Читати книгу - "Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер"

Підійшовши до місця проведення конкурсу малого хлопця разом із Хлоєю окликнув місцевий власник та зазивала:

-Підходьте – підходьте, лише сьогодні збивши у повітрі мінімум 5 пташок за 60  секунд ви отримаєте 10 доларів, зб’єте всі 10 і у кармані матимете всі 20. Агов жіночко, не бажаєте взяти участь?

-Ні, аж ніяк, стріляти я не умію…

-Мамо, можна  мені? – перебив Хлою Батист.

-Ні, синку, це жорстоко. Тобі не можна…

-Жіночко, якщо ваш син бажає, то чому б і ні? Вікових обмежень тут немає, тут є лише азарт та його майстерність, якщо хлопець переможе, ви зможете жити нормально впродовж двох місяців. Лише потрібно заплатити мені долар за набої.

-Ех, гаразд, я згодна. – жінка вручила долар власнику.

-Чудово, синку, ходи-но до мене.

Батист отримав у руки пістолет марки «Steyr M1894» із повним набоєм, до цього дядько давав йому лише револьвери.

-Ну що хлопче, готовий? Через 10 секунд випускаємо пташок.

-Так, готовий.

-Ну що ж… Бажаю удачі, юний переможець.

Жінка не могла дивитися на те, як її син убиває так жорстоко пташок лише заради заробітку, хоч і в душі вірила у Батиста, що він зможе перебити їх усіх.

-5 пташок за 10 секунд!!! Це неймовірно, юний хлопчик б’є рекорди усіх гравців. – вигукнув зазивала. – Поки я говорив, він застрелив уже 8 за 30 секунд. УСЕ, ВІТАЄМО ПЕРЕМОЖЦЯ!!!

Жінка розвернулася, вона побачила свого сина, який не видав ні однієї емоції, та 10 пташок, які попадали прямо біля його ніг.

-Агов хлопче та чарівна дамочко, підійдіть до мене!

-Що ви хотіли?

-Як що, ваш син переміг, тримайте 20 доларів, хоча ні, тримайте 15, 5 я заберу собі, мені ж потрібно за щось пташок купувати «ха-ха». До речі, ваш син дуже талановитий, ні один із тих чоловіків не наблизився до 10 убитих пташок, доходили лише до 4, і лише один зумів убити 5. Ви б віддали його у армію, він був би у нагоді там.

-Ніякої армії, тим паче ви чули що скоріше за все Дельварент щось затіяв, я не вірю, що у нас час ще може бути війна…

-Та я й не вірю, все добре буде, ми ще з вами на якомусь із моїх конкурсів зустрінемось, прощавайте, і ти бувай юний «Скіфе». – чоловік вручив 15 доларів жінці.

-Ну що, ходімо синку, куплю щось нам одягнути. Ти молодець, як ніхто заслужив. Але пообіцяй мені, що ніколи більше ось так просто не вбиватимеш нікого, навіть павука. Розумієш, синку, коли ти робиш погані вчинки, то душа ангела твого плаче за гріхи твої.

-Обіцяю, мамо… - потекла сльоза у маленького «Скіфа».

2

(12 – річний Рокко)

-Рокі, прокидайся! – із посмішкою будила малого Пенелопа.

-Мамцю, ну ще 10 хвилин.

-Вставай ,синку, мені потрібна твоя поміч. Після того, як Дарія забрали на війну, я не можу одна вже справлятися біля свиней, курей та бичків. Потрібно, щоб ти зараз поїв і забив одного з них. Синку, я сумую за Дарієм, ще й кашляти стала дуже багато… Твого вітчима вже другий рік немає, і я не знаю, чи він живий.

-Все з ним добре, мамо, якщо він так майстерно убивав биків, то людина йому на заваді не стане.

-Рокі, людина гірше найстрашнішої істоти. Тільки вона може керувати всім, навіть природою. Вставай, гайда – гайда. – почала лоскотати Пенелопа сина.

-Ха-ха, досить мамо, встаю.

Поснідавши, малий Рокі пішов прямо у хлів, де з легкістю убив бичка. У 12 років, він спокійно міг розколоти сокирою навіть найтвердіший пеньок, хоч і тіла атлетичного він не мав. По вечорах, малий розбишака завжди приходив у місцевий бар, де всі його знали та кожен бажав позмагатися з ним у силі. Так він заробляв гроші. Приносив до дому по 5, по 10, по 20 доларів. Ще Рокко мав неймовірну харизму. До нього у 12 років сильно тяглися жінки. Він приваблював їх своєю силою, вимовою та синіми очима. Рокко їм усім відмовляв. Хлопець так же вдало продавав усіх своїх забитих власними руками тварин на м’ясо, за що й отримував також гроші. На 12 років він мав великі статки, якими допомагав мамі, щоб купити ліки, одяг, їжу та побудувати будиночок маминої мрії. Без Дарія хлопець жив, як у маслі.

Коли вітчим взнав, що його забирають у армію на війну, він дуже сильно напився і поламав тоді ще 10-річному Рокко руку та побив його до внутрішнього крововиливу. Лікар довго боровся за життя хлопця, але все ж зміг його врятувати. Після того Рокі пообіцяв сам собі, що уб’є Дарія і ангела охоронця його також.

Прийшовши, ввечері до дому, Рокко побачив маму безтями, яка лежала на полу, а долонь була у крові. Хлопець швидко зреагував, привів матір до тями та побіг до місцевого лікаря за поміччю.

-Рокі, вийди, будь ласка, мені потрібно поговорити з твоєю мамою наодинці.

-Чому я не можу залишитися, ви ж бачили що її погано, я мушу бути тут!

-Рокі, синку, залиш нас із лікарем, все добре.

-Але ж мамо…

-Синку, будь ласка.

Зачинивши двері, Рокко залишився слухати за дверима розмову.

-Пенелопо, мені болісно це казати… Ви жінка чудова, вас усе село любить, але…

-Лікарю, не нервуйте, я помираю?

-Так, Пенелопо…. – важко видихнув лікар. -  Ви помираєте, у вас рак.

Рокко, який стояв за дверима, вибіг з хати і закричав.

-ТІЛЬКИ НЕ ЦЕ, БЛАГАЮ, ТІЛЬКИ НЕ ЦЕ! Чому ж, янголе, твоя душа плаче, але ти сам не рятуєш мою маму, ЧОМУ?

-Слимаче? Чому ти кричиш на весь двір? – перервав хлопця Дарій. – Невже ти так радий мене бачити?

-Пішов на хер, козел немитий. Тільки підійди зараз до мене, і я уб’ю тебе на місці. Я все життя терплю твої знущання наді мною. Краще б ти здох на тій війні.

-Що ти сказав, суко невдячна? – дістав пістолет Дарій. – Вибачайся переді мною, а то я уб’ю тебе прямо зараз!

-Уб’єш? Я не боюсь тебе, псяча мордо, нумо стріляй!

-Дарію!? – Пенелопа вийшла з дому разом із лікарем. – Невже це ти… Що ти робиш разом з Рокко, любий, і чому тут крики?

-Нічого, ми з Рокко трішки не порозумілися, правда ж малий? – Дарій зробив погляд, який завжди робив до цього: « Тільки скажи, і я уб’ю тебе на місці»