Читати книгу - "Альтернативні пригоди Буратіно, Дмитро Терко"

         Тиждень минув у безперервній творчості. Наша сімейна пара, засукавши рукава, програмувала, конструювала, створюючи кілька спеціалізованих сторінок, скориставшись для початку хостингом Тіно. Виходило предметно, привабливо і цілком доступно в користуванні. Пропонувалося п’ять сюжетів, в основу яких поклали відпрацьовані сценарії лялькового театру Басса. Тепер можна представити проєкт на огляд "Почесному Директору Лялькових Театрів Тарабарського короля", а потім — звабити Мара, Зілліо, Арті і Ретту, хоча і так зрозуміло, що з нею проблем не буде.

Дзвінок Бассу. Розмовляти взялась Мальва. На її скоромовку старий, що одразу взяв начальницький тон, обірвав на півслові:
- Примадонна, додай конкретики, скинь посилання. І від’єднався.
- Нормально, так. Чув? — Лев улітку. Але це непогано, значить, зацікавився.

У відповідь Тіно лише знизав плечима, мовби кажучи: ти ж його краще знаєш.
- Маль, а давай я поспілкуюсь із Зілліо. Ми того разу наче порозумілись. Все ж краще, аніж чекати, поки головний дозріє?
- Ті, прийнявши "фасон", відповіла Мальва, ти із ним, а я - з Реттою і Арті.

Оцінивши дипломатичний пірует подруги, Тіно притулився щокою до її плеча і провів ніжно долонею по стегну.
- Зараз працюємо, хлопче. Вперед! До речі, які у них з П’єром плани? Вирушать до Парижу?
- О-у! А я про П’єра то й забув. Якщо б він підключився, то була б повноцінна трупа. Він чудовий маніпулятор. Може "оживити" всі не задіяні костюми. Тоді вони нікуди і не майнули б. Запрошуй Ретту до нас. Хай зараз же і приходить!

Зілліо довго вмовляти не довелось. Він підхопив ідею на льоту. Тільки поцікавився, нашорошившись, скільки можна зірвати монет.
- Маркетинг-план ще в розробці, — відповів Тіно. — Очікуємо на вказівки Директора.
- Аля директор?
- Зілліо! Зберися. Я розумію тебе: "мамці" зараз є ким опікуватись, і ти сумуєш за нею. Але директор у вас завжди був один. Це - Басс!
- Точно, пробач. Зранку без кави важко.
- То приходь, Зілліо. Тобі тут завжди раді. Обіцяю, поговорю з Арті, і він буде поблажливим.
- Спасибі, виїжджаю.

"На чому він виїжджає? — На мітлі? — Ні, на ній "вилітають". На газовому балоні, як Мюнхгаузен на ядрі? — Жорстко. Певно, якусь копійчину має, щоб замовити "Bolt", — пронеслось подумки у Тіно.

Першою прийшла Ретта.
- Чом сама, сестричко?
- П’єр, шкодник, відсипається. Після зайде.
- Як тобі нова тема?
- Супер-пупер! Я підгоню таких клієнтів — загойдаєтеся! Пам’ятаєш, колись, у купоно-карбованцевому дитинстві, коли всі довкола були "мільйонерами"? Бувало, ми пальцями тикали в когось і казали: "Оцей - мільйонер в зелених". Так от, у мене є декілька "мільйонерів в біткоїнах"!
- Поважна пані! — зреагував із захопленням Тіно.
- А то ж! Дайте тільки роль, - я відпрацюю на всі сто.
- Дивись, сестро, ми маємо подвійні сценарії. — І він демонструє на планшеті робочий варіант мізансцени. Бачиш? - В кожній такій парі один сценарій оприлюднюємо на вибір клієнта — мисливця на квест. Другий, що до пари, - це носій нашої "таємної" композиції з "непередбачуваним" розвитком сюжету. Розумієш?
- Ще б пак — "гамбургер". За фарш — клієнт. Співчуваю йому. Супер гостро заправили! Ви себе з Мальвою знайшли в творчості, бачу одразу, братику. Розумничку, всім на користь!

Мальва, сидячи за столом, тільки й спостерігала, опершись підборіддям на долоні лівої руки, за цією мізансценою, пускаючи "бісиків" то в бік Тіно, то Ретти. По закінченні ввідної частини вона поманила до себе гостю, щоб ознайомити в цілому з відібраними публічними сценаріями. Тіно пішов за Арті.

