Читати книгу - "Приховані гріхи, Світлана Литвиненко"

  Ігор підвівся з дивану та підійшов до мінібару, той, що знаходився у вітальні. Налив собі в склянку дорого коньяку. Зараз він різко відчував перед Камілою свою провину, через те, що скористався нею заради своєї особистої вигоди. Як там таких чоловіків-то називають? Подумки запитав себе. Альфонсами? Від цієї думки навіть непомітно для дружини нервово посміхнувся, відпиваючи коньяк та продовжуючи ще стояти біля мінібару. Але ж на той час, коли познайомився з Камілою він вже був і не таким бідним, щоб використовувати багату жінку, щоб жити за її кошти. Йому тоді вже і не потрібні були чужі гроші, хоча і не жив у розкоші, не дозволяв собі всього чого тільки душа бажала, але вже ж встиг придбати і машину, і квартиру… Та Ігорю завжди хотілося більшого. Мати свою фірму, компанію, магазини… стояти на чолі чогось великого, керувати масою і приймати глобальні рішення.

  Познайомившись з Камілою Ігор зрозумів, що йому випадає нагода здійснити свою мрію. Так, тоді у барі Каміла привернула його увагу до себе. В першу чергу заможна, вродлива і така… доступна. І даремно, що вона старша від нього аж на дев’ять років. По її зовнішньому вигляді й не скажеш, що поруч з ним вона виглядає старшою. Навпаки, навіть молодшою завдяки своїй доглянутості. Тоді в барі Ігор підсів до неї, а вона так відверто все йому почала відразу розповідати, поділилася наболілим. Ігор то розумів, що їй необхідно вилити душу, скинути з себе тягар, а він готовий був слухати і робити висновки. І він зробив висновки з вигодою для себе. У нього навіть відразу з’явився план. Як же це підло з його боку, продовжував пригадувати Ігор наливши ще собі коньяку.

-І мені налий, разом вип’ємо, хоча день тільки-но починається,- почув він прохання Каміли тепер вже своєї дружини, яка так і сиділа на дивані спостерігаючи за ним,- а може сьогодні нікуди не підемо. Проведемо цей день разом.

-А знаєш, я не проти,- Ігор налив коньяку і їй та підніс склянку,- я хочу кохати тебе.

-А я хочу потонути у твоїх обіймах,- грайливо усміхнулася вона до нього відчувши, як у неї покращав настрій від такої приємної уваги з боку її коханого чоловіка.

  Вже через хвилину Каміла підвелася і взяла Ігоря за руку та повела сходами на другий поверх до їхньої спальні. Він йшов слідом, як і колись, щоб задовольнити її найпотаємніші сексуальні фантазії. Викластися на повну, щоб вона була цілком задоволена ним. Ігор ніби цим самим розраховувався з нею за те, що вона дала йому можливість бути тим ким він є зараз. А зараз він співвласник великої лісогосподарської компанії. Тепер ця компанія належить не тільки Камілі, а і йому теж. Та й тільки завдяки йому «ЛісБук» не збанкрутував, а навпаки став процвітати. Ігор хотів цього досягнути і досягнув. Але знову ж, аби він не зустрів Камілу, аби не одружився з нею, то нічого цього у нього не було. І даремно, які він там доклав зусиль для відродження компанії, без неї нічого б не вийшло.

-Ти так солодко виглядаєш,- пошепки сказав Ігор на вушко дружині скидаючи з нею в’язану кофточку, а потім опустив і бретельки її бюстгальтера оголив приваблюючи груди.

  Подумав, що Каміла і справді гарна, спокуслива і він зовсім не лукавить, коли говорить їй компліменти. Всі приємні слова сказані ним були щирою правдою, але вони не йшли від душі. За всі ці роки він не зміг її покохати по-справжньому, як не намагався. На жаль, його зусилля були марними. Ніяк не вдалося примусити себе кохати жінку, якій завдячував сьогоднішнім своїм станом, місцем у цьому світі. Вона вигнулася під ним віддаючись насолоді й сама тоді перед його очима з’явився образ Еми.

  Ігор заплющив очі, ще міцніше стискаючи у кулаках білі простирадла. Це вперше у своєму житті кохаючись з одною жінкою він думав про іншу. Думав про Ему. Про ту, з ким би зараз насправді хотів би кохатися. По суті, у своїх думках він зраджував Камілі. Як же так? Адже, він з тих чоловіків, який у стосунках цінив вірність, а зараз думав про зраду. Ігор змусив себе перемкнутися на Камілу, яка задоволено пригорнулася до нього.

-Ти найкращий,- сказала вона йому,- з кожною хвилиною я кохаю тебе ще сильніше і сильніше.

-Я тебе теж кохаю,- він говорив те, що вона хотіла чути.

  Ігор встав з ліжка, почав одягатися, бо чомусь не зміг лежати поруч із дружиною, коли у думках знову з’явився образ іншої.

-Ти куди?- запитала Каміла.- Я гадала, що ми домовилися сьогодні нікуди не йти.

-А я нікуди і не піду, буду вдома поруч з тобою. Але зараз мені необхідно зробити один дзвінок,- Ігор застибнув останні ґудзики на своїй сорочці,- ніяк не можу цим знехтувати.

-Гаразд, а потім повертайся до мене,- Каміла вище піднялася, майже сіла на ліжкові опершись спиною на подушці.

-Повернуся із кавою та з печивом,- Ігор не міг її відмовити.

-І цукерок прихопи,- попросила Каміла натягнувши на своє оголене тіло ковдру.- А хто міст підпалив тобі вже вдалося з’ясувати?

-Ще ні,- коротко відповів, а потім додав,- не варто тобі про це думати. Я сам з цим розберуся.

-Я знаю, що ти розберешся. Та чомусь раптом захотілося поцікавиться, дізнатися більше про справи компанії, чим я вже знаю,- якось враз Каміла зробилася серйозною.

-Щойно я повернуся, то відразу і відповім на всі твої запитання, які тебе цікавлять. Добре?- Ігор зібрався виходити зі спальні.- Не сумуй без мене котику, я швидко.

  Ігор спустився до свого кабінету встигнувши прихопити з собою пляшку коньяку у вітальні. Він зовсім не хотів напиватися і робити звісно цього не буде. Але трохи розслабитися йому не завадить. Ще відчував на своєму тілі ласку Каміли, смак її вуст, відчував те, що вона по-справжньому кохає його на відміну від нього.

  Колись Ігор був переконаний у тому, що в нього здатна закохатися будь-яка жінка до нестями, бо він має чарівність подобатися протилежній статі. А чи подобається він Емі? Чи приваблює він її? А може вона наскільки кохає свого чоловіка, що ніколи не подивиться у бік іншого. Та щось йому підказувало, що він не тільки подобається їй, а що вона ще й закохана у нього. Хіба її вчинки не свідчать про це? Ота турбота про його здоров’я на пилорамі під час пожежі, ті погляди, та сором’язливість яку він відчував з її боку, те, як вона зранку тулилася до нього у сльозах шукаючи захисту, підтримки. Так, він їй подобається, без сумніву. І вона йому теж подобається. Його тягне до неї, хоче її не тільки допомагати, а й захищати. І він буде це робити. Тому Ігор набрав Назара: