Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Чарівний світ, Тимофій Гаврилов 📚 - Українською

Читати книгу - "Чарівний світ, Тимофій Гаврилов"

484
0
27.06.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чарівний світ" автора Тимофій Гаврилов. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 83
Перейти на сторінку:
Спершу, звісно, клали на стіл, аби дурня яка не поїхала, як казав директор, — розповідає Льоня, — і лише після цього слали. Всі копії були пронумеровані. Можна було зробити лише стільки-то і не більше. За одну зайву могли вигнати з роботи і засадити. За папірець? — недовірливо перепитує Стьопа. За шпигунство, — киває Льоня. Отакої! — присвистує Стьопа. Ми ніколи не питали, за що Льоню звільнили. Може, сам пішов — через нещасливе кохання. Через те, що завод розвалився. Завод — пізніше, — уточнює Льоня. Льоня пішов, і завод розвалився, — каже Стьопа. Не через завод, — кажу, — через зраду. Кохання, зрада, — буркає То-лік, — порожні звуки. Як шлунок, — нагадує Стьопа. Коли Юра у відпустці, — буркає Толік. Даремно повітря стрясають. Радій, братухо, — каже Стьопа. І вовки ситі, і вівці цілі, — каже Толік. Може, він добра людина, — каже Вітя. Щира душа, — кривиться Толік. Просто добра людина, — наполягає Вітя. Добродій, — буркає Толік. Меценат. Жди — дочекаєшся, — каже Толік. Я теж не дуже вірю в меценатство, — сумнівається Льоня. Але ж віддав, — кажу, — а цього не заперечиш. Головне, що віддав, — каже Вітя. А мені що, — знизує плечима Толік.

З доларами — теж історійка. Льоня ходив міняти, Стьопа і Толік помагали. Сам Льоня боявся, що обшахрують або відберуть. Ще, чого доброго, поб’ють. Постало питання, як міняти, коли купюра — одна. За курсом, — вигукує Стьопа. За бурсою, — буркає Толік. Звісно, що за курсом, — каже Льоня. — У курсі й річ. Міняти всі зразу чи тільки частину? Якщо частину, то як? А так, — каже Толік, — половинку відірвати, половинку залишити. Або третинку. За потребою. Якщо міняти не всі, — міркує Льоня, — може виникнути тяганина. Кожна секунда збільшує ризик. Нащо ризик? — непокоїться Стьопа. Все в руці Божій, — каже Вітя. Поки що в нашій, — каже Толік. І було б безвідповідально випускати, — підхоплює Льоня, — якщо ж обміняти всі зразу, то можемо програти на курсі — інфляція на місці не стоїть. Галопує, — радіє Стьопа. Як кінь у степу, — буркає Толік. Якщо обміняємо лише частину і все пройде успішно, обхитруємо таким макаром інфляцію, — пояснює Льоня. Проститутку, — вигукує Стьопа. Стьопо, у тебе що в голові, те на язиці, — осмикує Вітя. На серці, — кажу я. У матні, — буркає Толік. Отож пішли вони, Льоня, Стьопа і Толік, міняти. Льоня перший, за ним Толік зі Стьопою. Толіку, — каже Льоня, — ти попереду давай, а я другий, Стьопа за мною. Чому завжди я? — огризається Толік. — Нехай Стьопа йде перший. Він довший — швидше обмінник побачить. Стьопо, ставай наперед, — командує Льоня. — Толік прикриє нас ззаду. Це ми його прикриємо, боягуза, — обурюється Стьопа. Замуруй рило, — гиркає Толік. Муґабе, — верещить Стьопа. Один нуль на користь Стьопи, — каже Льоня. Стьопа попереду, Льоня другий, Толік останній, сопучий і невдоволений. Я аж чую, як він сопе. І бачу, як набурмосився. Хоча я не пішов, а залишився. Так вирішили. Знайшли нарешті, перед обмінником бугай стоїть — вгодований і як шафа. Вам куда, рєбята? — питає. Туди, — показує Стьопа. В обмінник, — пояснює Льоня за Стьопи-ною спиною. Слиш, чрєвовєщатєль, — каже бугай, який за Стьопою не бачить ні Льоні, ні Толіка. Навіть якби він став навшпиньки, Толіка все одно не побачив би. Льоню — так, Толіка — ні. Бо Толік, відчайдух, на вулиці залишився. Я чергував, — вішає локшину Толік. Нічого він не чергував. Злякався. В штани наклав, — каже Стьопа, — як бугая побачив. Ісчєзніть, прідуркі, — каже бугай. — Ви пєйзаж калєчітє. Клієнтов отпуґіваєтє. І тут Льоня витягнув сто-доларову банкноту. Вот ета другоє дєла. Проходь, — каже бугай. — Тібє можно. А ти тут чекай. Це він до Стьопи.