Пес, зачувши від Тіно імена Ретти і Мальви, ракетою злетів на п’ятий поверх. Висунувши язика, усівся вирівняти своє дихання біля знайомих дверей в очікуванні на ліфт з Тіно. Вони зайшли до кімнати. Дівчата перебазувались на софу і з цікавістю розглядали товсті сторінки театральних зшивок. Арті стрімголов, наче торпеда, протиснувся в простір між ними. Він клав свою голову на коліна то одній, то другій, а вони тріпали його за холку, гладили і сюсюкали, як з немовлям. Це тривало хвилин десять. Потім пес улігся в їх ногах і тільки повертав голову в бік тієї, що ронила якесь слово.

Тіно сів на стілець навпроти цих трьох і, гладячи пса по голові, стиха мовив:
- Арті, ми чекаємо на Зілліо. — Зачувши це, пес хотів вже підхопитись і виказати своє заперечення такій можливості. Врятувала ситуацію Мальва, яка сказала:
- Артінька, треба поважати наших гостей. До того ж, ви будете грати разом в театрі. Тобі подобається театр, Арті? Пес хмикнув і, витягнувши передні лапи, поклав на них свою морду. — Наче говорячи всім своїм виглядом: "Що поробиш, треба — так треба".

- Ну от і добре, що все владнали. Така чергова ідея, дівчата. Уявіть собі: розпал п’єси, клієнти загрались, навіть почали видавати непрописані сценарієм репліки, а тут — Арті в образі Собаки Баскервілей! Врубається музика, виникає голограма болота і розвалин замка. Хтось кричить, вдаючи жах непередбачуваного повороту подій: "Бережіться скаженої тварини, тікайте!" — Пам’ятаєте фільм "Гра", фінал, коли герой Майкла Дугласа наче вбиває власного брата і кидається з даху?
- Ти, хлопче, скажи, тільки чесно, чи не небіж Хіч Кока або Кінга?! Вони ж почнуть плигати у вікна. Тобі їх не жаль?!
- Це лише питання техніки. Вікна, сходинну клітину, коридори, як тільки війдуть, затягнемо сітками, в яких вони заплутаються. Так в сітках і винесемо до бусиків й відвеземо по домівках.
- Каєнський перець! Васабі — то пастилка для романтичної вечері. — Авторитетно зауважила Ретта. Здається, кому-кому, а Мару точно сподобається. Я — за!
- Так і я не проти, — відізвалась Мальва. — Залишилось, щоб Арті погодився. Арті, ти як, будеш грати флюоресцентного страшка? Грати, любий, понарошку, не кусаючись!

Пес погодився — такого в його одноманітному житті ще не було.

Треба сказати, що і Басс своїм досвідченим оком одразу оцінив масштабність підходу молоді до справи. В поточній ситуації, коли нічого путнього на бізнесовому горизонті не проглядало, ідея з відродження його дітища здавалася цілком слушною. Тому, прихопивши з собою Мара, він вирішив невідкладно взятися до справи і рушив на Тарасівську.
Мар під час поїздки щось бурмотав про себе. Басс, споглядаючи за ним в дзеркалі заднього огляду, запитав, що не так.
- Цей Тіно. Він такий "чистенький", "правильний" ... Не нашого кола людина.
- Звісно, не нашого — відізвався Директор. Але клепку має. Придивись до нього. Тільки не як менеджер "піраміди", а як актор. Що скажеш?
- Ну, як актор, може ...  - із значною часткою сумніву мовив Мар. А ким ти мене бачиш у цьому маскараді, а?
- На тобі весь фінал. Ти ж — ідеальний "трунар". Сам розповідав, з чого почалась твоя "кар’єра" — з кінозйомок. Отже, коли клієнт дезорієнтований через весь жах, що ми йому забезпечимо і покладемо в простеньку дощату труну, ти схиляєшся над ним зі словами, наприклад: "Поздоровляю з прибуттям!". Далі свій монолог прочитаєш в його очах — тут він тобі і сценарист, і суфлер!
Мар засмикав на шкіряному сидінні "хамера". В цю мить його страшкувате обличчя набуло романтичного виразу, і його прорізала крива усмішка старого пройдохи.
- Це моє, таке я можу. Навіть дозволю "чистюсі" поглянути, наче підмайстру.
- Ну ось, бачиш, - все до місця!