Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"

– Ні, – твердо відмовила. Така гра їй точно не допоможе. – Краще будемо робити так, як домовилися з початку.

– Гаразд. Як пройшла твоя екскурсія?

Денис поставив це запитання з ввічливості. Однак Софія давала на нього відповідь аж до десерту. При чому, вона розповідала лише про експонати, такі як картини, одяг та меблі.

– Раніше люди вміли приділяти увагу деталям. Від ґудзика до дверної ручки, – все було шедевром, – закінчила вона розповідати, коли офіціант вже приймав тарілки.

– Рахунок, будь ласка, – попросив у працівника Денис і цим простим проханням знову розхвилював Софію.

Він розрахувався і подав дівчині руку. І так, тримаючи її холодну і вологу долоню у своїй, вони разом направилися у номер. Вже у вітальні Софія повернулася до нього і тихо, не підіймаючи голови, промовила:

– Мені потрібно десять хвилин, щоб підготуватися. А тоді можеш приходити.

– Добре.

І після цього вони розійшлися по своїх спальнях.

Денис переодягнувся у зручні піжамні штани, які спеціально купив для цього відпочинку, і чесно вичекав заявлених Софією десять хвилин. А тоді направився у її спальню.