Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Перунів цвіт 📚 - Українською

Читати книгу - "Перунів цвіт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Перунів цвіт" автора Анастасія Шевердіна. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 36
Перейти на сторінку:

— Що — я? — стрепенувся Геліодор.

— Ти житимеш чи поховаєш у цій печері свої останні дні?

Старий дракон відвів погляд.

— Повертаймося разом! — запропонував Годвін.

— Я не з тих, на кого завжди чекають. Тим паче зараз, коли я слабкий, забудькуватий і хворий…

— Я добре знаю, як це — відчувати себе небажаним, зайвим, — сказав Годвін. — Але я боровся, борюся й завжди боротимуся за право бути потрібним.

— Ти молодий, — зітхнув алхімік.

— Не ховайся за роками! — відрізав Годвін. — Вони — підтвердження твоєї стійкості в житті, а не камінь на шиї. Ти заслужив на гідну старість!

— Я не хочу нікого обтяжувати, — відмахнувся Геліодор.

— То не обтяжуй! Будь бадьорим, вдячним за піклування й увагу — тоді ти не набриднеш рідним.

— Ат, ти нічого не тямиш! — зітхнув старий.

— Можливо, й не тямлю, але я не хочу залишати тебе самого в оцій от занедбаній печері!

— Це ж чому? Скажеш, що любиш мене?

— Люблю! Незважаючи на те, що бачу вперше, що ти лінивий упертий буркотун, що ти не винайшов філософського каменя — я люблю тебе! За те, що я завжди думав про тебе, за те, що мав на кого рівнятися, за те, що ти просто був, — і я так хотів, щоб ти з’явився в нашому житті знову!

Геліодор, нахнюпившись, відвернувся.

— Як хочеш. Залишайся тут. У мене забагато справ: рятувати друга, домагатися князівства, налагоджувати стосунки із сусідами, вчитися. Просто я буду знати, що Геліодор боїться життя й не заслуговує на вічність! Якби ти дійсно був визначним драконом, ти віддав би все на світі, аби тільки поглянути на свою зміцнілу державу і своїх змужнілих нащадків! А ти?!.. Ти зневірився навіть у тому, що хтось іще в щось може вірити! Прощавай!

Годвін вийшов, не відчуваючи лап, із печери й поволі рушив назад. Втома та жаль схиляли його до землі, тягарем лягали на плечі. Краще б він не заходив сюди, краще б він не бачив, як конають найкращі, найяскравіші мрії! Умирають тихо, безславно… І Калина вмирає… Серце дракона болісно стрепенулося. Він не має права здаватися зараз, коли кінець уже так близько!.. Годвін пришвидшив крок, а потім побіг. У житті найголовніше — встигнути…

Новий князь

Данило з Калиною чекали на Годвіна біля Академії — там, де він їх залишив. Мавка лежала, як і раніше, на камінні, відсторонено дивлячись у стелю. Данило схлипував і дико озирався на драконів, які зібралися довкола чужинців і голосно перемовлялися.

— Дивіться, яка на ній сукня! — дивувалася Уна. — Просто сором! А він?! Відразу видно — смерд!

— Годвін, правду кажучи, дивна дитина, — зітхала мати. — Але ж така добра…

— Вони житимуть тут?! Мені можна з ними гратися?! — стрибав довкола батька Улас.

Похмурий Гордій мовчав.

— Такого ще в нас не було! — невдоволено гули бояри. — Це вже занадто! Привели до Землеграда вигнанця — це ще можна стерпіти, — кидали вони налякані погляди на Августа, який лежав поряд із князем, — але ці істоти!.. У самому серці Землеграда!.. Як їм можна довірити таємниці видобутку й перетворення металів?! Жах! Зрада!

— Та заспокойтеся ви! — не витримав приниження Данило. — Ми відразу ж заберемося звідси, щойно повернеться Годвін! І здалися нам ваші дурні таємниці!..

— Який неввічливий! — відвернулася від чужинців Уна. — Чому тільки Годвін їх сюди притягнув?!

— Я запросив їх як поважних гостей! — насилу пробився до друзів крізь натовп Годвін. — І, до речі, ці, як ви кажете, дивні неввічливі істоти врятували нашу державу! Без них я б ніколи не знищив Велеса!

Дракон витягнув із торбинки пляшечку, відкрив її й подав Калині.

— Що це? — запитав Данило.

— Жива вода! — впевнено збрехав Годвін.

— Живої води не існує! — заперечив Сайрес. — Це вигадки нерозвинених племен!

Калина з надією поглянула на Годвіна.

— Це ж вона, правда?

У дракона стислося серце.

— Ти мені віриш?

— Вірю! — посміхнулася мавка.

— Тоді пий! Ти неодмінно видужаєш! Ти нам із Данилом потрібна!

Калина зробила невеличкий ковток, потім іще один.

— Я більше не можу, — тихо сказала вона, впустивши голову на груди.

Данило витер сльози. Дракон підбадьорююче посміхнувся домовику.

— Усе буде добре! — впевнено сказав Годвін. — Ми…

— Може досить уже панькатися з ними? — перервала брата Уна. — Треба вирішити нарешті, хто князюватиме!

— У тебе виникли сумніви?! — скипів Годвін.

— Звісно! У тебе немає каменя влади! Тобі дали нефрит! — сказала Уна.

— Ти не князюватимеш! Це протизаконно! — галасували бояри.

— Вчинки — найкращий показник! — вступився за Годвіна Добромисл. — Годвін так багато зробив для нас із вами! Він заслуговує на подяку!

— А князівство — чи не завелика подяка?! — кричала Уна, розмахуючи

1 ... 32 33 34 ... 36
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Перунів цвіт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Перунів цвіт"