Читати книгу - "Поетичні твори, Старицький М. П."

У новому варіанті уточнено характеристики, відповідно до контексту (Наче крейда, стали бліді - Наче мак, почервоніли); динамізовано дію (взяла в руку - хіп у руку), а останній рядок звучить уже не описом конкретного випадку, а соціальним узагальненням.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 234-235.

«СИДІЛИ МИ, КАГАНЧИК МИГОТІВ…»

Вперше надруковано в альманасі «Луна», 1881, с. 62-63. Автограф зберігається в ІЛ (ф. 15, № 6), датований 1871 р. У збірці 1908 р. дату змінено на 1880 р., відбулася й заміна окремих слів та виразів на чіткіші, образніші: вітер злий щось безнадійне вив - а вітер вив, мов зграя пугачів; нам вбачалося - маріло нам, уточнено вираз стосовно контексту: безлюдяній пустині - опаленій пустині, усунуто русизм: ждать - чекать; знайдено місткіші відповідники: не вгавав вітер вить - не втихав зловісно вітер вить.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 19.

БАЖАННЯ

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1889, № 8, с. 132. Цензура заборонила друк цього твору у збірнику «Малороссийский театр» (1893) У виданні 1908 р. текст зазнав удосконалення. Відбулася заміна деяких слів, що більше узгоджуються з контекстом. У рядку Де б гаї густі, темряві // Піснями лунали здійснена редакція: Де б гаї густі піснями // Весело лунали. В іншому випадку: Де б в сахарнях я не бачив поет уник збігу приголосних, зробив більш логічні ритмічні наголоси: Де б не бачив на сахарнях. В останньому рядку невдало поєднувалось пишались щодо тюремних мурів, нова редакція усовує цю невідповідність заміною пишались на вбачались. У першодруку остання строфа звучала значно енергійніше і мала більш конкретну адресу авторського звинувачення:

Де б не драли на податки

Сорочок і шкури,

Де б здалеку не вбачались

Скрізь тюремні мури...

Можливо, що поет дещо пом’якшив цей текст (змінив, наприклад, тюремні мури на відомі вежі) у передбаченні цензурних ускладнень або й на вимогу цензури.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 168.

«ОСТАННІ СИЛИ ДАРМА ТРАЧУ…»

Вперше надруковано в альманасі «Луна», 1881, с. 63. У виданні 1908 р. текст докорінно відредагований. В одних випадках знайдено більш поетичні визначення: Минає марно день по дню... // Посивів волос - Зникає марно день по дню... // Срібли́ться волос, в інших - місткіші: життям ще серце тліє - ще стука серце кволе та ін.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 117. Датується за першодруком.

«СУМНО І ТЬМЯНО. У ВІКНА ЗАПЛАКАНІ…»

Вперше надруковано в альманасі «Рада», 1883, ч. 1, с. 356-358. У виданні 1908 р. в текст внесено художньо доцільні зміни. Поліпшено мелодійність звучання першого рядка: Сумно і тьмяно. У вікна заплакані замість Сумно і те́мряво. В вікна..., вираз лізе холодний туман змінено на лине холодний туман, що надало поетичного забарвлення думці; змінено неприродні наголоси (В санках біжить якийсь пан - Мчиться гринджолами пан), невиразні слова - змістовнішими визначеннями (покрита вся ранами - покрашена ранами; хмарою линуть галки - хмарою грають галки).

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 162.

НА СПОМИН Т. Г. ШЕВЧЕНКА

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1889, № 6-7, с. 89. Автограф зберігається в ІЛ (ф. 15, № 6), датований 1881 р. Вірш був серед заборонених цензурою у другому випуску альманаху «Рада». У виданні 1908 р. в тексті зроблено виправлення, спрямовані як на художнє вдосконалення (Найдорожчу, підкошену силу виправлено на Найдорожчу, утрачену силу; Просвітить незабаром темноту - Незабаром осяє темноту), так і на посилення соціальної виразності (розтануть сніги вікової зими - спадуть кайдани...). Вірш було створено до певної дати - весною 1881 р. минуло 20 років з часу, як поховали Т. Г. Шевченка.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 107-108.

«НОЧІ ТЕМРЯВІ З ЗАВІРЮХАМИ…»

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1893, № 18, с. 349, з датою - 1882 р. Автограф зберігається в ІЛ (ф. 15, № 6), датований 1892 р. Вірш перекреслено. У виданні 1908 р. він має іншу дату - 1881 р., в тексті зроблено правки порівняно з автографом: знайдено точніші поетичні відповідники (Обвили її білим саваном змінено на Вкрили геть її білим саваном; Військо збурене та безжалісне - Військо грізнеє та нежалісне; На утіху злу - На утіху тьмі та ін.).

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 137.

НА МОРІ

Вперше надруковано в альманасі «Рада», 1883, ч. 1, с. 361-362. Автограф зберігається в ІЛ (ф. 15, № 6), датований 1882 р. Першодрук являє диптих під спільним заголовком «На морі», куди входили вірш «Я знову тут, прикований красою» під римською цифрою I і під римською цифрою II - поезія «Тихо пливе нічка дружа...» з позначкою «Посвята моїй дочці Людмилі». У виданні 1908 р. обидві частини роз’єднано й опубліковано в різних місцях під різними датами. Перший вірш під назвою «На морі» датовано 1881 р., в текст внесено кілька стилістичних правок.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 30.

ДОЧКА ІЄФАЯ

Вперше надруковано в альманасі «Рада», 1884, ч. 2, с. 4-5, з підзаголовком «З британського», без дати. У публікації 1902 р. у збірнику «Вік» поставлено дату - 1882 р. У виданні 1908 р. дату уточнено - 1881 р., знято підзаголовок «З британського». Крім того, внесено ряд змін, спрямованих на усунення