Читати книгу - "Термінатор"

— Он воно як, — мовив Трекслер без жодного подиву. Він кинув до рота нову смужку жувальної гумки й запалив сигарету. — Добре, зачекаємо, що буде далі.

Поліціянти ввійшли до сусідньої кімнати, маленької і темної, як комірчина. У кутку стояв старий відеомагнітофон, до якого було приєднано відеокамеру, спрямовану крізь скло-дзер— кало на Різа та Сілбермана. Тут записували різноманітні зізнання й заяви. Щоправда, з цим Різом вони, мабуть, дурно змарнують час.

Збоку здавалося, що Різ не звертає на товстуна жодної уваги. Але насправді Різ вирішив, що товстун — неабияке цабе, бо поважна особа ніколи не з’явиться першою.

Сілберман гепнувся на вільний стілець. Витягнув пачку «Мальборо» і тричі голосно постукав нею по столу — це був умовний сигнал. Вукович увімкнув відеомагнітофон.

— Кайл Різ, — замислено почав Сілберман. — Чи можу я називати вас на ім’я?

Різ не відповів.

— Я доктор Пітер Сілберман. — Він зробив паузу та усміхнувся зі співчуттям. — У вас була складна ніч. Вам щось потрібно?

Доктор запропонував Різові сигарету, підносячи її до самого обличчя. Жодної реакції. Навіть оком не зморгнув. «Цікаво», — подумав Сілберман і зазирнув до запису допиту.

— Я бачу, ви людина військова. Сержант, зв’язківець. Серійний номер ДН 38416…

— Забирайтеся під три чорти з вашими викрутасами! — гримнув Різ.

— Добре, почнімо спочатку. Тут усі вважають, що ви схибнулися.

— Мені начхати, що вони вважають!

— Ні, дурнику. Так можна дочхатися.

Різ із ненавистю кинув оком на Сілбермана. Ось це вже краще, похвалив себе Сілберман.

— Постав себе на їхнє місце. Що їм лишається думати?

— Я поки що не на їхньому місці, а на своєму, — спокійно відповів Різ.

— Тоді переконайте мене, що вони помиляються, — запропонував Сілберман.

Різ відвернувся й знову почав лічити дірочки на плиті.

Сілберман не мав і гадки відступати. Треба підкинути дещо з розповіді цієї Коннор, можливо, вдасться про щось довідатися.

— Добре, — мовив він. — Поговоримо про ваше завдання. Ви з ним не впоралися. За кілька хвилин Сара Коннор вийде звідси. Вона, але не ви. Ви залишитеся тут. Ви вже поза грою. Ось про що варто подумати.

— Навіщо? — холодно запитав Різ.

— Бо ви їй не дуже допоможете, лишаючись прикутим до стільця.

Сілберман відчув — крига скресла. Нехай хлопець думає, що він, Сілберман, вірить його вигадкам. Прикинувшись, нібито він стурбований долею Різа, Сілберман нахилився до затриманого.

— Відкрийтеся, можливо, я переконаю їх ужити потрібних заходів безпеки. Допоможіть мені, і я допоможу вам.

— Ви не здатні її захистити, — сказав Різ.

— А ви?

Спалахнувши, Різ поглянув на товстуна-психолога. Гнів поступився місцем почуттю провини, бо товстун правий — він усе зіпсував. Сілберман і далі шулікою кружляв над своєю жертвою.

— Варто приховати якийсь важливий факт — і Сара може опинитися в скрутному становищі. Допоможіть нам!

Так, потрібно погоджуватися: якщо він їх переконає, вони допоможуть йому зупинити Термінатора.

— Я розповім усе, що знаю.

— Чудово! Ви справжній солдат. — Сілберман дозволив собі переможно усміхнутися. — У якому підрозділі ви воювали?

— У сто тридцять другому, під проводом Перрі. З двадцять першого по двадцять сьомий роки…

— Ви маєте на увазі двадцять перше століття? — увірвав його Сілберман.

Ось воно як! Він і не сподівався на таке!

