Читати книгу - "Ректор, Таміла Калас"

Йду хутко на кухню та ставлю чайний і поки він закипає, йду одягатися.

У кімнаті Віолетта вже теж не спить починає готувати одяг.

- Ти вже вирішила що одягнеш? - Віолетта роздивляється свій одяг та приміряє до себе - Як мені ця спідниця нормальна? - Віолетта показує зелену спідницю кльош в довжину до колін.

- Так гарна, думаю ось з цим гольфом - з поміж одягу що лежить на її дивані вибираю білий гольф - Якраз підійде.

- Хм, маєш рацію, а ти що одінеш?

- Я? - іду до шафи та виймаю звідти бордове плаття з довгим рукавом та зі спідницею до коліна, на спині залізна застібка аж до поясу, вибираю до плаття шкіряний чорний ремінець, зі металевими позолоченими вставками.
Я щось переживаю, сьогодні хочу поговорити з Павлаком про вчорашнє, від хвилювання навіть не снідаю тільки п'ю трохи чаю.

Виходимо до коридору, я одягаю коротке сіре пальто ще раз дивлюся у дзеркало на дверцятах шафи та поправляю зачіску згортаю чілку трохи на бік.
До мене телефонує Ігор, він чекає мене на дворі, хоч поки не знає що Віолетта також поїде з нами.

Ми з Віолеттою виходимо на вулицю біля свого Ягуара стоїть Ігор, я сідаю біля нього, а Віолетта на задньому сидінні. 
Помічаю як настрій хлопця трохи погіршився напевно він хотів, щоб ми разом поїхали на навчання я ж не попереджала його про Віолетту.

Швидко приїжджаємо до Університету, прощаюся з Ігорем, а з Віолеттою йдемо до своєї аудиторії, до початку пар хочу поговорити з Ігорем Семеновичем, тому йду шукати, хоч поки його ніде не видно.