Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

Просто активуйте його, — сказала Ілея. Ми гуляли годинами. Я хочу, щоб щось сталося. Навіть якщо це пастка.

.

Тріан підійшов до ткача розуму і використав свою магію, щоб активувати руни. Він здригнувся, а Ілея моргнула поруч з ним і зцілила його, поки він продовжував штовхати блискавку всередину. Руни на столі засвітилися таким же оранжево-червоним світлом, перш ніж над столом утворилася голографічна карта.

.

Вау, це круто, голограма. Тримай, Тріан. Я намалюю його, — сказала Ілея, викликаючи свій блокнот і притискаючи ногу до нього, щоб зберегти звязок для свого цілющого заклинання.

.

— Це... боляче... — спитав Тріан крізь зціплені зуби.

–

Ідеально, ви можете вирівняти свою толерантність до болю. Тепер я заздрю – це насправді корисно для тебе, – сухо сказала Ілея, починаючи малювати. Повірте, другий етап того вартий.

?

— Ти... Є другий... етап? Тріан широко розплющив очі, але зосередився на рунах. Ілея не відповіла і продовжувала весело малювати, рада, що він не зупинився, поки вона не закінчила.

, 2

Гаразд, я намагався зробити його максимально 2. Ось перший поверх, ось другий, а ось третій, — сказала Ілея, коли Тріан відпустив свій звязок зі столом. Я думаю, що ми повинні бути тут... – додала вона, вказуючи на намальовану нею точку, яка блимала, коли карта була ще голографічною.

2?

2? Голограми? Ви таємно цікавитеся магією рун? — спитав Тріан, заламуючи руки там, де руни поранили його.

Я думаю, що це легка магія. Про деякі речі я дізналася від цього божевільного старого вчителя в нашому селі, — відповіла вона, підморгнувши йому.

.

— Еге ж, — пробурмотів Тріан. Цікаво, що ми взагалі можемо отримати доступ до карти.

.

Твоя блискавка. Я вважаю, що це ключ, - сказав Віві.

.

Взаємодія з рунами відрізняється від простого використання прямої мани, я згоден, — сказав Тріан. – Але зазвичай він просто руйнує чари або вибухає в моїх руках.

— Гадаю, речі тут зроблені краще, — запропонувала Ілея.

— Але світла магія... просто показати карту. Він здається досить просунутим. Я ніколи не стикався з чимось подібним. Отже, куди нам рухатися? Є кілька більших залів, але важко сказати, наскільки великий весь обєкт.

Поки що ми ні з чим не стикалися, тому я сумніваюся, що є пастки чи вороги. Можливо, доведеться трохи почекати, але якщо я буду на фронті, я буду в порядку майже від усіх раптових атак, які негайно виведуть мене звідти, - сказав Ілеа.

.

Тріан зрозумів і кивнув, дивлячись на демона, а потім на Ілею. Ми повинні прискоритися.

Він міг би залізти тобі на спину? — запропонувала вона, сміючись, коли його вираз обличчя зіпсувався. Так безпечніше. Він помре, якщо я понесу його і поглину полумям або щось таке, — стверджувала вона, спостерігаючи, як вираз обличчя Тріана перетворюється на вираз обличчя болісної покірності.

.

— Гей, біс, як швидко ти можеш бігти... Чи попливти? — спитав Тріан. Швидкість, з якою вони їхали разом раніше, була не надто захоплюючою, принаймні для двох найманців.

.

— Я швидкий, люди.

.

— Покажи мені, — сказала Ілея, показуючи жестом, щоб демон почав.

.

Ткач розвернувся і помчав коридором, з якого вони вийшли. Через пару секунд Ілея подивилася на Тріана. Демон не був швидким.

Тріан уникав її погляду і просто ковтнув. — Гаразд, гаразд, я його понесу. У вас є ще хоча б одяг? Він весь у крові...

Ілея посміхнулася на його відповідь і викликала гномський одяг, який ще був у неї в намисті. Ти в обладунках, це не те, що він торкається тебе. Не те, щоб це вас турбувало.

.

— Тобі це подобається, — сказав Тріан, підходячи до демона, що повертався, і кидав у нього одяг. Вдягніть їх. Запитайте її, чи потрібна вам допомога. Я понесу тебе.

.

Тріан вийшов у коридор, залишивши Ілею з ткачем розуму. Демон подивився на Тріана, а потім на згорток одягу в його пазуристих руках. Нарешті він подивився на Ілею.

?

Як ти можеш виглядати як розгублене цуценя з цими жахливими рисами обличчя? — сказала вона і посміхнулася, підійшовши до демона і взявши одяг. Знадобився деякий час, щоб надіти їх, не сильно пошкодивши. Було занадто багато кігтів і масивних зубів.

— Ось. Зараз ти виглядаєш набагато витонченіше, але я думаю, що халат або щось інше було б краще. Більший за ваш. Подивившись на обличчя демона, вона нахмурила брови. — Може, й шолом із повною тарілкою. Вона яскраво посміхнулася.

У неї залишилося кілька гномських шоломів, але ніхто тут не заперечував проти жахливого обличчя демона. Вона вирішила, що якщо ткач розуму вибереться з ними, він отримає від неї шолом. Інакше його вбють за лічені дні.

.

Якщо він вирішив не нападати на них після того, як вони вибралися.

.

Коли ткач розуму та Ілея приєдналися до Тріана в коридорі, він неохоче дозволив демону сісти йому на спину, обом було помітно незручно.

Горді, владні чоловіки.

Коли вони дійшли до іншого великого залу, Тріан сповільнив хід і вказав на одну з далеких стін, де ширяло масивне вирівнювання металевих фігур. Коли фігури перестали рухатися, імпульс оранжево-червоної енергії вирвався з протилежної стіни, прямо в вирівнювання і в темну порожнечу, що відкрилася позаду нього.

— Що відбувається? — спитала Ілея.

?

Або це те, що відбувається періодично, можливо, у відповідь на наше вторгнення, або хтось інший до біса з речами, - сказав Тріан. — Ти можеш сказати, куди подівся той промінь?

Ілея відкрила свій блокнот і переглянула ескізи, знайшовши місце, яке, швидше за все, було місцем призначення променя світла, якщо він продовжувався по прямій лінії.

Так, має бути центральний хол середнього поверху. Або повз це.

.

У нас є мета. Стривай, біс, і я присягаюся, якщо ти спробуєш що-небудь дурне, ти смажене мясо.

Наша домовленість залишається. Ми всі хочемо виїхати, - сказав Віві. Погрози не потрібні.

Ти поводишся так, ніби не намагався миттєво вбити нас, коли ми зустрілися, - сказала Ілеа.

— Мізер...