Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Війни Міллігана 📚 - Українською

Читати книгу - "Війни Міллігана"

315
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Війни Міллігана" автора Деніел Кіз. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 93
Перейти на сторінку:
залізних дверей, що зачинилися за спиною». Той звук усю ніч не полишав мене. Я прокидавсь у холодному поті від того брязкоту. Навіть зараз, коли десь гучно зачиняють двері, я відразу згадую Лебанон. Усе своє життя я відчайдушно ненавидів Чалмера — аж поки не потрапив у в’язницю — тут я відчув, що таке справжня ненависть. Цього не можна зрозуміти, коли сам там не був. Так ненавидіти вміє лише ейпріл — вона хотіла б катувати Чалмера, підпалити живцем і дивитись, як він горить. Серед нас більше ніхто не здатен був такого відчувати. Ми лише сердились, але така ненависть — тільки її. Так було, поки мене не кинули за ґрати. У Лебаноні я пізнав таке, чого не мав би знати ніколи. Такого ніхто не мав би ніколи знати.

Коли на п’ятий день Мілліган увійшов у кімнату для відвідувачів, письменник одразу зрозумів: щось не так.

— Господи, що сталося?

— Вони перестали давати мені ліки.

— Думаєш, це для того, щоб заважати нам працювати?

— Не знаю, — знизав плечима Біллі. Говорив він повільно й без емоцій. — У мене паморочиться голова. Сил немає. Учора ввечері було відчуття, наче в голові гуде компресор. Температура в кімнаті була 54 °F[22], але з мене лився піт. Довелося змінити простирадла — вони були наскрізь мокрі. Бачиш, мене дрижаки б’ють? Це ще нічого. Учора було набагато сильніше. Але я сам казав Лінднеру, що більше не хочу ліків. Він обіцяв зняти препарати у три етапи, щоб мене не «ламало», але…

— То хто ж ти зараз?

— Тут щось… щось не так… Я багато чого не пам’ятаю. Провали в пам’яті почалися вчора — і стає дедалі гірше.

— Ти зможеш читати рукопис?

Він кивнув.

— Але ти ж не Учитель, так?

— Сам не знаю. Я багато чого не можу згадати. Я міг би бути Учителем, але в мене проблеми з пам’яттю.

— Ну добре. Може, Учитель повернеться, коли ти читатимеш.

Він почав працювати над рукописом, і його голос став міцнішати. На обличчі з’явились емоції. Він дійшов до сцени з рейдженом — коли той украв для маленької Ненсі дитячий інвалідний візок зі складу медичного обладнання, — та вдоволено кивнув:

— Оце хай лишається. рейджена це не потривожить, бо проти нього немає доказів. Тут не вистачає тільки опису, як йому було страшно.

— рейджен боявся?

— Саме так. Пограбування — найдурніший вид злочину, бо ніколи не знаєш, що на тебе чекає. Сигналізація, собака, ще щось. Крім того, як виходитимеш звідти — на тебе знов може чекати що завгодно. Йому було дуже страшно.

З поступовим просуванням до кінця рукопису ставала все помітнішою зміна в обличчі Міллігана. Учитель кивнув і відхилився назад на стілець — в очах стояли сльози.

— Ти все зробив саме так, як я хотів. Ти зміг влізти в мою шкуру.

— Радий знов тебе бачити.

– І я радий. Сподівався, що зможу попрощатись. Оце — оце передай Ґолдсбері. Вони змусили мене розписати стіни за мінімальну плату, але в них це не вийде. Я цього не полишу.

Вони потисли один одному руки, і письменник відчув у долоні складений аркуш паперу. Він сховав його в кишеню й розгорнув уже, як виїхав за ворота лікарні:

ДЕТАЛЬНИЙ РАХУНОК

ПЛАТНИК: ДЕРЖАВНА КЛІНІКА ЛІМИ, ШТАТ ОГАЙО

1. Розпис стіни між ґратами безпеки (на вході) — $25 000

2. Розпис стіни в зоні для відвідувачів, відділення № 3 (із совами) — $1525

3. Розпис стіни у відділенні № 3 (маяк) — $3500

4. Розпис стіни у відділенні № 3 (пейзаж, природа) — $15 250

5. Розпис на вході у відділення № 3 (критий міст) — $3500

6. Розпис стіни в кабінеті стоматолога (міський пейзаж) — $3000

7. Розпис стіни в гончарні (сільська будівля і трактор) — $5000

8. Золотиста рама для добровільного живопису — безкоштовно

УСЬОГО (без податків) = $60 335

(3)

Дорогою додому у Афіни письменник проїжджав крізь Колумбус, де купив примірник журналу «Колумбус Сітізен» від 29 квітня. Там він прочитав:

МІЛЛІГАН ЛИШИТЬСЯ В ЛІМІ

Девід Кінворті, суддя округу Аллен, у понеділок проголосив, що 26-річний ґвалтівник з множинними особистостями Вільям Мілліган і надалі лишатиметься в лікарні Ліми.

Адвокат Міллігана Алан Ґолдсбері вважає, що в Лімі його клієнт не отримує належного психіатричного лікування… У зв’язку з цим Ґолдсбері подав скаргу на директора клініки Рональда Габбарда та психіатра Льюїса Лінднера, яку в понеділок суддя Кінворті відхилив…

Оскільки в Огайо суддів призначають, то рішення Кінворті нікого не здивувало. Як не здивували і швидкість ухвалення закону № 297 Генеральною асамблеєю штату та його підписання губернатором Джеймсом Родом усього за два дні по тому.

Суддя Джей Флаверз та кілька прокурорів з Огайо (серед них Бернард Явіч, який виступав обвинувачем Міллігана у 1979-му) пізніше у своєму інтерв’ю з письменником пояснили, що така неймовірна швидкість ухвалення нового закону та його негайне погодження губернатором пояснювалися суперечливістю справи Міллігана і бажанням утримувати його в установі з максимальним ступенем безпеки. Згідно з новим законом, Департамент психічного здоров’я не зміг би перевести Міллігана у заклад з менш суворим режимом — а особливо у Афінський центр, — не повідомляючи про це суд (а значить, і ЗМІ, які теж нададуть можливість ворогам Міллігана зашкодити переведенню). Цей закон став широковідомим під назвою «закон Колумбус Диспетч», або «закон Міллігана».

Врешті-решт, це ж був рік виборів, як нагадував «Диспетч» законодавцям і суддям.

Розділ 13

Вкрасти двері

(1)

Одного ранку десь у середині травня за сніданком аллен сказав, що хоче детальніше вивчити шосте відділення, і Зак запропонував скласти йому компанію. Удвох вони пішли гуляти коридорами, перевіряючи двері. За одними з них були внутрішні гвинтові сходи, що вели вгору до дверей з написом «Працетерапія». За дверима їх зустрів лисий чоловік з блакитними очима, який курив цигарку й пив каву. Він здивовано підскочив і привітався:

— Вітаю! Я Ленні Кемпбелл. Заходьте-заходьте! — жестом запросив їх усередину.

аллен побачив купу коробок з приладдям для гончарства — він уже бачив таке два роки тому в лікарні Ґардінґа. Зак увійшов до іншої кімнати з табличкою «Столярня», і аллен поквапився за ним. Тут було повно столярських інструментів, а сама майстерня була навдивовижу чистою, наче тут нічого не робили. У кутку стояв щойно виготовлений журнальний столик.

— Яка краса! — сказав аллен. — Хто його зробив?

— Я зробив, — відповів Кемпбелл.

— Довго, мабуть, працював? —

1 ... 33 34 35 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війни Міллігана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війни Міллігана"