Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

-Звичайно... - промовив Хіллі - я вас не турбуватиму... Пропустіть мене, і я піду далі.

-За якою річчю ти прийшов сюди, Хіллі?

-Однією рослиною, точніше коренем... Від нього залежить життя моєї дочки. Тільки час зовсім закінчується... Якщо я не поспішу, вона загине.

-Випадково не винний корінь? - промовив алхімік ззаду.

-Е-е... Так - невдало промовив Хіллі - а ви звідки про нього знаєте?

-Ми якраз його шукаємо! І якщо ти зібрався його забрати, ми змушені тебе засмутити!

-Зачекай... - промовив Бетфорд, поглянувши на алхіміка - схоже, нам слід обговорити це... Сідай, Хіллі-Де-Ван.

-Добре. Тільки недовго, прошу вас.

-Без нас ти все одно не зможеш протиснутися до кореня... Так що не поспішай.

-Тобто як?

-На цих землях панує чудовисько. Настільки люте і сильне, що ми всі мало не загинули. Один на один у тебе немає проти нього шансів.

-Зараза... Тоді боюся, мені доведеться тут зупинитися.

-Угу, сідай.

-Що з твоєю дочкою? - промовив Кліффорд, сідаючи.

Хіллі сів, ковтнув слину і промовив: - У неї жар... Віспа... Їй дуже погано... І травниця сказала, що якщо я не дістану це коріння, то не побачу більше своєї донечки.

-Хм, і чому ти думаєш, що цей корінь здатний вилікувати твою дочку?

-Травниця повинна зробити з нього цілющий еліксир... Такий, який зможе вилікувати Оллі.

-Оллі, це твоя дочка?

-Ну так... - засумував Хіллі.

-Бачите, Хіллі, - вставив слово алхімік, - справа в тому, що ми теж прийшли сюди за цим коренем... І з не менш важливої причини, ніж ви. Я повинен виготовити з нього вакцину.

-Вакцину? Від чого?

-Від прокази. Я думаю, ви прекрасно знаєте, що це за хвороба...

-Ох так... Я розумію.

-Ну ось... Без нього мені не вдасться досягти потрібного результату.

-І що робити?

-Віддайте нам корінь. Самі подумайте, що важливіше, порятунок одного життя... Або порятунок всієї Держави від небезпечної хвороби?

-Це важкий вибір... З одного боку, серце велить мені врятувати дочку... Але з іншого... Ви справді зможете виготовити вакцину?

-Можете не сумніватися, Хіллі.

-Мені треба подумати...

-Тут нема про що думати.

-Може для вас... Але я не можу бути впевнений в тому, що вам все-таки вдасться її виготовити. Інша справа моя дочка, якщо віддати їй це коріння, вона буде врятована.

-Хм... Що ж, розумію... - недовірливо промовив алхімік.

Тоді Хіллі прокашлявся.

-Що з вами, Хіллі? - стурбовано промовив алхімік.

-Та ні, нічого серйозного... Просто кашель горло дере.

-У мене є один засіб від кашлю... Якщо ви не заперечуєте, я міг би передати його вам.

-Буду вам вдячний... Як ви сказали, вас звати?

-Торіан.

-Так, Торіан, - кахикнув Хіллі.

Торіан опустив голову, відкрив підсумок і дістав звідти прозорий флакон з якоюсь речовиною, а потім передав його в руки Хіллі.

-Дякую вам... - Хіллі відкоркував флакон, а потім випив його вміст.

-Ох, ну і гидота звичайно... - промовив Хіллі - але сподіваюся це допоможе...

-Ліки не бувають приємними на смак, пане Хіллі - посміхнувся Торіан - зате тепер ви точно встанете на ноги...

-Дякую... Але боюся, мені треба йти.

-Це куди ж? - промовив Бетфорд.

-За коренем... Моя дочка все ще чекає...

-Це нерозумно, Хіллі. Якщо ти підеш, від тебе живого місця не залишиться.

-Що ж... Що не зробиш заради дочки. А тепер вибачте, панове, я змушений вас покинути, - Хіллі підвівся, а потім попрямував до середини болота.

-Я піду за ним...

-З чого раптом?

-Не хочу, щоб він так безглуздо загинув на цих болотах.

-Це його справа, Кліффорд. Нехай сам розпоряджається своєю долею.

-Обійдуся без твоїх мудрих висловів...

-Не варто витрачати на нього час, пане Кліффорд, - спокійно промовив алхімік.

-Тебе я точно слухати не буду... - пирхнув Кліффорд - а потім попрямував наздоганяти Хіллі.

-Куди це він зібрався? - промовив Фоллар.

-Не важливо, треба його наздогнати. Ти, Фоллар, залишайся тут, доглянь за Бруддо. А ми з Реніфатом підемо наздоганяти цього дурня.

-Так точно, - промовив Фоллар.

-Хай щастить вам! - наостанок промовив алхімік.

Бетфорд і Реніфат поспішили наздогнати Кліффорда і Хіллі. Вони йшли через болота слідом за ними. Однак відстань між ними була досить значною.