Льоню пускає, Стьопу затримує. Льоня, якого життя навчило обачності — всіх нас цього навчило, запідозрює щось. Він зі мною, — наполягає. Знаю, що з тобою, — гундосить бугай. — Нє положено. Ми разом, — наполягає Льоня. Дєтскій садік, — знизує плечима бугай і заштовхує Льоню всередину, зачиняючи двері перед Стьопиним довгим носом. Усередині простір на півтори людини. Може, тому й пустив тільки одного, — надіється Льоня, перед яким малесеньке віконечко. Ну? — каже віконечко, простягаючи руку. Льоня кладе купюру. Все? — питає віконечко. Більше не маю, — зізнається, мов на сповіді, наш розгублено-занепокоєний завфінансів. Я питаю, чи все міняти? — каже віконечко нетерпляче. Двадцять, — каже Льоня. Двадцять міняти чи двадцять віддати? — не вгаває віконечко. Міняти, — каже Льоня. Не маю решти, — каже віконечко. Льоня мовчить. Стоїть і думає. Мабуть, відчувши Льонине вагання і шкодуючи — не Льоні, а купюри, яка зникне за іншим віконечком, більшим, привітнішим і головне з потрібною рештою, віконечко озивається: — Маю п’ятдесятку. Влаштовує? Влаштовує, — відповідає Льоня: бодай половину вбереже від інфляції. Тепер у віконечка вже дві руки. Допомагають одна одній лічити банкноти, викидаючи на підвіконнячко, що під віконечком. Льоня бере, роздивляється — кожний папірець з якнайбільшою прискіпливістю. П’ятдесят доларів — найдовше. Фальшиві, — бере на понти. Так, про всяк випадок. Ти що, чудак, п’ятдесятки не бачив? — обурюється віконечко. По тону Льоня впевнюється, що гроші справжні. Все о’кей, — каже Льоня. Я теж думаю, що о’кей, — гундосить віконечко і зачиняється.

Ну що, покидьки, зголодніли? Це Юра з відпустки повернувся. Ставимо тобі піцу, — кричить знизу Толік. Ти що, Толіку, — цитькає Вітя, — ще образиться. І не принесе більше їсти, — непокоїться Стьопа. Сто доларів це всього-на-всього сто доларів, — зітхає Льоня, — й одну п’ятдесятку ми майже прохавали. За місяць, — підраховує Стьопа. Навіть не цілий, — каже Льоня. Зашвидко, — каже Вітя. Вітю, ти наче під мостом на світ народився, — каже Толік. — А п’ятдесятки за годину не хочеш? А штуки баксів за вечерю? Толіку, в тебе гарячка, — каже Вітя. Не гарячка в нього, — якось так сумно каже Льоня.

Стьопа приволік велосипед. Це що таке, Стьопо? — питає Толік. Велосипед, — шкіриться Стьопа. Бачу, що не верблюд, — буркає Толік. Тоді нащо питаєш, — відгиркує Стьопа. Так ніби вже й спитати не можна. Толік сьогодні не в гуморі.

1 ... 32 33 34 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чарівний світ, Тимофій Гаврилов», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чарівний світ, Тимофій Гаврилов"