Читати книгу - "Житіє моє, Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова"

— Чудово! Якщо татечко не перестане скупитися, я відступлю його «Домґарі моторз». Старі перці все ще думають, що студент — це щось типу безплатного раба. Не сци! Багатим будеш.

— Як ти вважаєш, цей патент можна вставити в моє резюме?

— Хіба ти збираєшся стати алхіміком?

— Я завжди збирався бути алхіміком.

— Ти ж ніби….

— Ну і що?

Чвертка знизав плечима і тут же ожив:

— Ти заробити хочеш?

— Питаєш!

— Тут у мене знайомі, — Четвертушка стушувався. — Компанію, коротше, організували…

— Їм потрібен кресляр?

— Їм мізки потрібні! Ну, і кресляр також. У них крупний контракт — оптимізація роботи газогенераторних установок.

— Бочок з гімном, в смислі?

Рон реготнув:

— Томе, ти не уявляєш, які гроші крутяться в цьому бізнесі! Знаєш, скільки лайна виробляє це сране місто за один день?

Я пирскнув. Нічого собі початок кар’єри! Хоча, а чого б і ні?

— А які умови?

— Тобі сподобається.

Звичайно, порівняно з прибутками чорного мага, це були не гроші, але це я зажрався. З точки зору студента все виглядала до біса привабливо, а з точки зору злочинця в розшуку було прекрасним способом маскування — не лише Рон вважав, що ініційованому чорному нíчого робити в алхіміках.

Саме так — злочинця в розшуку! Спочатку офіційні особи НЗАМПІС натякали на винагороду, яка мені належить за порятунок людей (вірю, вірю!), потім голосно пропонували за нею з’явитися (знайшли ідіота!), а після того винагороду обіцяли уже за інформацію про мене (піди, ґулів допитай!). До «балакухи» приїжджали гості, однак вона тітка з норовом, вигнала усіх геть. Поступово шум затих, але сам факт того, що чорний маг, який майже рік практикував у óкрузі, був родом з Редстона, стало ясно навіть журналістам.

Кар’єра Едана Сатала як старшого координатора регіону почалася з оглушливого провалу і публічного приниження. Те, що два місяці, які лише й були у розпорядженні координатора, занадто мало для опанування ситуацією, його не надто тішило. Якби Саталу тоді під гарячу руку попався той злощасний маг, до гріхів координатора додалися б тортури і вбивство, але винуватець шумного торжества десь розсудливо зачаївся.

Турбота про душевне здоров’я відповідальних осіб — пряма задача емпата на державній службі. Міс Кевінахарі була впевнена, що які б емоції не кипіли на душі в чорного мага, за два-три тижні кропіткої роботи вона зможе переплавити їх на сухий прагматизм. Якщо більше нічого не станеться. Поки що єдиним побічним результатом скандалу було перенесення регіонального представництва НЗАМПІС із Ґердани в передмістя Редстона.

Доповідь про розслідування в маєтку Фіцротенів міс Кевінахарі робила координатору особисто:

— Цього разу нам пощастило (в якомусь смислі) — він креслив пентаграму на землі. Але якась… собака попорпалася там у всьому, ще і помочилася зверху. Покопавшись в… цьому, наш кращий експерт… Я навіть слів таких не знаю! Коротше, може сказати тільки те, що канал Сили у нашого фігуранта нестандартний. Все.

— Може, мені самому слід з ним поговорити?

— Ні-ні! Ви одне одного вб’єте. На смерть.

Містер Сатал мовчав і навіть емпатка не могла сказати, чи думає він над новою проблемою, чи роздмухує в собі власне роздратування.

— Повідомити результати капітанові Беру? — порушила мовчанку міс Кевінахарі.

— Ні! — стрепенувся координатор.

Емпатка утрималася від коментарів, але містер Сатал щось таке відчув (чи це навики командної роботи в нього покращилися), а тому вирішив додатково пояснити:

— Тебе не здивувало, що він змінив транспорт якраз тоді, коли ми влаштували засідку на вокзалі?

