Читати книгу - "Вождь червоношкірих (Збірник)"

— Два тижні, — вів далі кухар, — він лежав, не помічаючи нікого і нічого навколо. Аж раптом…

Враз почулося гучне тупотіння — двадцять кентаврів галопом вилетіли з колючих чагарників і помчали в табір.

— Тисяча гримучок! — вигукнув Піт, не знаючи, за що хапатись. — Хлопці повертаються, і якщо за три хвилини вечеря не буде готова, мені каюк.

Та Рейдлер бачив тільки одне. Невисокий засмаглий хлопець з усмішкою на вустах на ходу зіскочив із сідла. Він був такий несхожий на МакГваера, і все ж…

Наступної миті скотар тримав його за руку і ніжно обіймав.

— Синку, як ти? — було все, що він зміг сказати.

— Ближче до землі, ти казав! — закричав МакГваєр, у сталевому потиску замалим не вивертаючи скотареві руку. — Так воно й вийшло — я вилікувався, зміцнів і допетрав, яким нікчемою був. Дякую, що погнав мене сюди, старий. Скажи, ти розіграв мене з тим лікарем, так? Я бачив через вікно, як він оглядав того малого дат…[33]

— Ах ти ж теля блохасте! — проричав скотар. — Чому ти не сказав, що лікар не оглядав тебе?!

— Та ну тебе! — у голосі МакГваєра вчулися залишки колишньої грубості. — Мене не так легко надурити. Ти був у курсі. Ти розіграв ярмаркову виставу і витурив мене з ранчо, а я вирішив — будь що буде. І знаєш, друже, ганятися за коровами не останнє заняття на цьому світі. Це найкращий вид спорту. Ти не будеш проти, якщо я залишусь?

Рейдлер запитально поглянув на Роса Гарджиса.

— Цей упертий малий поганець, — у голосі Роса забриніла ніжність, — найбільший нахаба і найкращий боєць на всьому Заході.

На тому боці мосту через Ріо-Гранде, на території Сполучених Штатів, чотири озброєні рейнджери[34], знемагаючи від спеки в маленькій глинобитній хижці, не відривали очей від потаємної стежки, якою на американську землю потрапляли мексиканці.

Минулого вечора Бад Доусон, власник «Найкращого салу ну», звелів викинути зі свого закладу Леандро Гарсію за порушення правил хорошої поведінки, що й було виконано негайно зі звичайною у таких випадках безцеремонністю. Гарсія заприсягся, що не пізніш як за добу зазирне в гості до Доусона і відшкодує завдані моральні й матеріальні збитки у вельми болісний спосіб.

По обидва боки річки мексиканця поважали за надзвичайну хоробрість, незважаючи на його надмірну любов до хвастощів. Гарсія з ватагою відданих послідовників рятував навколишні міста і села від розміреного, мирного й безпечного існування.

Того дня, коли Гарсія збирався відплатити за образу власної поважної персони, на американському боці річки мали відбутися збори скотарів, бій биків і вилазка поселенців на природу — пікнік зі смажениною. Знаючи, що мексиканець не схильний вибачати кривдників, і справедливо вважаючи, що трьом вищезазначеним соціальним подіям збройний напад і перестрілки навряд чи підуть на користь, капітан МакНалті, командир міського загону рейнджерів, відіслав трьох солдатів на чолі з лейтенантом спостерігати за мостом. Завданням групи було не пустити Гарсію на цей бік Ріо-Гранде — байдуже, йтиме він сам чи з друзями.

Спекотного полудня нікому не хотілося виходити на сонце; Рейнджери бурчали собі під ніс і без кінця витирали спітнілі лоби, — місце дислокації було зручним, але занадто вже тісним.

Протягом години міст перетнула лише немолода пані у коричневій сукні та чорній мантильї. Слідом за нею дріботів віслючок із в'язками хмизу на продаж. Зненацька віддалік на вулиці прогриміли три постріли — вони чітко пролунали в нерухомому повітрі.

Чотири рейнджери миттю напружилися. Куди й поділася позірна недбалість і розслабленість, але на ноги звівся тільки один. Троє інших жалібно та водночас безнадійно дивилися на четвертого, котрий хутко піднявся і спритно прилаштовував патронташ. Хлопці знали, що лейтенант Боб Баклі не дозволить нікому позбавити його насолоди взяти участь у перестрілці.

Меткий кремезний лейтенант із незворушним виразом на коричневому від засмаги, невеселому голеному обличчі прощелив ремінець під пряжку, поклав два шестизарядні револьвери у кобури, схопив вінчестер і кинувся до виходу. Затримавшись на хвильку, він суворо заборонив підлеглим залишати спостережний пункт — і прожогом вискочив на розпечену дорогу.

Рейнджерам зоставалося тільки безцільне байдикування і безрадісні балачки.

— Я чув про хлопців, — пробурчав Чобіт зі Шкіри Мустанга, — які одружувалися з небезпекою, але бути мені паршивим койотом, якщо Боб Баклі не взяв другу дружину на ім'я Клопіт.

— Знаєш, у чому справа? — додав Малюк із Нуесес, — просто Бобу ще ніхто не нам'яв добряче вух. Не знає він, що таке хороший прочухан. Чоловік не може не боятися, що одного дня його імені випадково не буде у списку тих, хто вижив.

— Баклі, — вставив свої п'ять копійок третій рейнджер — блукалець зі Сходу, обтяжений вищою освітою, — так своєрідно кидається в бійку, що я інколи сумніваюсь у його безрозсудстві. Я не до кінця ще розумію його характер, але він нагадує мені Тібальта…[35] все за арифметикою.

— Ніколи не чув, — сказав Чобіт, — про типа, що стріляє з арифметики.

— Хіба що з кулеметики, — докинув Малюк.

— Ти мене вбиваєш наповал своєю здогадливістю, — схвально кивнув східняк. — Іншими словами, Баклі ніколи