людьми. Абель маніакально шукав спосіб остаточно вилікувати Деметру.

Монтей пригальмував на узбіччі, й аж розвернувся до Клелії всім корпусом, вона зустріла його збентежений погляд. Сама ж трималася непохитно, попри панічну атаку, що підступала.

– Дідько! – послідкувала низка слів нецензурного характеру. – Так ти прямий свідок тих подій! Окрім тебе хтось ще бачив те?

– Так, їх було достатньо.

– Наскільки багато?

– Настільки, що я не пам'ятаю їхніх облич. – Вона насилу вимовляла слова. – На відміну від мене вони не були свідками.

– А ким?

– Жертвами.

– Давай з цього місця детальніше.

1 ... 32 33 34 ... 66
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Роза для Клелії, Еллі Гарус», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Роза для Клелії, Еллі Гарус"