У сусідній кімнаті поринув у роздуми Трекслер, намагаючись вибудувати єдине ціле з уламків головоломки. Що стосується Буковина, то той поринув у кайф — це все одно, що спостерігати за дівчатами в душі. «Ви маєте на увазі двадцять перше століття?» — почули вони запитання психолога.

Трекслер припинив жувати гумку й наблизився до скла.

— Овва! — форкнув Вукович.

Різ поглянув у дзеркало — він розумів, що за ним стежать, потім знову на Сілбермана.

— Так, — відповів він. — Доки тривали бойові дії в Орегоні та Нью-Мексико. Потім мене перевели до служби розвідки й безпеки, під керівництво Джона Коннора.

— Хто є вашим ворог. ом? — запитав Сілберман.

— Небесна Мережа. Це комп’ютерна система оборони. Її розробила для системи протиповітряної оборони група «Кібердайн».

— Зрозуміло, — Сілберман із серйозним виразом кивнув і щось занотував. Це не просто добре, це — саме те!

— Вони заслали сюди свою бойову одиницю, Термінатора, щоб перешкодити Джонові Коннору, — пояснив Різ.

— Себто як перешкодити? — запитав Сілберман.

— Перешкодити йому з’явитися на світ.

Сілберман задумливо почухав щоку, зазирнув у звіт і швидко переглянув деякі рядки з розповіді Сари Коннор.

— Цей комп’ютерний центр вважає, що здатен перемогти, якщо знищить матір супротивника. Вплив на сучасне шляхом зміни минулого?

— Так.

Вукович за дзеркалом тихо зареготав.

— Ну, від цього Сілбермана здохнути можна!

— Заткни пельку! — буркнув Трекслер, розгортаючи нову смужку жувальної гумки.

У сусідній кімнаті Різ провадив далі.

— Вони не мали вибору, — мовив він. — Ми знищили основну структуру їхньої захисної системи. Ми перемогли! Браги у полон Коннора на тому етапі вже не було сенсу. Небесна Мережа мала єдиний вихід: зробити так, щоб Джон Коннор взагалі не з’явився на світ.

Різ замовкнув. Сілберман відірвався від записів. «Продовжуй», — подумки благав він. Але сам лише посміхнувся й запитав:

— А далі?

— Ми захопили їхню лабораторію, — стомлено вів далі Різ, — та знайшли обладнання, яке дозволяє здійснити стрибок у часі. Але Термінатора вони встигли послати. Я вирушив іа перехоплення, а весь лабораторний комплекс знищили.

— Як же ви повернетеся?

— Я не повернуся — зі спокоєм приреченого відповів Різ. — Повернутись туди неможливо. І потрапити звідти сюди — теж. Нас лише двоє — Термінатор та я.

Готель «Панама», 1.09 ночі

Пожежною драбиною Термінатор нечутно видерся до свого вікна на другому поверсі. Він намагався не користуватися ушкодженою правою рукою — насамперед слід з’ясувати, чи великих втрат зазнав він у першому бою. Щоб повернутися з місця катастрофи до готелю, кіборгові знадобилася майже година. Перші дві милі він пройшов пішки, дозволивши усім своїм системам працювати на повну потужність, щоб визначити їхній стан. Окрім понівеченої кисті в нього ще повністю запливло ліве око. Зорові функції збереглися, але набрякли прилеглі тканини, і око нічого не бачило.

Термінатор через вікно прослизнув до номеру та швидко оглянув чорні нутрощі кімнати. Усе на місці. Увімкнувши єдину лампочку над брудним умивальником, у тьмяному світлі оглянув себе. Вогнем геть-чисто спалило брови. Ліва очна западина, нашпигована уламками скла, перетворилася на лахміття скривавленої плоті. Сім кульових ран і кілька рваних ран на плечах, руках та грудях, криваві дірки в тулубі, повні шроту дванадцятого калібру. Датчики повідомляли, що ушкодження несуттєві.

Єдина серйозна проблема — це кисть. Кулею з рушниці йому поцілили в службову систему управління. Кіборг ретельно розіклав усі інструменти на столику біля раковини. Швидко зірвав залишки куртки