Читати книгу - "Приховані гріхи, Світлана Литвиненко"

  Ігор думав про те, що могло статися з Емою, що вона була змушена звернутися за допомогою до приватного детектива. Для чого саме він їй потрібен, що хоче з’ясувати. І, чому вона плакала, хто змусив її плакати. Як би він хотів допомогти їй вирішити всі її проблеми, заспокоїти…Та з якої це пори, відколи це він почав цим перейматися? Мабуть, з того часу, коли вона його почала приваблювати, набагато більше ніж він міг собі уявити. Помітив, що ще частіше і частіше Ема почала не виходити у нього з думок…

-Про що думаєш?- запитала Каміла ще міцніше притулившись до нього.

-Думаю про роботу,- відповів він відганяючи думки про Ему, відчуваючи якусь провину перед своєю дружиною за те, що у її присутності дозволив собі думати про іншу.

-А ти пам’ятаєш як ми познайомилися?- чомусь раптово запитала у нього Каміла.

-Звісно, що пам’ятаю. А чому ти запитуєш про це?- Ігор поставив їй зустрічне запитання.

-Чомусь подумалося. Ігорю, я тебе кохаю понад усе.

-Я теж тебе кохаю,- сказав їй Ігор, але у своїх словах він не був впевнений.

-Ти закохався у мене з першого погляду?- продовжувала запитувати Каміла.

-Так. У той самий день, коли ми познайомилися. Пам’ятаю, що тоді я після виснаженого робочого дня зайшов до бару випити пиво. А через декілька хвилин до того самого бару і ти зайшла. Ти відразу привернула мою увагу тим, що замовила собі цілу склянку горілки,- пригадав Ігор, приховавши той факт, що у ній в першу чергу його привабив її дорогий, стильний та доглянутий зовнішній вигляд, бо саме з такими жінками він прагнув заводити знайомство.

-Мені тоді було дуже погано. Я розлучилася з чоловіком, потім поховала батьків,- у голосі Каміли відчувався смуток.

-Ти тоді переживала не найкращі часи, але виглядала ти привабливо і гарно,- Ігор пригадав, як тоді  не звернув особливої уваги на те, що вона була роками старша за нього,- і зараз ти виглядаєш бездоганно і неймовірно сексуально.

-Мені дуже пощастило, що я зустріла тебе. Ти заспокоїв мене і допоміг мені у керуванні «ЛісБука». Тільки завдяки тобі батьківська компанія не збанкрутувала повністю, а навпаки почала процвітати і приносити великі прибутки.

-Мені приємно чути, що ти цінуєш мене і мої зусилля. Каміла, ти найкраща жінка, яку я тільки зустрічав у своєму житті,- Ігор і сам вже не знав чи говорив він правду чи тільки переконував себе у тому що це так.

  Він то не думав про почуття, коли познайомився з Камілою. Для нього тоді було головне, що вона заможна, має гроші. Так, на той час, коли він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, то вона мала багато проблем, але саме це і допомогло йому Ігорю закріпитися поруч з нею. Вона на той час хотіла продати частку батьківської компанії, яку отримала у спадок, бо і справді не знала як нею керувати. Тим більше, що компанія була на межі банкрутства. Та Ігор її зупинив, запропонував дозволити йому взяти керування «ЛісБука» у свої руки. І вона дозволила, довірилася йому. А сама Каміла продовжила займатися своїми власними справами. Каміла і без батьківської компанії була забезпеченою жінкою, мала достатньо грошей на своїх банківських рахунках.  Бо була раніше заміжньою за бізнесмена, який її всім забезпечував. А ще Каміла була власницею кількох модних бутиків, які колись придбала завдяки своєму батькові.

-Я то пам’ятаю, як швидко у нас все закрутилося. Пам’ятаю, як ти мені освідчився і як я відразу погодилася вийти за тебе, бо ти саме той чоловік на якого  я чекала все своє життя,- усміхнулася Каміла пригадуючи приємні моменти свого минулого…