Читати книгу - "Поетичні твори, Старицький М. П."

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 26.

ДО УКРАЇНИ

Вперше надруковано в альманасі «Рада», 1883, ч. 1, с. 1-2. У виданні 1908 р. зроблено ряд правок: усунуто русизми, дещо сентиментальному в садочках вишняку знайдено більш високохудожній відповідник у хмарах вишняку; І регіт дітвори в жартливому танку змінила більш наближена до життя картина: І плескіт дітвори веселий на ставку. Спрощено громіздкі конструкції: При каганці невпиннеє сюрчання //Тих веретін...- При каганці і веретін сюрчання, // І бесіди...

Подається за виданням «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 93-94. Датується 1881 р.

УЧТА

Вперше надруковано в альманасі «Рада», 1883, ч. 1, с. 359-360, без трьох рядків у шостій строфі. У виданні 1908 р. подано повний текст, крім того, зроблено деякі уточнення. Наприклад, замість розкішно вбрані - відповідніше ситуації святково вбрані. А така суттєва зміна виразу ласий з розкоші шматок на ласий, вкрадений шматок посилює соціальну загостреність.

Подається за збіркою «Поезія М. П. Старицького. 1861-1904», с. 90-91. Датується 1881 р.

НА РОКОВИНИ ШЕВЧЕНКУ

(До поновлення могили)

Вперше надруковано в збірці «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 36.

Вірш під назвою «На роковини» було включено М. Старицьким у рукописну збірку, надіслану І. Франкові у 1884 р., де текст його на одну (останню) строфу більший:

І ширшають стежки оті щороку,

Щирицею не заросте їх слід...

Що ж станеться, коли ріку глибоку

Не здержить більш уже підталий лід?!

У виданні 1908 р. є й інші відмінності у тексті, порівняно з рукописним варіантом. Заміною окремих слів посилено виразність, усунуто русизми (розмили тучі замінено на дощі поволі // Розмили; наше слово // Гучатиме - наше слово // Лунатиме), пом’якшено викривальний пафос, замінено зовсім іншим текстом рядки в останній строфі: Настане час... Хоча й ще ніч панує // І хижаки замкнули світ в льохах.

Подається за першодруком.

ДО М. ЛИСЕНКА

Вперше надруковано в альманасі «Рада», 1883, ч. 1, с. 2-3. У виданні 1908 р. в тексті зроблено одну правку: замість спокійного заграй (до речі, тричі повтореного у двох рядках - не грай - не грай - заграй) з’явилось динамічне вдар-но, відповідніше емоційному спрямуванню поезії.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 99.

ЗАБУТЛИВІ ЛЮДИ

Вперше надруковано в альманасі «Рада», 1883, ч. 1, с. 3-4, з підзаголовком «З венгерського». Автограф зберігається в ІЛ (ф. 15, № 6), датований 1882 р. У виданні 1908 р. підзаголовок знято, внесено кілька правок (порівняно з автографом), деякі з них спрямовані на посилення соціального звучання: за долю питимого краю - за волю питимого краю, бездольця схопили до плати - бездольця схопили карати.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 24-25.

«У ПИШНОМУ САЛОНІ…»

Вперше надруковано в збірці «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 45.

Подається за першодруком.

ПОЕТУ

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1885, № 24, с. 279, під заголовком «Боротьба», під псевдонімом «Гетьманець». Автограф зберігається в ІЛ (ф. 15, № 6), датований 1882 р. У ньому відсутні шість рядків третьої строфи, наявні в першодруці. Цей вірш під назвою «Поету», за підписом «М. Старицький» в перекладі на російську мову без вказаних шести рядків був опублікований у газеті «Московский листок» (20 листопада 1887 р.). Він вміщений і в збірці 1908 р. Тут він має ту саму кількість рядків, що й в автографі, але в текст внесено деякі зміни. Усунено русизм: точить - гострить, введено прямий порядок слів, знято нагромадження однакових приголосних, замінено спокійніше стогін на драматичніше лемент, невиразне іди на динамічне лети. Зважаючи на зміст вилучених рядків, можна передбачати цензурний характер їх вилучення.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 138. Шість рядів третьої строфи поновлюються за першодруком. Датується за автографом.

МОНОЛОГ БЕЗДОЛЬЦЯ

Вперше надруковано в збірці «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 148-150. Автограф зберігається в ІЛ (ф. 78, № 566), датований 1882 р. Порівняно з автографом першодрук має деякі відмінності. Правки спрямовані на художнє вдосконалення тексту. Так сей, сій змінено на цей, цій, бра - брат, іно - лише, дівоньку-красу - дівчину-красу, полегшено конструкцію рядка Хоч і кажуть, що то вада - Хоч мені вона і вада. Незначні, здавалося б, зміни, як, наприклад, у рядку То допевнивсь я - Там упевнивсь я приводять до вагомих уточнень: неконкретне то змінено на визначене щодо місця дії там (йдеться про в’язницю). Заміна тільки одного слова Осягне ще важчий чин - Осягне ще важний чин суттєво міняє думку: від упевненості у вже досягнутому сином успіхові до слабої надії на це. Очевидно, що автор після доопрацювання вірша свідомо поставив нову дату - 1892 р., засвідчивши цим самим нову редакцію як остаточну.

Подається за першодруком.

«НІЧ ЗГОРИ ЗОРИТЬ ОЧИМА…»

Вперше надруковано в альманасі «Рада», 1883, ч. 1, с. 181. У виданні 1908 р. знайдено образніші вирази (Скрізь і тиша, й млява...- Всюди тиша млява...), поліпшено мелодійність звучання (Свою скруту і турботу - Як свою німу скорботу), незручне