— Дивно, — визнали міс Кевінахарі. — До того він користувався поїздами так часто, що провідники встигли придумати йому прізвисько. Але капітан Бер лояльний, це точно!

— Хто говорив про нього!? В його конторі працює купа народу. Я не хочу власноручно створювати умови для витоку інформації.

Емпатка неохоче кивнула, визнаючи його правоту, і тут же запалилася:

— Ви думаєте, що у нашого мага є якась група підтримки?

— Скорше вже НЕ підтримки, — скривився містер Сатал. — У певних колах знову пішли розмови про Чудесників, що означає — будуть жертви. Але я — не Ларкес! — панькатися ні з ким не буду. Висунуться — голову знесу!

Міс Кевінахарі примирливо похитала головою:

— Для відродження секти потрібен якийсь інкубаційний період, якщо там, взагалі, є чому відроджуватися. Чи ви думаєте, що подія в маєтку — їхніх рук справа?

— Це ти про Ґрокка? — ворухнув бровою координатор. — Єрунда! Старий баран попався в пащу ґоулів, щоби замести сліди. За час, що він був на посаді, в тих місцях пропало семеро, і це тільки ті, про кого ми знаємо. Йому потрібно було всім доказати, що феномен був не такий уже і небезпечний

Цей короткий аналіз прекрасно вписувався в образ розжирілого і знахабнілого чорного мага, якого міс Кевінахарі застала на посаді начальника ВУНФ

— Думаю, мені варто попрацювати з місцевими білими, — наважилися емпатка. — І мені треба познайомитися з інформацією про редстонських Чудесників, якщо вони тут були.

— Скажи секретареві, хай сформує запит, я підпишу, — координатор раптом затнувся, — і ось що ще, міс Кевінахарі…

— Рона, можна просто Рона, — посміхнулася емпатка.

— Так?.. Здóрово! Тоді… Просто, Дан.

Рона Кевінахарі посміхнулася і залишила кабінет старшого координатора регіону, тимчасово розташований у представницькому відділі НЗАМПІС.

Сьогодні вони пройшли важливий етап: перехід до неформального спілкування означав, що Сатал більше не сприймає її як можливу чужу шпигунку. Довіру встановлено! Може виявитися, для різноманітності, що на цей раз керівництво не помилилася з новим координатором — цей чорний вміє тримати себе в руках, легко відходить, готовий пристосовуватися до роботи в команді, а надмірна агресивність в даній ситуації — скорше плюс, ніж мінус. Необхідно відобразити це все у звіті!

Міс Кевінахарі розклалася в коридорі з капітаном Бером, помітивши, що шеф редстонського НЗАМПІС виглядає якось особливо меланхолійно (мабуть, щось приховує) і заспішила до виходу — сьогодні її чекали ще дві оглядові лекції і візит до Університету.

Паровоз провів емпатку безбарвним поглядом. Коли йому сказали, що регіональне керівництво окупує його офіс, капітан спочатку не повірив власним вухам. Їм що, замало комплексу, який вони відібрали у чистильників? Там такі приміщення — хоч трамвай пускай. Але що вже там. Довелося утрясати і ущільнювати підданих, тому що старший координатор милостиво виявив бажання зайняти його, Бера, кабінет, а сам капітан був змушений переїхати у бухгалтерію. В якомусь плані ідея була непоганою — тітки-обчислювальниці взялися енергійно доглядати за холостим начальником, а серед них були такі кралі, що о-го-го! Але… Образливо, просто!

Зате узгодження документів тепер проходило просто з феноменальною швидкістю.

Наприклад — збільшення фінансування агентурної мережі. Паровоз не був впевнений, наскільки серйозно координатор сприйняв його докази, але логіка була залізною, і сперечатися з нею Сатал не наважився, простіше було дати грошей.