Читати книгу - "Серце вовка, Дроянда"

Святкування дня народження Феша було грандіозним. Клан Клік, що зібрався на арені, виглядав як велика родина, і сьогодні вони святкували не лише день народження Феша, а й нову еру для їхнього клану. Йому виповнилося 20 років, і це була важлива дата — як символ його дорослішання та готовності взяти на себе роль вожака.

Таблиці були накриті, на них стояли різноманітні страви: м'ясо, плоди, мед, і навіть спеціальні напої, приготовані за стародавніми рецептами. Вогонь палав у багатьох місцях, навколо нього кружляли вовки, танцюючи під звуки барабанів і співів старших членів клану.

Феш сидів за столом разом із Василисою, Гареном і іншими старійшинами. Його серце билося швидше від хвилювання, адже сьогодні він став не лише дорослим, але й отримав своє місце в серці клану.

— Тепер ти — чоловік, Феше. І новий вожак нашого клану. Твоя родина йде за тобою, а ти поважатимеш їх та ставитимеш інтереси зграї на перше місце, — сказав Гарен, піднімаючи келих.

— До тебе, нашому майбутньому вождю!

Усі підняли келихи.

Феш відчував гордість, але й велику відповідальність. Він знову поглянув на Василису, і в її очах побачив підтримку, що надихала його. Він повернувся до Гарена.

— Я буду вести наш клан до перемоги. Я приймаю свою роль і буду працювати на благо кожного члена нашої зграї.

Після цих слів почалося святкування. Танці продовжувалися, а сміх і розмови наповнювали нічне повітря. І хоча святкування було яскравим, для Феша це був не просто день народження — це була нова глава в його житті.

Василиса взяла його за руку і поглянула на нього ніжно.

— Ти готовий. Я вірю в тебе, Феше.

— Разом, ми зможемо все, Василисо, — відповів він, усміхаючись.

Вони залишили святкування трохи раніше, щоб насолодитися тишею, вийшовши на пагорб, де можна було побачити всі зірки.

— Сьогодні твій день, Феше. І я щаслива бути поруч із тобою, — сказала Василиса, пригорнувшись до нього.

Феш міцно обійняв її, відчуваючи, як його серце б’ється в унісон з її власним.

— Сьогодні все змінюється, але я не боюся, тому що ти є поряд. Разом ми збудуємо наше майбутнє, Василисо.

Вони дивилися на зірки, відчуваючи, як наступний крок їхнього шляху — це їхнє спільне майбутнє.

Феш і Василиса повернулися до своїх покоїв після святкування, коли нічна тиша лягла на клан. Вогонь у каміні злегка потріскував, і кімната була наповнена теплом.

— Ти можеш залишити всі ці турботи на потім, сьогодні твій день, — сказала Василиса, усміхаючись, та поклала руку на його плече.

Феш обернувся до неї, в його очах було багато емоцій. Він відчував, що це не просто святкування, а момент, який визначає весь його подальший шлях.

— Ти найкраща, Василисо, я ніколи не міг би уявити собі кращого партнера, ніж ти.

Василиса поглянула на нього і злегка посміхнулася, ніби готова поділитися чимось важливим.

— Ти ще не побачив свій подарунок, Феше. Ти зайдеш у кімнату і знайдеш там щось особливе, що я приготувала саме для тебе, — сказала вона, поглянувши на нього з таємничим поглядом.

Феш, зацікавлений, підійшов до дверей, відкрив їх і ввійшов. У кімнаті стояв великий столик, на якому лежала шкатулка, прикрашена складними узорами, що відразу привернуло його увагу.

— Це… що це? — запитав він, підходячи до столика.

Василиса стояла за ним, її очі світлилися від радості та ніжності.

— Відкрий, і побачиш сам, — сказала вона.

Феш обережно відкрив шкатулку і побачив там кілька обережно вигравіруваних металевих предметів, кожен з яких мав своє значення. Це були символи їхньої зв’язку, спільних моментів і спогадів.

— Це… символи нашої зв’язку. Ці предмети мають особливе значення для мене, і тепер вони з тобою. Я хочу, щоб ти завжди пам’ятав про нашу єдність, про наше майбутнє.

Феш тримав у руках ці предмети, відчуваючи, як ці символи поєднують їхні серця ще міцніше. Це був дуже особистий і цінний подарунок, і він розумів, що він означає більше, ніж просто фізичний предмет.

— Василисо, це найкращий подарунок. Ти зробила це з таким уважанням і турботою, що я навіть не знаю, як відповісти. Я обіцяю тобі, що буду берегти це все і наше майбутнє.

Василиса підійшла до нього і ніжно обійняла.

— Ти завжди будеш зі мною, Феше. Ми йдемо разом, і це найважливіше для мене.

Це був не просто подарунок. Це був символ їхнього зв’язку, їхнього кохання, їхньої єдності. І з цим даром вони стали сильнішими, готовими зустріти будь-які випробування разом.